ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
22 березня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 192529 від 20.01.2023 року, ОСОБА_1 20.01.2023 року о 18 год. 05 хв. в Херсонській області, Херсонському районі, смт. Білозерка, вул. Станіславське шосе, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовилась під час відеозапису.
Таким чином, за переконанням поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Судовий розгляд проведено за відсутністю ОСОБА_1 , яка в судове засідання не з'явилась, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас притягувана надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, оскільки не має фізичної та матеріальної можливості прибути до суду для прийняття участі у судовому процесі.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату та час розгляду справи в суді, не з'явилась, та надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Розпорядженням голови Верховного суду №52 від 26.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області» внесено зміни до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та визначено з 03 жовтня 2022 року територіальну підсудність судових справ: Білозерський районний суд Херсонської області Приморському районному суду м. Одеси.
Згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 січня 2023 року № 2 «Про відновлення роботи та зміну територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області» (далі - Розпорядження №2) відновлено з 1 лютого 2023 року територіальну підсудність судових справ у тому числі Білозерського районного суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 10/0/15-23 від 31.01.2023 року «Про початок відновлення роботи та зміни територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області» встановлено з 1 березня 2023 року початок відновлення та зміни територіальної підсудності судових справ судів, визначених пунктами 1, 2 Розпорядження №2 та Приморському районному суду міста Одеси продовжити розгляд справ (проваджень), які надійшли до 28 лютого 2023 року включно відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52).
За таких підстав, справа на день її розгляду підсудна Приморському районному суду м. Одеси.
Дослідив матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази відносно ОСОБА_1 в їх сукупності, суд не приймає визнання вини ОСОБА_1 , оскільки зазначене спростовується матеріалами справи з огляду на таке.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти - виконання особою функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Отже, ні ч. 1 ст.130 КУпАП, ні жодною іншою нормою чинного законодавства не передбачено відповідальності за перебування з ознаками сп'яніння. Як зазначалось вище, відповідальність передбачена саме за керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння або за відмову на вимогу поліцейського від проходження у встановленому законом порядку визначення стану такого сп'яніння. Проте протокол не містить зазначення, що притягувана керувала транспортним засобом.
Згідно п. 9 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 року N 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Таким чином, фабула протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є юридично невизначеною та не відповідає суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регулюється статтею 266 КУпАП за нормами частин 2,3 цієї статті: огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.; у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Норми статті 266 КУпАП є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання статті 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі - Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція № 1452/735).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів (далі - Інструкція), щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). Згідно до п. 8 Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Крім того, відповідно до пункту 6 Порядку №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (п.7 Порядку).
Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підлягає безумовному доведенню факт керування особою транспортним засобом, далі вже наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння оформлена відповідним направленням, та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Крім того, порядок застосування органами національної поліції технічних засобів, що мають функції відеозапису, врегульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року за №1026 (далі - Інструкція), відповідно до якої включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Судом був досліджений СD-диск з відеозаписом, доданого до матеріалів провадження, переглядом якого встановлено, що на ньому не зафіксований факт руху мопеду «Хонда», водночас з якого вбачається ОСОБА_1 , яка просто стоїть та коротко дає відповіді на запитання співробітника поліції та з якого не вбачається порядок роз'яснення проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів або в медичному закладі.
Таким чином, слід констатувати, що відеозапис, долучений до матеріалів провадження відображає лише діалог з поліцейським і не відображає відомостей безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є однією з невід'ємних складових для кваліфікації дій притягуваної за ст.130 КУпАП. Отже відео, що додано як доказ у справі не дає можливості суду поза розумним сумнівом встановити чи керувала ОСОБА_1 транспортним засобом і чи дотримано працівником поліції встановлений порядок проведення огляду згідно ст.266 КУпАП.
Крім того, судом не може взагалі взятись до уваги зазначений відеозапис, оскільки зазначений відеозапис був знятий не на бодікамеру, як того вимагає Інструкція, а всупереч Інструкції, на власний технічний пристрій.
Таким чином, матеріали справи не містять достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_1 керувала автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння.
Одночасно суд констатує, що в матеріалах справи також відсутні будь-які достовірні дані про виконання поліцейськими вимог ч.1, 7 ст. 266 КУпАП, щодо про відсторонення притягуваної від керування транспортним засобом та про передачу керування автомобілем уповноваженій ним особі, яка має посвідчення водія.
Так, аналіз вказаної норми вказує, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) у стані сп'яніння, законодавством передбачена необхідність відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу.
А тому встановлений факт не відсторонення ОСОБА_1 працівниками поліції від керування транспортним засобом також ставить під сумнів зібрані у справі докази.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду для визначення стану сп'яніння, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу поліцейських відмовилась від проходження огляду у встановленому законом порядку визначення стану сп'яніння, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а її винуватість не доведена допустимими і належними доказами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/2442/23
Номер провадження №3/522/2446/23
Головуючий суддя - Русєва А.С.