Справа №463/1442/23
Провадження №1-кс/463/1499/23
23 березня 2023 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 30.01.2023 про закриття кримінального провадження №12022142360001064 від 25.12.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову дінавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 30.01.2023 про закриття кримінального провадження №12022142360001064 від 25.12.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, просив скасувати зазначену постанову з мотивів та підстав викладених у скарзі.
Скаргу мотивує тим, що відділом дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022142360001064 від 25.12.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. 30.01.2023 дізнавачем відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження. Вважає вказану постанову необгрунтованою та безпідставною, тому просить її скасувати.
В судове засідання заявник та його адвокат не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, слідчий суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів. Як передбачено ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, принципи верховенства права та законності застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Він звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, якою сформовано критерії визначення розумності процесуальних строків у кримінальному провадженні, зокрема, Рішення ЄСПЛ у справі "Кениг проти Федеративної республіки Німеччини" . Відповідно до п. 99 цього рішення: "розумний строк розгляду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи розумність строків кримінального процесу, суд звертає увагу (поміж іншим) на складність справи, поведінку заявника та рух справи. Однак, затримки, викликані труднощами справи, самі по собі не виправдовують тривалість судового розгляду. Окрім цього суд враховує, що дана скарга поступила на розгляд до суду ще 01.03.2023 по даний час не розглянута.
Суб'єкт оскарження за викликом не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, про розгляд скарги був належним чином повідомлений. Заперечень до суду не подав, матеріали кримінального провадження для огляду та дослідження в судовому засіданні не представив.
У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Правило дотримання десятиденного строку на оскарження до слідчого судді рішення слідчого має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
При цьому особа, яка бажає подати скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на оскарження рішення слідчого, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
За таких обставин, враховуючи нетривалість пропуску строку, відсутність можливих негативних наслідки його відновлення для інших осіб, слід виходити з того, що у цій справі підстави для поновлення строків для оскарження рішення слідчого виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, що не свідчить про його порушення, а тому суд поновляє строки на звернення зі скаргою.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Як вбачається з матеріалів скарги в провадженні дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 перебувало кримінальне провадження №12022142360001064 від 25.12.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Постановою дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 вказане кримінальне провадження було закрито.
Частини 1, 2 ст. 22 КПК України передбачають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
В судове засідання дізнавач або інший представник органу досудового розслідування жодного разу не з'явилися, про причини неявки не повідомили, матеріалів кримінального провадження №12022142360001064 від 25.12.2022 на вимогу слідчого судді не надали, про причини неможливості надати такі для огляду в судовому засіданні не повідомили.
Скарга призначалась до розгляду в судові засідання, та була відкладена через не представлення матеріалів кримінального провадження, ухвала суду та письмові запити слідчого судді про надання матеріалів кримінального провадження проігноровані.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження з підстав неправильності та неповноти досудового розслідування, слідчий суддя вважав за необхідне з метою перевірки доводів заявника оглянути матеріали кримінального провадження та надати правову оцінку процесуальним діям слідчого під час проведення досудового розслідування, за наслідками яких була винесена оскаржувана постанова. Однак орган досудового розслідування проігнорував вимогу надати матеріали кримінального провадження для огляду.
Така процесуальна поведінка дізнавача та органу досудового розслідування в цілому, враховуючи принцип змагальності, свідчить, що слідчий погоджується з доводами заявника щодо неповноти та неправильності проведеного досудового розслідування, оскільки жодного заперечення на скаргу не подано, матеріалів кримінального провадження для огляду в судовому засіданні для спростування доводів заявників слідчим слідчому судді не надано.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
З огляду на наведене, враховуючи обмежені строки розгляду скарги, слідчий суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження від 30.01.2023 підлягає скасуванню.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
скаргу задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 30.01.2023 про закриття кримінального провадження №12022142360001064 від 25.12.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1