ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
22 березня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , водія-санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 №17 від 05.03.2023 року, відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 виконував завдання у складі медичного пункту військової частини, однак, 03.03.2023 року близько 17:00 год. солдат ОСОБА_1 виконуючи завдання в медичному пункті в районі населеного пункту Інгулець, Херсонської області перебував з явними зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння.
В подальшому солдата ОСОБА_1 , в супроводі лейтенанта ОСОБА_2 та майора ОСОБА_3 було доставлено до КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» з метою проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до довідки від 03.03.2023 року № 461/27 «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ОСОБА_4 перебував в стані гострого алкогольного сп'яніння з результатом на «Alcotest» (I) -20:25 - 1,36 проміле; (II) - 20:45 -1,31 проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Розпорядженням Верховного суду №52 від 26.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області» внесено зміни до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», визначивши з 03 жовтня 2022 року територіальну підсудність судових справ: Білозерський районний суд Херсонської області Приморському районному суду м. Одеси. Рішенням Вищої ради правосуддя № 10/0/15-23 від 31.01.2023 року «Про початок відновлення роботи та зміни територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області» встановлено з 1 березня 2023 року початок відновлення та зміни територіальної підсудності судових справ судів, визначених пунктами 1, 2 розпорядження Голови Верховного Суду від 10 січня 2023 року № 2 "Про відновлення роботи та зміну територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області" та Приморському районному суду міста Одеси, продовжено розгляд справ (проваджень), які надійшли до 28 лютого 2023 року включно відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52).
Рішенням Вищої ради правосуддя № 161/0/15-23 від 28.02.2023 року «Про відтермінування початку відновлення роботи та зміни територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області», відтерміновано початок відновлення та зміни територіальної підсудності судових справ судів, визначених пунктами 1,2 розпорядження Голови Верховного Суду від 10.01.2023 року №2 «Про відновлення роботи та зміну територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області» до 1 квітня 2023 року та Приморському районному суду міста Одеси, продовжено розгляд справ, які надійшли до 31 березня 2023 року включно на розгляд цих судів у порядку, визначеному частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), рішення Вищої ради правосуддя від 31 січня 2023 року № 10/0/15-23.
За таких підстав, справа про адміністративне правопорушення відносно притягуваного станом на день її розгляду підсудна Приморському районному суду м. Одеси.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим ОСОБА_1 заявляв клопотання про відкладення розгляду , що свідчить про те, що він був обізнаний про місце, час та дату розгляду справи відносно нього.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про таке.
Всебічно вивчивши матеріали справи, суд встановив, що вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, склад правопорушення має бути чітко визначеним у відповідності до диспозиції кожної окремої норми, становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і, водночас, достатні для притягнення особи до юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Так, у протоколі зазначено, що сержант солдат ОСОБА_1 виконував завдання у складі медичного пункту військової частини, однак, 03.03.2023 року близько 17:00 год. солдат ОСОБА_1 виконуючи завдання в медичному пункті в районі населеного пункту Інгулець, Херсонської області перебував з явними зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння.
В подальшому солдата ОСОБА_1 , в супроводі лейтенанта ОСОБА_2 та майора ОСОБА_3 було доставлено до КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» з метою проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до довідки від 03.03.2023 року № 461/27 «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ОСОБА_4 перебував в стані гострого алкогольного сп'яніння з результатом на «Alcotest» (I) -20:25 - 1,36 проміле; (II) - 20:45 -1,31 проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Диспозиції частин 1, 2, 3 ст. 172-20 КУпАП передбачають відповідальність лише за умови наявності такої об'єктивної сторони правопорушення, як: вчинення однієї з таких дій як: вживання наркотичних засобів або психотропних речовин під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява на території військової частини в такому стані, або виконання ними обов'язків військової служби в такому стані, або участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів або під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів
До протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 додана довідка № 461/23 від 03.03.2023 року про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, згідно ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння з результатом на «Alcotest» (I) -20:25 - 1,36 проміле; (II) - 20:45 -1,31 проміле, проте до матеріалів справи не додана сама роздруківка/чек приладу «Драгер», що ставить під сумнів вказане твердження.
При цьому, суд зазначає, що пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про перебування ОСОБА_1 з ознаками сп'яніння є неналежними доказами нетверезого стану, так як є суб'єктивними припущеннями таких свідків, що не ґрунтуються на достовірних медичних показниках про стан його сп'яніння, кількість алкоголю в організмі, тощо.
Крім того, в протоколі зазначено, що притягуваний виконував завдання в медичному пункті. Навіть за умови доведеності факту перебування його в стані алкогольного сп'яніння, це не є підставою для відповідальності за ст. 172-20 КУпАП, оскільки він не перебував ані на території військової частини, ані вживав ці засоби з підлеглими та не розкрито яке завдання він виконував, оскільки відповідальність настає за виконання обов'язків військової служби.
Незважаючи на відсутність належних доказів цього факту, у протоколі навіть не вказано які саме завдання або обов'язки він виконував.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно приписів ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 зазначається, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні докази на підтвердження факту виконання обов'язків ОСОБА_1 військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах.
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/4995/23
Номер провадження №3/522/4236/23
Головуючий суддя - Русєва А.С.