Справа № 932/2716/22
Провадження № 2/932/881/23
21 березня 2023 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі
головуючого судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі Скрипниченко К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
24.05.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на те, що 19.06.2004 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб, який був зареєстрований в Відділі реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м.Дніпропетровська, актовий запис № 329. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з цього часу вони проживали з відповідачкою однією сім'єю, вели спільне господарство та виконували інші обов'язки членів подружжя щодо один одного. Поступово відносини між ними погіршувалися, жодні спроби примиритися, дійти спільної згоди з сімейних питань не мали успіху. Спільне життя з відповідачкою у них не склалося, у них різні погляди на життя, несумісні характери та відсутність взаєморозумінні, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. На даний час сімейно-шлюбні відносини вони не підтримують, спільне господарство не ведуть, не спілкуються. За його переконанням немає сенсу підтримувати подальші сімейні відносини та в майбутньому примирення між ними неможливе, вважає, що подальше спільне життя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них.
Посилаючись на зазначене, позивач у позовній заяві просить шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 червня 2004 року в Відділі реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м.Дніпропетровська, розірвати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2022 року для розгляду даної справи визначена суддя Кудрявцева Т.О.
Ухвалою від 08.06.2022 року у справі суддею відкрито провадження, визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судових засіданнях 22.08.2022 року та 19.12.2022 року позивач, посилаючись на обставини, викладені у позові, свої позовні вимоги підтримав, просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою, пояснив, що між ними припинені шлюбні відносини та ведення спільного господарства, примирення між ними неможливе.
В подальшому позивач в судове засіданні не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача у наданій суду заяві просив розглянути справу у його відсутність та відсутність позивача.
Відповідач з представником в судових засіданнях 22.08.2022 року та 19.12.2022 року позовні вимоги не визнала, заперечувала проти розірвання шлюбу з відповідачем, посилаючись на те, що шлюбні відносини та ведення спільного господарства між нею та чоловіком не припинені, вона готує їжу для всієї сім'ї, прибирає у будинку, піклується про чоловіка, вони разом виховують дітей, чоловік матеріально утримує сім'ю, вказала, що між ними періодично існують близькі стосунки. Відповідач зазначила, що вона відчуває до чоловіка почуття любові та хоче зберегти сім'ю, вважає, що на чоловіка негативно вплинула війна.
В судове засідання 21.03.2023 року відповідач та представник відповідача не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ознайомившись з заявами сторін, розглянувши справу та дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно до ч.1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 ст. 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У відповідності до ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно до положень ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державною полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватись судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватись виключно в процесі розгляду конкретної справи.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням всіх фактичних обставин справи може відкласти розгляд справ та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною сьомою статті 240 ЦПК України.
Згідно до ч.7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач з відповідачем перебувають в шлюбі з 19.06.2004 року, який було зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м.Дніпропетровська, актовий запис № 329, про що видано Свідоцтво про одруження Серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданим Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1343; сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_3 , виданим Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1160; доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_4 , виданим Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.
Починаючи з часу реєстрації шлюбу позивач та відповідач проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та виконували інші обов'язки членів подружжя щодо один одного. Поступово відносини між ними погіршувалися, жодні спроби примиритися, дійти спільної згоди з сімейних питань не мали успіху.
Спільне життя позивача з відповідачкою не склалося, як стверджує позивач, в зв'язку з різними поглядами на життя, несумісними характерами та відсутністю взаєморозумінні.
Між позивачем та відповідачем були припинені шлюбні відносини та ведення спільного господарства, подальше спільне життя із збереженням шлюбу з відповідачкою буде суперечити інтересам кожного з них.
У зв'язку з зазначеним, в зв'язку з відсутністю згоди відповідача на розірвання шлюбу з позивачем, з урахуванням фактичних взаємин сторін та зазначених позивачем причин розлучення, а також зважаючи на вимоги чинного законодавства України, ухвалою суду від 22.08.2022 року судом були вжиті заходи щодо примирення подружжя та зберігання їх сім'ї та надано сторонам строк для примирення три місяці.
Разом з цим, судом встановлено, що в період наданого судом строку для примирення в три місяці позивач з відповідачем не примирилися, сторони не здійснювали ніяких дій, направлених на примирення.
19.12.2022 року в судовому засіданні відповідач заперечувала проти розірвання шлюбу з позивачем, посилаючись на наявність між ними шлюбних відносин.
У зв'язку з зазначеним, ухвалою суду від 19.12.2022 року судом були вжиті заходи щодо примирення подружжя і зберігання їх сім'ї та надано сторонам строк для примирення три місяці.
В силу ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в ч. 1 підпункту "с", "однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Оскільки у наданий судом строк примирення не відбулося, позивач наполягає на розірванні шлюбу, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, а тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по справі - сплачений позивачем судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 281, 282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 19 червня 2004 року в Відділі реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м.Дніпропетровська, актовий запис № 329, від якого є двоє неповнолітніх дітей, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , понесені витрати по справі - сплачений судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева