Справа № 686/350/23
Провадження № 2/686/1957/23
16 березня 2023 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого - судді Карплюка О.І.
при секретарі судового засідання Лазоренко К.Ю.
розглянувши в місті Хмельницькому справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 2000 Євро, штрафних санкцій в розмірі 200 Євро та пені в розмірі 7320 Євро та трьох процентів від простроченої суми в розмірі 458,95 Євро, посилаючись на те, що відповідач 21 квітня 2015 року позичив у нього 2000 Євро, зобов'язуючись повернути їх до 21 липня 2015 року. Однак, до цього часу борг так і не повернуто.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Так, відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до вимог ст. 1048 ч. 1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до вимог ст. 1049 ч. 1 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що 21 квітня 2015 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 2000 Євро, які відповідач зобов'язувався повернути до 21 липня 2015 року, що підтверджується укладеним між ними відповідним договором позики. Однак, до цього часу борг так і не повернуто.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст. 550 ч. ч. 1 та 2 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.
Відповідно до вимог ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст. 1050 ч. 1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 8 та 9 вищезгаданого договору передбачено сплату пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань позичальником.
Таким чином, підстав для стягнення з відповідача трьох процентів від простроченої суми суд не вбачає.
Крім того, оскільки розмір пені значно перевищує розмір збитків та суму позики, а тому, на думку суду його розмір необхідно визначити в сумі 2000 Євро.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ст. 258 ч. ч. 1 та 2 п. 1 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до вимог ст. 259 ч. 1 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Пунктом 17 вищезгаданого договору погоджено сторонами збільшення строку позовної давності, який складає 10 років. А тому підстав для застосування позовної давності суд не вбачає.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 2000 Євро, штраф в сумі 200 Євро та пеню в сумі 2000 Євро. В решті позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 258 ч. ч. 1 та 2 п. 1, 259 ч. 1, 549, 550 ч. ч. 1 та 2, 551, 625 ч. 2, 1046, 1047, 1048 ч. 1, 1049 ч. 1, 1050 ч. 1 ЦК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в сумі 2000 Євро, штраф в сумі 200 Євро, пеню в сумі 2000 Євро та судовий збір в сумі 2167 грн. 10 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя:
16.03.2023