ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2023Справа № 910/14106/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/14106/22
За позовом Фермерського господарства «Коп-агро І К»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп»
про стягнення 194708,42 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фермерське господарство «Коп-агро І К» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (далі - відповідач) про стягнення 194708,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції №382-04/22К від 22.04.2022 не в повному обсязі здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 170346,34 грн, 3% річних у розмірі 2912,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 21450,08 грн
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 відкрито провадження у справі №910/14106/22 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
30.12.2022 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме: запровадження в країні воєнного стану на підставі повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідач був позбавлений можливості здійснити оплату поставленої продукції, надаючи лист Торгово-промислової палата України за вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відповідач наголошує на тому, що він мав намір розрахуватися з позивачем коштами від продажу зерна, але у зв'язку із воєнним станом 28 вагонів із зерном не мали змогу перетнути кордон, оскільки в Україні були закриті порти, що зумовило затримку відправки та вивантаження зерна на 100 днів, у зв'язку з чим зерно зіпсувалося.
16.01.2023 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та зауважує на тому, що договір був укладений та виконувався саме під час дії воєнного стану, тому відповідач був обізнаний про існування наведених ним обставин та міг спрогнозувати виникнення умов, які могли б вплинути на економічні та соціальні показники підприємства, зокрема, на одержання прибутку. При цьому, позивач зазначає, що перебування товару в портах не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №382-04/22К від 22.04.2022.
Своїм правом на подання заперечень, як то передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
22.04.2022 року між Фермерським господарством «Коп-агро І К» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (далі - покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №382-04/22К (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, надалі іменований як «товар», в кількості, у строки і на умовах передбачених у цьому договорі.
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 договору, постачальник гарантує, що товар є продукцією власного виробництва та вільним від будь-яких прав та/або вимог третіх осіб, в тому числі не знаходиться в заставі або під арештом. Постачальник гарантує, що має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році.
У пункті 2.1 договору сторони погодили кількість, ціну і загальну вартість товару: кукурудза 3-го класу (код 1005900000); у кількості +/- 10% - 50,000 тон; ціна без ПДВ, грн за одну метричну тонну: 5438,60; сума, грн +/- 10% без ПДВ, грн: 271930,00; сума, грн +/- 10% ПДВ, грн: 38070,20; сума, грн +/- 10% разом, грн: 310000,20.
Пунктом 2.2 договору визначено, що загальна вартість товару складає: 310000,20 (триста десять тисяч гривень 20 копійок) грн +/- 10% в т.ч. ПДВ.
Постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - «елеватор поставки», автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі. Строк постачання товару - 30.04.2022 включно. Поставка товару партіями допускається (пункти 3.1 та 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.5 договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном «залікова вага» розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1 договору.
Пунктом 4.1 договору визначено порядок оплати наступним чином: 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 - 7 (п'ять - сім) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору; 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 11.1 договору)
Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
29.04.2022 року сторони підписали додаткову угоду №1 до договору поставки сільськогосподарської продукції №382-04/22К від 22.04.2022 (далі - додаткова угода №1) пунктом 1 якої виклали п. 3.2 договору поставки №382-04/22К від 22.04.2022 у наступній редакції: « 3.2 Строк поставки товару по 03 травня 2022 року включно. Поставка партіями допускається».
Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору поставки сільськогосподарської продукції №382-04/22К від 22.04.2022 року (пункт 2 додаткової угоди №1).
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на виконання умов даного договору, позивач передав відповідачу погоджену продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року у кількості 46,12 т., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №18 від 02.05.2022 на суму 134416,09 грн та №19 від 03.05.2022 на суму 151528,09 грн, які підписані сторонами без заперечень і зауважень та скріплені печатками та реєстри ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому від елеватору №936 від 02.05.2022 та №950 від 03.05.2022.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.
Тоді як, відповідач свого обов'язку з оплати отриманого товару належним чином не виконав, сплативши лише 115597,84 грн згідно платіжного доручення №112 від 13.05.2022 та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.1 договору визначено порядок оплати наступним чином: 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 - 7 (п'ять - сім) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору; 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.
Відповідно до умов ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яке неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зі змісту пункту 4.1 договору вбачається, що сторони пов'язали настання строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати 14 % вартості партії товару протягом 2-х банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника.
Втім, вказана обставина не є такою, яка неминуче має настати, а відтак в силу вимог ст. 530 ЦК України не є визначеним строком виконання зобов'язання.
У той же час, відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, в даному випадку, виходячи з аналізу пункту 4.1 договору, обов'язок відповідача з повної оплати товару виникає безпосередньо з факту його отримання відповідачем.
При цьому, судом враховано, що згідно наявних у матеріалах справи податкових накладних №25 від 02.05.2022 та №26 від 03.05.2022, що мають відмітку контролюючого органу про її прийняття, та квитанцій про реєстрацію даних податкових накладних в ЄРПН від 02.06.2022, Фермерське господарство «Коп-агро І К» своєчасно зареєструвало податкове зобов'язання по поставці Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» товару загальною вартістю 285944,18 грн у тому числі ПДВ.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «;Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Відтак, зважаючи на приписи чинного законодавства, відповідач міг самостійно довідатись про реєстрацію вказаних податкових накладних з моменту їх реєстрації контролюючим органом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару за договором на момент розгляду справи настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого товару за договором так і не виконав.
Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 170346,34 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманий товар, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2912,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 21450,08 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, про те, що у зв'язку із введенням Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (який продовжено станом на дату винесення цього рішення), у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідач звільнений від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором.
Так, пунктом 7.1 та 7.2 договору визначено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань по цьому договору, причиною яких стали фактори, які не підлягають контролю сторін - стихійні лиха, пожежі, воєнні дії, громадські безпорядки, заборони державного рівня і т. д. Достатнім підтвердженням дії обставин непереборної сили буде відповідний акт, виданий Торгово-Промисловою Палатою України. Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили, зобов'язана негайно письмово повідомити про це іншу сторону. Неповідомлення позбавляє сторону посилатися на обставини форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Відповідачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, який засвідчував би факт наявності форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) та неможливість саме у зв'язку з цим виконувати свої зобов'язання відповідачем за договором в частині здійснення оплат за поставлений товар, як і доказів дотримання встановленого умовами договору порядку повідомлення про форс-мажор у випадку його наявності.
В той час, як наданий відповідачем лист Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, лише підтверджує сам факт, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Разом з цим, як вірно зазначає позивач, договір поставки сільськогосподарської продукції був укладений 22.04.2022, а отже на момент його укладення відповідач був обізнаний, що в Україні введено воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, і міг спрогнозувати про те, що можуть бути умови, які впливатимуть на досягнення його економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Тобто, відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов'язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного договору.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та враховуючи, що факт поставки товару та порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Фермерського господарства «Коп-агро І К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» про стягнення 194708,42 грн задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41 літ. «А», офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Фермерського господарства «Коп-агро І К» (32620, Хмельницька обл., Новоушицький район, с. Отроків, вул. Лесі Українки, буд. 2; ідентифікаційний код 42011051) основний борг у розмірі 170346 (сто сімдесят тисяч триста сорок шість) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 2912 (дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 21450 (двадцять одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 2920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн 62 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2023.
СуддяТ.В. Васильченко