ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2023Справа № 910/147/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/147/23
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Фізичної особи-підприємця Канівець Анатолія Михайловича
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
03 січня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (позивач) надійшла позовна заява № 053/05-3456 від 28.12.2022 року до Фізичної особи-підприємця Канівець Анатолія Михайловича (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 98 316,92 грн., з них: основного боргу - 82 809,80 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот дев'ять гривень 80 копійок), пені - 10 217,05 грн. (десять тисяч двісті сімнадцять гривень 05 копійок), інфляційних втрат - 4415,10 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 10 копійок) та 3% річних - 874,97 грн. (вісімсот сімдесят чотири гривні 97 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № ДНП-2020-05/10 від 22.05.2020 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/147/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
01.03.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що: відповідач не мав змоги експлуатувати майданчик для паркування у зв'язку з переданням йому майданчику для паркування без схеми ОДР; відсутність позивача за адресою місцезнаходження виключає можливість підписання відповідачем актів прийому-передачі послуг; розрахунок пені виконаних позивачем з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
06.03.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
21.03.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення відповідач звільнений від сплати орендної плати. Крім того, у п. 1 прохальної частини заперечень відповідач просить визнати поважними причини пропуску подання заперечень та поновити зазначений строк.
Суд, враховуючи наведені відповідачем обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання заперечень, приймаючи до уваги положення ст. 119 ГПК України, вважає за можливе відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити пропущений строк для подання заперечень.
Також, у п. 4 прохальної частини заперечень відповідач просить здійснювати розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зі змісту заперечень вбачається, що відповідачем не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для розгляду справи № 910/147/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в аспекті ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.05.2020 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (надалі - позивач, сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Канівець Анатолієм Михайловичем (надалі - відповідач, сторона-2) укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-05/10 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, 31 в межах III територіальної зони паркування м. Києва (майданчик для паркування), що включає 54 (п'ятдесят чотири) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шість) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Відповідно до п. 3.1. договору майданчик для паркування вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
В п. 3.4. договору визначено, що щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Згідно з п. 4.2. договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день становить 7,07 грн.
Пунктом 4.5. договору визначено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, за яким здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
За умовами п. 4.6. договору сторона-1 не пізніше 5 числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.5. договору не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчик для паркування (п. 7.1., 7.2. договору).
На виконання умов договору № ДНП-2020-05/10 від 22.05.2020 року позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 60 машино-місць за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, 31 в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що підтверджується актом приймання-передачі паркувального майданчика від 22.05.2020 року.
30.03.2022 року Київською міською радою було прийнято рішення № 4551/4592, яким було встановлено безкоштовне паркування у м. Києві.
14.05.2022 року рішення № 4577/4618 Київської міської ради було виключено п. 1.3.1. та 1.3.2. вищезазначеного рішення та відновлено платне паркування.
Позивач вказує, що з 01.04.2022 року по 16.05.2022 року КП "Київтранспарксервіс" оплата за договором № ДНП-2020-05/10 від 22.05.2020 року не нараховувалась.
Листами № 053/05-2065 від 29.08.2022 року, № 053/05-2371 від 28.09.2022 року позивач просив відповідача виконати взяті на себе зобов'язання з розрахунку за договором. Факт направлення вказаних листів підтверджується копіями фіскальних чеків та списків згрупованих відправлень.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не була здійснена оплата за надані послуги за березень 2022 року та за травень - листопад 2022 року. Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця Канівець Анатолія Михайловича перед позивачем складає 82 809,80 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд також стягнути з Фізичної особи - підприємця Канівець Анатолія Михайловича інфляційні втрати у розмірі 4415,10 грн., 3% річних у розмірі 874,97 грн. та пеню у розмірі 10 217,05 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Як вже було встановлено судом вище, 22.05.2020 року між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) було укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-05/10, за умовами якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, 31 в межах III територіальної зони паркування м. Києва (майданчик для паркування), що включає 54 (п'ятдесят чотири) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шість) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
За актом приймання-передачі паркувального майданчика від 22.05.2020 року позивач передав, а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 60 машино-місць за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, 31 в межах III територіальної зони паркування м. Києва.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні акти надання послуг № 1482 від 31.03.2022 року на суму 11 835,18 грн., № 1947 від 31.05.2022 року на суму 6108,48 грн., № 2337 від 30.06.2022 року на суму 11 453,40 грн., № 2857 від 31.07.2022 року на суму 11 835,18 грн., № 3486 від 31.08.2022 року на суму 11 835,18 грн., № 4202 від 30.09.2022 року на суму 11 453,40 грн., № 4821 від 31.10.2022 року на суму 11 835,18 грн., № 5478 від 30.11.2022 року на суму 11 453,40 грн., а загалом на суму в розмірі 87 809,40 грн. Вказані акти надання послуг підписані позивачем в односторонньому порядку.
На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки № 1265 від 01.03.2022 року на суму 11 835,18 грн., № 1978 від 16.05.2022 року на суму 6108,48 грн., № 2312 від 01.06.2022 року на суму 11 453,40 грн., № 2787 від 01.07.2022 року на суму 11 835,18 грн., № 3331 від 01.08.2022 року на суму 11 835,18 грн., № 3988 від 01.09.2022 року на суму 11 453,40 грн., № 4630 від 01.10.2022 року на суму 11 835,18 грн., № 5209 від 01.11.2022 року на суму 11 453,40 грн.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів неможливості підписання актів надання послуг за спірний період, суд дійшов висновку, що відповідно до умов п. 3.4. договору акти надання послуг вважаються підписаними, а послуги прийнятими стороною-2 без зауважень.
Таким чином, на виконання умов договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-05/10 від 22.05.2020 року позивач надав право на експлуатацію фіксованих місць паркування, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги за період березень 2022 року, травень 2022 - листопад 2022 року на загальну суму в розмірі 87 809,40 грн.
Судом встановлено, що за надані послуги відповідач розрахувався лише частково на суму 4999,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № @2PL858812 від 13.06.2022 року.
Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 82 809,80 грн.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 82 809,80 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг настав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № ДНП-2020-05/10 від 22.05.2020 року у розмірі 82 809,80 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4415,10 грн., 3% річних у розмірі 874,97 грн. та пеню у розмірі 10 217,05 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В п. 5.2. договору визначено, що у разі порушення стороною-2 строків здійснення сплати, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що такий розрахунок є невірним, оскільки позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
За розрахунком суду, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10 184,62 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 32,43 грн. позивачу належить відмовити.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 4415,10 грн.
Також здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 872,52 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 2,45 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 98 282,04 грн., з них: основного боргу - 82 809,80 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот дев'ять гривень 80 копійок), пені - 10 184,62 грн. (десять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 62 копійки), інфляційних втрат - 4415,10 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 10 копійок) та 3% річних - 872,52 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 52 копійки).
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2480,12 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Канівець Анатолія Михайловича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (ідентифікаційний код 35210739, адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6) грошові кошти: основного боргу - 82 809,80 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот дев'ять гривень 80 копійок), пені - 10 184,62 грн. (десять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 62 копійки), інфляційних втрат - 4415,10 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 10 копійок), 3% річних - 872,52 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 52 копійки) та судовий збір - 2480,12 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 12 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27.03.2023р.
Суддя О.В. Котков