Справа № 686/2097/23
Провадження № 2/686/2154/23
21 березня 2023 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Чевилюк З.А.
за участі секретаря - Перун А.М.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Верховний Суд про відшкодування моральної шкоди,-
В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 686/4032/21 в період з 08 грудня 2022 року в розмірі п'ять мільйонів гривень. На обґрунтування своїх вимог вказав, що моральна шкода, завдана йому, полягає у порушенні прав позивача на судовий захист, оскільки рішення суду не виконано та гроші позивачу не перераховані. Моральна шкода розрахована позивачем за вільним волевиявленням з врахуванням рішень ЄСПЛ та буде справедливою сатисфакцією і ефективним юридичним захистом. Невиконання державою Україна рішення суду має наслідком порушення права на судовий захист. Невиконання рішення суду загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Невиконання рішення до цього дня є триваючим правопорушенням. Факт, з яким пов'язує закон наявність підстави для відшкодування моральної шкоди, є порушення права на судовий захист, внаслідок невиконання рішення суду. Позивач прагне грошової компенсації за порушене право на судовий захист. Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону. Моральна шкода не може бути відшкодована лише самим фактом констатації порушення права на судовий захист Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень суду.
Просить стягнути з відповідача на його користь п'ять мільйонів гривень моральної шкоди за невиконання рішення суду та судові витрати по справі, в т.ч. витрати на проїзд 24грн., витрати часу - дві години вартістю сто мільйонів гривень кожна на написання тексту позовної заяви, одну годину часу на проїзд до суду, одну годину часу на проїзд з судудо дому, витрати паперу, електроенергії, картриджу-до двадцяти гривень. Витрачено на правову допомогу даного позову-п'ять тисяч гривень. На написання апеляційної скарги буде витрачено 2 години часу вартістю сто мільйонів гривень кожна, на правову допомогу - п'ять тисяч гривень, на проїзд до суду із суду-24грн.,витрати паперу, електроенергії, картриджу-до двадцяти гривень. На написання касаційної скарги буде витрачено дві години по одному мільйону гривень, витрати на правову допомогу -п'ять тисяч гривень, поштові витрати в межах до п'ятдесяти гривень, витрати паперу, електроенергії, картриджу-до двадцяти гривень.
Позивач до суду не з'явився, клопотав про розгляд справи за його відсутності. Позивач повідомлявся про час та дату судового засідання у встановленому порядку за адресою повідомленою у позові, проте на адресу суду було повернуто конверт з повісткою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На позивача покладено обов'язок повідомляти суд про адресу, зміну адреси. Повернення конверту з повісткою з відміткою «адресат відсутній» підтверджує реалізацію обов'язку суду повідомити учасника про час та дату судового засідання в установленому порядку. Сам лише факт неотримання позивачем повістки за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 р. у справі № 2-4159/12. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, який, зокрема, в позові допустив можливість розгляду справи за його відсутності, вчинивши письмову заяву про це.
Відповідач повідомлявся про час та дату судового засідання в установленому порядку, проте не забезпечив явки представника, надав суду письмовий відзив, в якому просив відмовити у задоволені позову, розгляд здійснити за відсутності. ОСОБА_1 не навів жодних фактичних обставин та не надав жодних доказів, які б свідчили про заподіяння йому Верховним Судом як представником Держави Українии моральної шкоди; не обґрунтував її розмірі; не зазначив в чому полягає незаконність дій/бездіяльності Верховного Суду, що не пов'язані із здійсненням правосуддя. Верховний Суд не є тим органом, яки й наділений повноваженнями представляти Державу Україна в спірних правовідносинах.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.
Так, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
З огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлені в постанові від 25 березня 2020 року по справі № 641/8857/17 держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 року у справі № 688/2479/16-ц) зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1 та 2 п. 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. 3 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Законодавство не передбачає можливості розгляду в суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду, вчинених під час розгляду справи, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи. Заявлений позов передбачає необхідність здійснення оцінки дій Верховного Суду, що є втручанням у здійснення правосуддя.(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2019 року у справі №688/2479/16-ц).
Оскарження діянь суддів(судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди і судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення(не вчинення)суддею(судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені чи ухвалені.Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути в межах конкретної справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення(не вчинення) судом(суддею)у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватись шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду(судді)(Постанова Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №636/5534/15).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За ст.82 ЦПК, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Правова оцінка, надану судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Судом встановлено, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, в якому просив: стягнути з держави Україна на його користь двадцять один мільярд гривень моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 09 лютого 2021 року по 15 лютого 2021 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26.05.2021 року у справі №686/4032/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду , яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 500грн. моральної шкоди.
Позивач звернувся до суду про відшкодування моральної шкоди, що завдана йому невиконанням рішення суду у справі № 686/4032/21. На обґрунтування своїх вимог вказав, що моральна шкода, завдана йому, полягає у порушенні прав. Позивач змушений звертатись до суду з метою захисту прав. Держава несе відповідальність за невиконання остаточних рішень суду. Просить стягнути з відповідача на його користь п'ять мільйонів гривень моральної шкоди за невиконання рішення суду та судові витрати по справі, в т.ч. витрати на проїзд 24грн., витрати часу - дві години вартістю сто мільйонів гривень кожна на написання тексту позовної заяви, одну годину часу на проїзд до суду, одну годину часу на проїзд з суду до дому, витрати паперу, електроенергії, картриджу-до двадцяти гривень витрати на правову допомогу даного позову-п'ять тисяч гривень.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що відносно ОСОБА_1 були вчинені відповідачем неправомірні дії, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із завданням останньому моральної шкоди.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів тому, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Верховний Суд про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/4032/21 в період за 8 грудня 2022 року слід відмовити. У звязку із відмовою у задоволені позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 30. 48, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.19, 56, 129-1 Конституції України, ст.ст. 23,170,1167,1173, 1174, 1176 ЦК України, суд,
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник Верховний Суд, про відшкодування моральної шкоди у розмірі п'ять мільйонів гривень, завданої невиконанням рішення суду у справі №686/4032/21 за 08 грудня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач:Держава Україна, представник Верховний Суд, м.Київ, вул.П.Орлика 8.
Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2023 року.
Суддя: Чевилюк З.А.