Справа № 191/1096/23
Провадження № 1-кп/191/84/23
іменем України
24 березня 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
за участю обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023041390000021 від 05.01.2023 року по обвинуваченню :
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новогніде Синельниіквського району Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, маючого середню- технічну освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , депутатом не обирався, в силу ст. 89 раніше не судимий, 16.06.2022 року за ч.2 ст. 407 КК України обвинувальний акт було направлено до суду,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
Ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду від 27.01.2023 року до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 26.03.2023 року.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки останній обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, він не має постійного місця роботи та будь-якого місця роботи взагалі, характеризується посередньо, може переховуватися від суду, впливати на ключових свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше умисне, корисливе правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, що в своїй сукупності є достатніми підставами вважати про продовження існування з боку обвинувачених спроб вчинити дії, передбачені пп.1), 3), 5) ч.1 ст.177 КПК України. Інші запобіжні заходи, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого не зможуть забезпечити кримінальне провадження.
Захисник і підготовчому судовому засіданні просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 домашній арешт, оскільки останній свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, має постійне місце проживання, двох малолітній дітей та дружину, яка перебуває в декретній відпустці. ОСОБА_4 не має умислу збігати з місця проживання.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні підтримав захисника.
Суд, заслухавши сторону обвинувачення та захисту, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, також суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ у справі «Сельчук проти Туреччини» визначено, що підставою виникнення ризику вчинення нових правопорушень може бути попередня судимість. У справі «Феррарі-Браво проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
При вирішенні заявленого клопотання відносно обвинуваченого, суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, не працює, при цьому має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також те, що відносно нього здійснюється розгляд іншого кримінального провадження, обвинувальний акт у якому направлено до суду.
Наявність викладених обставин дає обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків під час досудового розслідування справи, за пред'явленою йому підозрою за ч. 1 ст. 263 КК України.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним застосувати запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та досягнення дієвості цього провадження. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено. Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та реєстрації, малолітніх дітей, не мають переваги по відношенню до вищезазначених обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, а саме, до 22 травня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1