Справа №522/5061/23
Провадження №2-о/522/228/23
24 березня 2023 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кулябко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
До суду 17.03.2023 року звернулася ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши датою його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та місце смерті - с.Парневе Біловодського району Луганської області.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Парневе Біловодського району Луганської області помер батько заявниці - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - с.Грицаївка Білокуракинського району Луганської області.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України.
Ухвалою суду від 17.03.2023 року справу призначено до розгляду.
У судове засідання призначене на 20.03.2023 року сторони не з'явилися, розгляд справи відкладено на 24.03.2023 року.
У судове засідання призначене на 24.03.2023 року ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду заяву, в якій вимоги заяви підтримала, справу просила розглядати за її відсутністю.
Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, на електронну адресу суду надали заяву, в якій справу просили розглядати за відсутністю представника Відділу, залишили вирішення справи на розсуд суду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується:
- копією свідоцтва серії НОМЕР_1 про народження заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого 13.10.1995 року Євсузькою с/Радою Біловодського району Луганської області, в якому батьками зазначено: батько - ОСОБА_2 та матір - ОСОБА_4 ;
- копією свідоцтва серії НОМЕР_2 про шлюб, з якого вбачається, що 20.07.2018 року Біловодським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_7 ».
Як вбачається із матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Парневе Біловодського району Луганської області батько заявниці ОСОБА_2 помер, причина смерті: механічна асфіксія від здавлювання органів шиї під час повішення, про що 21.11.2022 року Старобільським міжрайонним відділенням ДУ «Луганське РБ СМЕ» було видано лікарське свідоцтво №516 та довідку про причину смерті (до форми №106/у), що знаходиться на території непідконтрольній державній владі України.
Луганську область визначено тимчасово окупованою територією, відповідно до ст.1 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до положень ч.2 ст.49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до роз'яснень, наданих у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
У абзаці першому п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Проведення державної реєстрації смерті батька заявниці не вбачається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті ОСОБА_2 .
Отже, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявниці документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заяву про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України слід задовольнити, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть особи, видане державним органом України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, місце народження - с.Грицаївка Білокуракинського району Луганської області, що був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у с.Парневе Біловодського району Луганської області, причина смерті: механічна асфіксія від здавлювання органів шиї під час повішення.
Допустити негайне виконання рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 24.03.2023 року
Суддя: Л.В.Домусчі