Справа № 143/1097/22
Провадження № 33/801/266/2023
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.
Доповідач: Медвецький С. К.
27 березня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року закрито справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,8 грн.
У постанові суду зазначено, що 14 листопада 2022 року о 20 год 10 хв на автодорозі м. Погребище - с. Новофастів водій ОСОБА_1 у порушення вимог п. 12.3 ПДР України, керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д. н. НОМЕР_1 , не переконався в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем «КАМАЗ», д. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався назустріч, унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає.
Крім того, 14 листопада 2022 року о 20 год 10 хв на відрізку дороги м. Погребище - с. Новофастів водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21099», д. н. НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, допустив ДТП без травмованих. В порушення п. 2.5 ПДР України водій від проходження огляду на стан вживання алкогольних напоїв у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки та ЦРЛ, що зафіксовано на камеру.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відтак, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
У іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржується.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я.
Указує, що доданий до матеріалів справи відеозапис не підтверджує факту його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи та дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Пунктом 9 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення) та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 325635, 14 листопада 2022 року о 20 год 10 хв на відрізку дороги м. Погребище - с. Новофастів водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21099», д. н. НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, допустив ДТП без травмованих. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відтак, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З таким висновком суду погодитися не можна, оскільки судом не повністю досліджено обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилась від проходження такого огляду.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння складено протокол про адміністративне правопорушення.
Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначений статтею 266 КпАП України, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 (далі - Порядком).
Відповідно до частини 3 статті 266 КпАП України, п. 7 розділу 1 Інструкції, п. п. 6, 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У разі відмови водія від проведення огляду поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно з частиною п'ятою статті 266 КпАП України, огляд особи на стан сп'яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Із наявного в матеріалах справи відеозапису бодікамери працівника поліції слідує, що ОСОБА_3 не відмовлявся пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів.
Визнання ОСОБА_3 факту вживання алкогольних напоїв правового значення не має, оскільки цей факт не установлений у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП.
Ба більше, за змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
У протоколі про адміністративне правопорушення, що розглядався судом, не зазначено, назви та серійного номеру технічного засобу за допомогою якого здійснювалась фіксація оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Так, номер відеозапису не зазначений у протоколі, а час вчинення правопорушення зазначений у протоколі не співпадає з часом відеозапису.
За відсутності чіткого посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Все викладене є порушенням встановленої законом процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, що має наслідком її недійсність, а складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 статті 130 КпАП України у даному випадку мало місце без дотримання обов'язкових умов, які законом передбачені як підстави для вчинення такої процесуальної дії.
Отже, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія працівниками поліції не дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та п.7 Розділу І Інструкції.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи.
Обставини викладені у протоколі не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння не зафіксована у встановленому законом порядку.
Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Отже, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, то винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а відтак апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 247, 266, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. К. Медвецький