ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2023Справа № 910/12189/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибьюшн»
до фізичної особи-підприємця Кобріної Тетяни Анатоліївни
про стягнення 42 134,18 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибьюшн» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Кобріної Тетяни Анатоліївни про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №384-1/2021 від 11.05.2021 у розмірі 42 134,18 грн.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 17.11.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження сторін.
Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження, яке направлялося на адресу місцезнаходження відповідача, повернулося на адресу суду, у графі причин повернення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибьюшн» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Кобріною Тетяною Анатоліївною (покупець) було укладено договір поставки №384-1/2021, відповідно до умов якого постачальник поставляє та передає у власність покупцю, а покупець вивчивши прайс-лист постачальника, замовляє, приймає у власність та зобов'язується вчасно та повністю оплатити товар.
Згідно з п. 2.2 договору поставка товару оформлюється видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною договору. В накладній зазначаються: дата поставки, асортимент, кількість та ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що накладна складається постачальником у відповідності до погодженої заявки і умов договору та підписується обома сторонами (представниками сторін). Від імені покупця накладна підписується особою, що приймає товар.
Відповідно до п. 2.4 договору з моменту підписання накладної представниками обох сторін, поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином, товар вважається таким, що прийнятий покупцем по кількості і якості, а право власності на товар і ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару, такими, що перейшли від постачальника до покупця.
Згідно з п. 2.16 договору приймання товару від постачальника здійснюється особисто покупцем чи уповноваженим приймати товар та підписувати усі документи згідно договору, представником покупця, що вказаний в Додатку №1.
Відповідно до п. 2.17 договору у випадку заміни, втрати, одержання покупцем, в порядку передбаченому законодавством, нових (додаткових) печатки та/або штампу, тощо, або зміни представника покупця на іншу особу, покупець зобов'язаний вчасно повідомити про це постачальника, шляхом підписання додатку №1 в новій редакції і подання його постачальнику. Сторони домовились про те, що всі ризики, пов'язані з неналежним виконанням цього обов'язку покладаються на покупця, а постачальник звільняється від необхідності здійснення контролю за заміною, втратою, одержанням покупцем нових (додаткових) печатки та/або штампу та зміною представника покупця на іншу особу, тощо.
Пунктом 2.18 договору передбачено, що покупець гарантує і підтверджує що, в будь-якому разі, накладна, підписана від імені покупця і передана покупцем (безпосередньо або через представників покупця) постачальнику (або представникам постачальника) - є накладною, яка підписана належним чином від імені покупця, особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов'язок (і всі ризики, пов'язані з неналежним виконанням цього обов'язку) здійснення контролю за тим, щоб накладна була підписана від імені покупця повноважною особою покладається на покупця, а постачальник звільняється від обов'язку і необхідності доводити факт підписання накладної, від імені покупця уповноваженою особою.
Покупець зобов'язується повністю оплатити загальну суму кожної окремої накладної не пізніше, ніж через 7 календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець, у першу чергу оплачує товар, що поставлений йому раніше (товар поставлений по наступній накладній оплачується покупцем лише після повної оплати загальної суми вартості, поставленого за попередньою накладною) (п. 3.1 договору).
Ціна товару обов'язково вказується у заявці та накладній, якими оформляється поставка кожної партії товару, а також, при необхідності, вказується в інших документах, що супроводжують товар (п. 4.1 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. Але цей договір вважається сторонами таким, що продовжений на невизначений строк, якщо жодна зі сторін, за 30 календарних днів до дати припинення дії цього договору, не повідомила іншу сторону про своє бажання припинити дію цього договору (п. 8.1 договору).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 19 918,55 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними №4201л0487 від 05.01.2022 на суму 2 083,16 грн, №4202-0570 від 03.02.2022 на суму 587,09 грн, №4202-1392 від 09.02.2022 на суму 1 555,33 грн, №4202-2012 від 14.02.2022 на суму 4 574,08 грн, №4202-2512 від 16.02.2022 на суму 1 074,55 грн, №4202-2750 від 17.02.2022 на суму 2 082,61 грн, №4202-3517 від 23.02.2022 на суму 1 277,02 грн, №4202л0571 від 03.02.2022 на суму 981,84 грн, №4202л1390 від 09.02.2022 на суму 1 963,19 грн, №4202л2389 від 16.02.2022 на суму 1 105,79 грн, №4202л3508 від 23.02.2022 на суму 2 633,89 грн.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 19 918,55 грн.
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Оскільки сума заборгованості у розмірі 19 918,55 грн підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 19 918,55 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 15% річних у загальному розмірі 2 034,90 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 3 723,69 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 5.4. договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1. цього договору), постачальник має право нарахувати і стягнути з покупця 15% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення і до дати повної оплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних, суд встановив, що при визначенні періоду прострочки за видатковою накладною №4202-2512 від 16.02.2022 позивачем допущено помилку, внаслідок чого розрахунок є невірним.
Здійснивши власний розрахунок 15% річних у межах заявлених позивачем сум, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 15% річних у загальному розмірі 2 034,46 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а відтак вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 723,69 грн підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 5 457,04 грн та штрафу у розмірі 11 000 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом п. 5.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд здійснив власний розрахунок пені по кожній видатковій накладній (які підтверджують факт поставки товару) з урахуванням наведеного позивачем початку періоду прострочення, граничного 6-ти місячного строку нарахування та часткових оплат.
За розрахунком суду розмір пені, який є обґрунтованим та підлягає стягненню становить 3 245,13 грн.
Відповідно до п. 5.3. договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару, більше ніж на 30 календарних днів, постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 1 000 грн, за кожний випадок відповідного прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що наданий розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та умов договору, є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн та 5% від суми задоволених позовних вимог в якості гонорару успіху.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
При цьому, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 31.10.2022 та копію платіжної інструкції №02147 від 25.11.2022 на суму 5000 грн.
Окрім того, як вбачається із умов укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги від 31.10.2022, сторонами погоджено гонорар успіху адвоката у розмірі 5% від суми, яка була ухвалена на користь клієнта рішенням суду.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню у загальному розмірі 6 996,09 грн.
Керуючись ст. 86, 126, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кобріної Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Чумацький Шлях, буд. 58, код ЄДРПОУ - 43883446) заборгованість у сумі 19 918 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн 55 коп. - суму основного боргу, 3 245 (три тисячі двісті сорок п'ять) грн 13 коп. - пені, 11 000 (одинадцять тисяч) грн - штрафу, 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн 46 коп. - 15% річних, та 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн 69 коп. - інфляційних втрат, 2 350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн 73 коп. - витрат по сплаті судового збору та 6 996 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн 09 коп. - витрат на професійна правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна