Справа № 521/19091/22
Провадження 3/521/1669/23
16 березня 2023 року м.Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Маркарова С.В.,
розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до відповідальності
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1
проживаючого : АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
За протоколом про адміністративне правопорушення №358530 від 24.11.2022 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MITSUBICHI державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Партизанській, 10 в м.Одесі знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ 10.10.2001 року № 1306 водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушення, передбаченим ч.1 статті 130 КУпАП.
Узун ОСОБА_2 в суді вину в порушені ПДР не визнав, пославшись на те, що алкогольні напої не вживав, з результатом технічного приладу DRAGER не погодився, право на проведення в такому випадку огляду в закладі охорони здоров'я йому працівниками патрульної поліції роз'яснено не було.
Останній стверджував, що процедура складання адміністративних матеріалів є порушеною.
Так, об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП може бути :
1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого);
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Відповідно до доктрини Європейського суду з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази отримані з його допомогою, будуть такими ж - недопустимими та здобуті із суттєвими порушенням прав та свобод людини.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Так, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої Наказом МВС України №1376 від 6.11.2015 року у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) видається на підставі акта медичного огляду.
Як вбачається з матеріалів справи право на проведення огляду в закладі охорони здоров'я при незгоді із результатами тесту DRAGER працівниками патрульної поліції водію роз'яснено не було.
При вирішенні справи суд враховує також практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі рішення як «Надточій проти України», «Гурепка проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Лавенте проти Латвії», в яких суд дійшов висновку, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер (санкція є достатньо суворою, право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності) та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що є результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Так, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Встановлене узгоджується із статтею 62 Конституції України.
Враховуючи викладене, провадження в справі в порядку п.3 ч.1 ст.284 КУпАП за наявністю обставини, передбаченої п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підлягаю закриттю.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 статті 130 КУпАП (протокол серія ААД №358530) за відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси.
Суддя С.В. Маркарова
16.03.23