Справа № 521/18510/22
Провадження №1-кп/521/1013/23
24 березня 2023 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор», кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у с. Зеленогірське Любашівського району Одеської області, має середню технічну освіту, не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимий:
1) 23.09.2022 Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадський робіт на строк 200 годин,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 наприкінці квітня 2022 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, Законом України № 2102-ХІ від 24.02.2022 та продовженого у встановленому порядку, з метою особистого збагачення, через незачинені вхідні двері проник до житла ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав телевізор марки «Soni Bravia» вартістю 3000 грн., годинник марки «Seiko» вартістю 5000 грн., велосипед марки «КТМ» вартістю 10000 грн. після чого залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 18000 грн.
Крім того, ОСОБА_5 09.08.2022 року в період часу з 20 години 15 хвилин до 20 години 30 хвилин (більш точний час не встановлено), перебуваючи разом з потерпілим ОСОБА_8 в районі перехрестя вул. Інглезі та вул. Івана та Юрія Лип у м. Одесі, діючи повторно, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, шляхом обману, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка попросив у ОСОБА_8 і отримав від нього мобільний телефон марки «ОРРО А53» (ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ), не маючи наміру повертати телефон потерпілому. Впевнившись у тому, що потерпілий не здогадується про його намір заволодіти майном, скориставшись тим, що потерпілий на його прохання зайшов до магазину за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 3983,61 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованих злочинів і показав, що приблизно у березні-квітні 2022 року, скориставшись відсутністю свого сусіда по комунальній квартирі ОСОБА_7 , проник до його кімнати та викрав велосипед, телевізор, годинник, які продав, а гроші використав свої потреби. 09.08.2022 року ввечері разом з раніше незнайомим ОСОБА_8 вийшов з маршрутного таксі на вул. Інглезі у м. Одесі, розговорився та попросив скористатись його мобільним телефоном. Після того, як ОСОБА_8 передав телефон і на його прохання зайшов до приміщення магазину у пров. Генерала Вишневського, він (обвинувачений) втік, а в подальшому через знайомого здав викрадений телефон до ломбарду. У скоєному розкаюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші докази сторони обвинувачення на підтвердження події кримінальних правопорушень, винуватості ОСОБА_5 у їх вчиненні та інших обставин, які ніким не оспорювались.
Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини підтверджуються доказами, які маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місця, способу скоєння кримінальних правопорушень, форми умислу, а також інші обставини, визначені ч. 1 ст. 91 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, та роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 винен у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану;
- ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обвинувачений ОСОБА_5 має судимість за вчинення корисливого кримінального правопорушення проти власності, покарання у вигляді громадських робіт за попереднім вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2022 року не відбував. Він не перебуває на обліку у лікарів психіатра і нарколога, не працює і не зайнятий корисною справою.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття, оскільки він повністю визнав вину і надав правдиві показання про обставини скоєння кримінальних правопорушень, а також активне сприяння розкриттю злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки під час досудового розслідування він надав відомості, які не були відомі слідчому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує, що ним вчинено два злочини - тяжкий та нетяжкий, особу винного, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у виді позбавлення волі.
Водночас суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У даному кримінальному проваджені суд враховує, що ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні двох умисних корисливих злочинів проти власності, які вчинені в умовах воєнного стану та один з яких згідно зі ст. 12 КК є тяжким злочином. Також, суд враховує, що ОСОБА_5 вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2022 року засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, однак до відбування призначеного покарання не приступив без поважної причини. Крім того, береться до уваги порушення обвинуваченим умов застосованого у цьому кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що підтверджується довідкою органу поліції від 30.12.2022 року.
Зазначені обставини доводять стійкість сформованої у засудженого протиправної поведінки, адже засуджений не зробив належних для себе висновків попри суттєві заходи впливу, які раніше вже застосовувалися до нього з боку держави з метою не лише покарання, а і виправлення.
Вказане надає суду підстави для висновку, що звільнення ОСОБА_5 від покарання з випробуванням у даному кримінальному провадженні, як захід примусу, не забезпечить додержання положень закону про кримінальну відповідальність, його виправлення та перевиховання.
Остаточне покарання ОСОБА_5 необхідно призначити відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
У зв'язку з призначенням покарання у виді позбавленні волі, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити незмінним застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Попереднє ув'язнення підлягає зарахуванню до строку покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України, починаючи з дня затримання - 20.02.2023 року.
Потерпілим ОСОБА_8 заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 суми спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 3983,61 грн. Обвинувачений позов визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Оскільки ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, в результаті якого ОСОБА_8 спричинена матеріальна шкода у розмірі 3983,61 грн., заявлений цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_5 на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 1887,80 грн. (1132,68 + 755,12).
На підставі положень ст. 100 КПК України речовими доказами слід розпорядитися наступним чином: 1) коробку від телефону, що зберігається у потерпілого ОСОБА_8 , - залишити йому ж; 2) фіскальний чек - зберігати з матеріалами кримінального провадження 3) CD-R - диск з відеозаписом - зберігати з матеріалами провадження стороною обвинувачення.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, призначивши покарання:
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк п'ять років;
- за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2022 року, більш суворим, що призначено за даним вироком, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
До набрання вироком законної сили залишити незмінним застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування ОСОБА_5 покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув'язнення за період з дня його затримання 20.02.2023 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку день за день.
Задовольнити цивільний позов ОСОБА_8 та стягнути з ОСОБА_5 на його користь компенсацію спричиненої матеріальної шкоди у сумі 3983 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 80 коп.
Речовими доказами розпорядитися наступним чином: 1) коробку від телефону, що зберігається у потерпілого ОСОБА_8 , - залишити йому ж; 2) фіскальний чек - зберігати з матеріалами кримінального провадження 3) CD-R - диск з відеозаписом - зберігати з матеріалами провадження стороною обвинувачення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1