Рішення від 20.03.2023 по справі 910/638/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2023Справа № 910/638/20 (910/243/23)

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі,3, ідентифікаційний номер 14035769)

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533)

про стягнення 6919,96грн.

в межах справи №910/638/20

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака,16, ідентифікаційний номер 40904740)

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,121 В, ідентифікаційний номер 30382533)

про банкрутство

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/638/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко".

04.01.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій у розмірі 6 919,96.

У відповідності до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинанна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Частиною 1 статті 3 унормовано, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 розгляд справи було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена позивачу 06.02.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493396834 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 06.02.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493396842 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підприємстві Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» Тернопільська філія (далі-Відповідач) працювали громадяни, яким призначена пенсія за віком на пільгових умовах.

У відповідності до п.2 XV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за сприском №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатми атестацій робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону, мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Так, заборгованість відповідача з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період 01.03.2022 по 31.12.2022 склав 6 919,96грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статтей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої ст.114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці з списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 цього Закону - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з гі.6.1. р.6 постанови правління Пенсійного фонду України N 21-1 від (редакція від 30.01.2018) "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до ч.2ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20- го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Дані правовідносини регулюються як Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №21-1 від 19.12.2003 року, так і Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за №988/18283.

Цим Порядком установлюється механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сум штрафів та пені, що застосовуються до платників, на яких покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - платники), сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, регресних вимог, адміністративних штрафів (далі - платежі).

Для обліку платежів, контроль за нарахуванням та сплатою за якими покладено на органи Пенсійного фонду, є форми карток особових рахунків платників, зокрема, картка особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Пунктом 5.4. Порядку передбачено право органів Пенсійного фонду здійснювати облік надходження сум платежів в картках особових рахунків платників. Операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

У зв'язку з цим, Позивачем нараховано заборгованість з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.03.2022 по 31.12.2022. Нарахування вказаних сум Відповідачем не оскаржувалось.

При цьому, Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити нараховані Позивачем вимоги.

Одночасно суд вважає за необхідне зауважити, що філія не є юридичною особою та відповідальність за усіма зобов'язаннями, що виникли у зв'язку з діяльністю філії, несе юридична особа.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору в покладаються на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" в особі Хухрянської філії (03115, м. Київ, пр-т Перемоги 121 В, каб.410, ідентифікаційний код 30382533) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі,3, ідентифікаційний номер 14035769) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій розмірі 6 919 (шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одина) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.03.2023

Суддя Д.В. Мандичев