Справа № 205/9887/21
Провадження № 2/932/1970/22
14 березня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
за участю секретаря судового засідання - Киричок Л.А.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
В листопаді 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся з вказаною позовною заявою до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, зазначивши, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 10.09.2017 року був укладений письмовий договір позики у вигляді боргової розписки, відповідно до якої ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 в борг грошові кошти в розмірі 245050 гривень, а відповідач, отримавши вказану суму, зобов'язався повернути її не пізніше 07 травня 2020 року. Станом на момент звернення до суд - листопад 2021 року позика відповідачем не повернута, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в сумі 245050 гривень, пеню за кожен місяць прострочення повернення боргу та інфляційні збитки, починаючи з 08.05.2020 року по день ухвалення рішення суду, судовий збір - 3166 гривень.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2022 року справу передано за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2022 року справу передано до провадження судді Овчиннікової О.С.
Ухвалою судді від 03.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 28.10.2022 року о 10.00 години.
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, станом на день ухвалення судового рішення просив стягнути пеню за період з 08.05.2020 року по 14.03.2023 року, що складає 35 місяців в сумі 85767,50 гривень, інфляційні збитки за період з 08.05.2020 року по 14.03.2023 року просив стягнути в розмірі 110 816,35 гривень, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не подав, а також заяви про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 10 вересня 2017 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір позики, що підтверджується оригіналом розписки, написаної власноручно відповідачем ОСОБА_3 .
Згідно з умовами договору позики від 10.09.2021 року, відповідач отримав в якості позики від позивача грошові кошти в розмірі 245050 гривень, які він зобов'язався повернути позивачу не пізніше 07 березня 2020 року.
Розписка містить напис позичальника «Я, ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 02.03.2012 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 отримав у борг від ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 02.09.2016 року Соборним РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМСУ , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 грошові кошти у розмірі 245050 гривень ( двісті сорок п'ять тисяч п'ятдесят гривень 00 копійок, зобов'язуюсь повернути ОСОБА_2 в повному обсязі своєчасно до 07.05.2020 року ( сьомого травня дві тисячі двадцятого року. Записано мною вірно, і є єдина розписка від мене. У разі недотримання цього зобов'язання відплатити пеню в розмірі одного відсотка за кожен місяць прострочення. 10 вересня 2017 року ОСОБА_3 ».
Отже, з досліджених фактичних обставин справи судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу захисту позивачем свого права власності на грошові кошти в розмірі 245050 гривень, які він передав відповідачу відповідно до договору позики.
Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. (ч. 1 ст. 207 ЦК).
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України 18.01.2017 у справі № 6-2789цс16.
У постанові від 08.07.2019 у справі №524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням його повернення і дати отримання коштів.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
В постанові від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц Верховний Суд вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником позикодавцеві за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору і зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позикодавця певної грошової суми. В даному випадку власноручне написання і підписання відповідачем ОСОБА_3 боргової розписки від 10.09.2017 року із зобов'язанням повернути суму позики 245050 гривень 00 копійок до 07.05.2020 року підтверджує, як факт укладання договору позики, так і факт отримання відповідачем від позивача обумовленої у розписці грошової суми.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідачем не надано доказів, які вказували б на виконання ним умов договору позики. Відповідач свої зобов'язання за договором позики перед позивачем не виконав і суму боргу у передбачений договором строк не повернув.
За таких обставин суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_2 згідно з договором позики від 10.09.2017 року.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 245050 гривень 00 копійок.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем ставиться питання про стягнення за невиконання боржником грошового зобов'язання інфляційних збитків за користування кредитними коштами після спливу строку повернення кредиту відповідно до положення ст. 625 ЦК України.
В позові позивач просив стягнути з відповідача також втрати від інфляції, що становлять 110 816,35 грн.
За змістом ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Отже, стягненню з відповідача ОСОБА_3 підлягає сума інфляційних втрат за період з 08.05.2020 року по 14.03.2023 року: згідно розрахунку позивача, загальний розмір інфляційних витрат складає 110816,35 гривень, з якими суд погоджується.
Стороною відповідача не було подано суду свого розрахунку, який би спростовував розрахунок, поданий позивачем щодо нарахування інфляційних втрат.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника таких, що ґрунтуються на законі, невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 546 ЦК України визначає види забезпечення виконання зобов'язання, а неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток, право довірчої власності.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на наявність в борговій розписці зазначення зобов'язання сплати 1 % пені за кожен місяць прострочення, сума заборгованості складає 245050 гривень 00 копійок, період нарахування пені з 07.05.2020 року по 14.03.2023 року складає 35 місяців: 245050,00 гривень х 1 % х 35 місяців =85767,50 гривень.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позов є обґрунтованим, його вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 3656 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10.09.2017 року у розмірі 245050,00 гривень (двісті сорок п'ять тисяч п'ятдесят гривень) - основний борг, пеню 1 % за кожен місяць прострочення від суми основного боргу, починаючи з 08.05.2020 року, в сумі 85767,50 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 50 копійок), інфляційні збитки, починаючи з 08.05.2020 року, 110816,35 гривень ( сто десять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 35 копійок), судовий збір у розмірі 3166,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
- відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
В повному обсязі рішення складено 17.03.2023 року.
Суддя О.С. Овчиннікова