справа№2-ц-63/2009
Іменем України
15 квітня 2009 року. Болградський районний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Шевера В.Д.
при секретарі - Жуковій Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 « про відшкодування моральної і майнової шкоди»,
Позивачка, уточнивши свої позовні вимоги (а.с.-62), просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на її, позивачки, користь 10962, 50 грн. - для відшкодування майнової шкоди і 1000 гривень - для відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачка завдала їй майнову шкоду на вказану суму тим, що вона, відповідачка, пошкодила її сарай і гараж, а також, що відповідачка завдала їй, позивачці, моральну шкоду на вказану суму тим, що вона, відповідачка, контролює її кожний крок, пише на неї скарги і кляузи, вимагала скасування її, позивачки, опікунських прав відносно її онука.
Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що вона ні майнової, ні моральної шкоди позивачці не завдала, що вона хоча і зверталася із письмовою заявою до Болградської райдержадміністрації на дії позивачки, але не мала на меті завдавати позивачці моральну шкоду, а повідомляла факти про те, що позивачка неналежним чином виконує свої опікунські обов'язки відносно свого ж онука.
Позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань.
Статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, передбачено, що кожен має право на свободу і вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без будь-якого втручання зі сторони державних органів.
Європейський Суд по правах людини в своєму рішенні від 8.07.1986 року по справі Лінгенса проти Австрії вказав, що свобода вираження поглядів представляє собою одну з підставу демократичного суспільства, причому здійснення цієї свободи можливо по формі і по змісту, які не є нейтральними, а такими, що викликають почуття образи, обурення чи неспокою.
Зі змісту заяви від 3.04.2007 року, яку відповідачка подала до Болградської районної державної адміністрації (а.с.-53) видно, що відповідачка вказала на факти, які по своєму змісту і формі не є нейтральними, а викликали у позивачки почуття образи, обурення і неспокою. В названій заяві відповідачка вказала на те, що позивачка не належним чином виховує свого онука, що онуки проживають в жахливих умовах.
24.04.2008 року виконавчим комітетом Болградської міської ради за № 175 позивачка ОСОБА_1 була звільнена від обов'язків опікуна над своїм онуком ОСОБА_3 (а.с. - 49). Наведене також підтверджується копією постанови Болградського районного суду від 21.07.2008 року по адміністративній справі 2-а-338/2008 (а.с.44-45) і показаннями свідка ОСОБА_4, який пояснив суду, що підставою для звільнення позивачки від обов'язків опікуна відносно її онука ОСОБА_3 була заява батька останнього, а також нестерпні умови утримання позивачкою онука, що в даний час онук позивачки проживає в сім'ї свого батька, навчається в школі, нормально розвивається.
Відповідно до ст. 200 ЦПК України судом проведено огляд на місці, в процесі якого встановлено, що в приміщеннях квартири позивачки знаходяться дві собаки, порожні банки, пляшки, ящики, та інша непотріб, що в одній із житлових кімнат є один диван на якому хаотично складені одіяла, подушки і інший поношений одяг, на підлозі знаходяться поломані меблі, підлога брудна не підметена, а в приміщені другої житлової кімнати складені різні відходи, поломані рами від вікон і дверей. У всіх приміщеннях квартири позивачки зловонний запах, приміщення квартири не провітрюються, в них практично немає чим дихати, квартира для проживання в ній дітей по своєму санітарному стану не придатна. Наведене підтверджується протоколом про вчинення окремої процесуальної дії ( огляд на місці) ( а. с. - 67).
Таким чином суд вважає, що оцінка відповідачкою фактів викладених нею у вищеназваній заяві (а.с.-53) не принижує позивачку, так як істина оціночного судження, яка викликала у позивачки, у зв'язку зі зверненням відповідачки до Болградської районної державної адміністрації і викликом позивачки для пояснень в Болградську районну державну адміністрацію, почуття образи і обурення, а також неспокою, доведенню не підлягає.
Судження відповідачки у вищеназваній заяві (а.с.-53) є виявленням її права на вільне вираження своєї думки, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод і ст. 34 Конституції України, яка проголосила право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно зі ст. 10 і ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судом позивачці пропонувалося надати суду докази з достовірністю підтверджуючі її вимогу про відшкодування їй відповідачкою майнової шкоди.
Не дивлячись на це позивачка доказів про те, що відповідачка завдала їй, позивачці, майнову шкоду на суму 10962, 50 грн. суду не надала.
Відповідачка вимогу позивачки про відшкодування їй, позивачці, майнової шкоди на суму 10962, 50 грн. не визнала.
При огляді судом на місці встановлено, що на подвір'ї житлового будинку, в якому проживають сторони, є цегляний туалет ( вбиральня) загального користування, що поруч з цим туалетом розташовані рештки гаражу із металу в якім, а також поруч з ним, складені гілки дерев. По поясненню позивачки ОСОБА_1 ці гілки склала вона, а також її онуки і що вона використовує названі гілки дерев для опалення своєї квартири.
Ніяких доказів про те, що саме відповідачка пошкодила вищеназваний гараж позивачка суду не надала.
Свідок ОСОБА_6 показала суду, що вона також ніколи не бачила, щоби відповідачка своїми діями пошкодила вищеназваний металевий гараж.
Твердження позивачки про те, що позивачка завдала їй, позивачці, майнову шкоду у зв'язку із утриманням онука ОСОБА_3 на суму 7912 гривень суд вважає безпідставним, оскільки рішенням виконавчого комітету Болградської міської ради від 24.04.2008 року позивачка була звільнена від обов'язків опікуна у зв'язку з тим, що її онука ОСОБА_3 було передано на утримання і виховання його ж батька ( а. с- 49 ) і у зв'язку з цим була припинена виплата позивачці грошова допомога на отримання онука, підставою прийняття названого рішення виконкому Болградської міської ради була письмова заява батька онука позивачки, тобто ОСОБА_7 (а.с.49).
Надані позивачкою фіскальні чеки на суму 50 грн. 50 коп. від 20.08.2008 року (а. с. -27 ), на придбання ліків в аптеці і в аптечнім кіоску самі по собі не є доказами про те, що ці витрати позивачка понесла з вини відповідачки, оскільки із поданої копії запису терапевта від 20.08.08 р. ( а. с- 26 ) видно, що позивачка зверталася зі скаргою на безсоння, відсутність апетиту, високу втому.
Суд вважає, що понесені позивачкою витрати на це лікування ніякого відношення до будь - яких дій відповідачки не мають, оскільки позивачка лікувалася від безсоння, втоми і втрати свого апетиту.
У зв'язку з тим, що позивачка не довела того, що відповідачка завдала їй, позивачці, майнову шкоду на суму 10962, 50 грн., вимога позивачки про відшкодування відповідачкою майнової шкоди задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 131, 209, 212-215, 294 ЦПК, ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, ст. 23, ч.1 ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 10962 грн. 50 коп. для відшкодування майнової шкоди і 1000 гривень - для відшкодування моральної шкоди - відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана заява про його апеляційне оскарження, а апеляційна скарга - протягом 20 днів з дня подання названої заяви.