23.03.2023
Справа № 522/2157/23, 522/3740/23
Провадження по справі № 1-кп/522/930/23,
1-кп/522/1429/23
23 березня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 обвинувальні акти з додатками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162510000024 від 06.01.2023 року та №12023163500000021 від 20.01.2023 року, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 29.04.2022 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ст. 395 КК України, до покарання у виді арешту строком на 3 місяці;
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
01.02.2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162510000024 від 06.01.2023 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який ухвалою суду від 03.02.2023 року було призначено до підготовчого судового засідання і викликані учасники кримінального провадження, відомості про яких містились в обвинувальному акті.
23.02.2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт разом із заявою про визнання винуватості та з матеріалами у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023163500000021 від 20.01.2023 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який ухвалою суду від 27.02.2023 року було призначено до підготовчого судового засідання і викликані учасники кримінального провадження, відомості про яких містились в обвинувальному акті.
В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. 314-315 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та сторона захисту просили кримінальне провадження №12023162510000024 від 06.01.2023 року стосовно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, об'єднати в одне кримінальне провадження із кримінальним провадженням №12023163500000021 від 20.01.2023 року стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 зазначив, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12023162510000024 від 06.01.2023 року та №12023163500000021 від 20.01.2023 року складені відповідно до вимог КПК України, підстав для затвердження угод та закриття кримінальних проваджень не має, обвинувальні акти направлені на розгляд до суду з дотриманням правил територіальної підсудності, у зв'язку з чим прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі вказаних обвинувальних актів.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , підтримали прокурора та просили призначити вищезазначені обвинувальні акти до судового розгляду.
Від прокурора надійшло клопотання про застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, як альтернативного запобіжного заходу, строком на 60 днів.
Сторона захисту заперечувала проти клопотання прокурора та просила обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до суду не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки до суду не повідомили. В матеріалах кримінальних проваджень містяться заяви, в який потерпілі просили проводити судовий розгляд без їх участі.
Стосовно можливості об'єднання вказаних обвинувальних актів, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 334 КПК України, у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
В свою чергу, ч. 1 ст. 217 КПК України, передбачено, що у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Тому, на підставі вище викладеного, для забезпечення повноти та ефективності судового провадження, для всебічності дослідження всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень, процесуальної економії, прийняття справедливого рішення та покращення становища обвинуваченого, кримінальне провадження № 12023162510000024 від 06.01.2023 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (справа №522/2157/23, провадження по справі № 1-кп/522/930/23), необхідно об'єднати в одне кримінальне провадження із кримінальним провадженням №12023163500000021 від 20.01.2023 року, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (№522/3740/23, провадження по справі № 1-кп/522/1429/23), з присвоєнням їм єдиного номеру - №522/2157/23.
Стосовно можливості призначення обвинувальних актів до судового розгляду.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальні акти з додатками, суд дійшов висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувальних актів, виходячи з таких підстав.
Обвинувальні акти підсудні Приморському районному суду м. Одеси.
Підстав для повернення обвинувальних актів прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 468-475 КПК України, закриття кримінальних проваджень у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України, немає.
Обвинувальні акти відповідають вимогам КПК України.
Підстав для обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінальних проваджень, не встановлено та від прокурора відповідних клопотань не надходило.
Клопотань про призначення досудової доповіді обвинуваченому не надходило, судом також не встановлено підстав для її призначення.
За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення обвинувальних актів у кримінальних провадженнях №12023162510000024 від 06.01.2023 року та №12023163500000021 від 20.01.2023 року до судового розгляду.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України відсутні.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023163500000021 від 20.01.2023 року надійшов до Приморського районного суду м. Одеси разом із заявою про визнання винуватості обвинуваченим та з матеріалами, однак враховуючи необхідність в його об'єднанні з іншим кримінальним провадженням № 12023162510000024 від 06.01.2023 року, суд дійшов висновку про недоцільність розгляду вказаного кримінального провадження в порядку спрощеного провадження та вважає за необхідне розглянути його в загальному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути прокурору разом із заявою про визнання винуватості обвинуваченим матеріали кримінального провадження №12023163500000021 від 20.01.2023 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що було долучено до обвинувального акту.
Стосовно клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2023 року в рамках кримінального провадження № 12023162510000024 від 06.01.2023 року було задоволено клопотання слідчого та застосовано стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та визначено розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12023162510000024 від 06.01.2023 року ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, без місця реєстрації, до затримання проживав в м. Одеса, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому на думку суду прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності.
Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, прокурором доведений, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень та ймовірно вчинив кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, у зв'язку з відсутністю засобів для існування.
Суд враховує доводи сторони захисту, однак вважає, що наразі вони не можуть слугувати підставою для застосування останньому більш м'якого запобіжного заходу.
Дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2023 року ОСОБА_3 визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинуваченого та те, що останньому під час досудового розслідування було визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 217, 291, 314-316, 334, 372, 376 КПК України, -
Кримінальне провадження № 12023162510000024 від 06.01.2023 року стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, об'єднати в одне кримінальне провадження із кримінальним провадженням №12023163500000021 від 20.01.2023 року, стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Об'єднаному провадженню присвоїти №522/2157/23 (провадження по справі №1-кп/522/930/23).
Обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12023162510000024 від 06.01.2023 року та № 12023163500000021 від 20.01.2023 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185 КК України, призначити до судового розгляду на 31.03.2023 року о 15 год. 00 хв., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, у залі судових засідань № 106, за участю прокурора, потерпілих, захисника обвинуваченого, обвинуваченого.
Судовий розгляд здійснювати одноособово.
Забезпечення явки свідків в даних кримінальних провадженнях покласти на прокурора.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок, строком на 60 (шістдесят) днів.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/930/23.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим в рамках кримінального провадження.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Матеріали кримінального провадження № 12023163500000021 від 20.01.2023 року, які надійшли до суду разом із обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - повернути прокурору.
Строк дії ухвали суду щодо запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 23.03.2023 року, який діє до 21.05.2023 року включно.
Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_1