23 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5105/22 пров. № А/857/17671/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С, Качмара В.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року (суддя першої інстанції Коморний О.І., м. Львів, повний текст складено 11.11.2022)
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги №3391-52У від 22.02.2021 про стягнення внеску в сумі 17387,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що заборгованість за період з 19.10.2018 по 31.12.2019 в сумі 11169,19 грн погашена самостійно, а сума недоїмки в розмірі 17387,49 грн, яка зазначена у вимозі №Ф-3391-52У від 22.02.2021, також включена у вимогу №Ф-3391-52 від 20.08.2021, яка оскаржена до суду. Відповідно до Закону України №533 внесені зміни до Закону України «Про збір і сплату ЄСВ» що стосується самозайнятих осіб з 01.01.2020 по 31.03.2020 та з 01.04.2020 по 30.04.2020 самозайняті особи звільняються від сплати податків за себе. Крім того, відповідно до Закону України №2464 позивача має бути звільнено від сплати податку як пенсіонера.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року позов було задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 лютого 2021 № Ф-3391-52У. Стягнуто на користь позивача з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 992,40 грн.
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що у спірних правовідносинах слід застосувати норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким чітко передбачено облік платників єдиного внеску. Суд безпідставно керувався Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1588. Позивач перебуває на обліку у Головному правлінні ДПС у Львівській області з 1 вересня 2000 року. Також згідно реєстру страхувальників позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску з 7 листопада 2000 року. Наявність заборгованості позивача підтверджено розрахунком із ІС «Податковий блок». Отже, оскаржувана вимога є правомірною.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, пояснення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.04.1988 ОСОБА_1 одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №747 на підставі рішення атестаційної палати Львівської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області №2 від 06.04.1988.
Після звільнення з роботи у Львівському Відкритому акціонерному товаристві «Укрексімбанк» 01.09.2000 подала заяву та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю про взяття на податковий облік у ДПІ Шевченківського району м. Львова.
На підставі довідки №17-1/652 ОСОБА_1 взято на облік від 01.09.2000 №466 у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. У цей час взяття на облік здійснювалось на підставі Закону України «Про державну реєстрацію фізичних осіб-платників податку».
22.09.2005 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням, виданим Управлінням пенсійного фонду у Шевченківському районі м. Львова.
Головним управлінням ДПС у Львівській області 22.02.2021 складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3391-52У, відповідно до якої станом на 31.01.2021 наявна заборгованість з єдиного внеску в загальній сумі 17387,49 гривень, з яких: недоїмка - 14889,85 гривень; штрафи - 1961,04 гривень; пеня - 536,60 гривень.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаної вимоги з таких підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
По суті це зведений внесок за різними видами страхування.
Метою запровадження ЄСВ є необхідність консолідації діяльності фондів в частині розподілу внесків на соціальне та пенсійне страхування.
Цей платіж замінив собою чотири окремих нарахування, які нараховували та утримували на фонд оплати праці працюючих, а саме до Пенсійного фонду, до фондів страхування на випадок безробіття, до фонду із тимчасової втрати працездатності, до фонду від нещасних випадків на виробництві.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5, 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками ЄСВ є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
У частині четвертій статті 4 Закону визначено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною п'ятою статті 4 цього ж Закону, особи, зазначені у пункті 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті.
Отже, обов'язковою умовою, встановленою ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для звільнення ФОП від сплати ЄСВ, є отримання такою особою пенсії за віком або по інвалідності або соціальної допомоги у зв'язку з інвалідністю.
Крім того, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 23.06.2009 № 15-рп/2009 в аспекті положень ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів) є суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги, що застосовно і до Закону про ЄСВ з урахуванням особливостей цього обов'язкового платежу.
У загальноприйнятому розумінні пільга - це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правилом обов'язків або полегшення умов виконання їх, або звільнення (повне або часткове) від податків/борів (обов'язкових платежів) згідно з чинним законодавством.
Пільга проявляється в зміні об'єкта, зменшенні бази чи зниженні ставки, її використання зменшує суму зобов'язання платника і, зрештою, визначає остаточний її розмір.
Підстави для одержання податкових пільг - це визначені законодавством про податки та збори (обов'язкові платежі) особливості правового статусу суб'єкта, його діяльності (предмета податку/збору) чи податкового режиму території, на якій він здійснює свою діяльність, що надають йому право скористатися пільгою.
Таким чином, звільнення від обов'язку нарахування та сплати ЄСВ, тобто пільги по нарахуванню/сплаті ЄСВ встановлюється виключно Законом про ЄСВ.
Законом про ЄСВ визначено кілька випадків звільнення від такого обов'язку, зокрема:
- пенсіонерів, осіб з інвалідністю - відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону про ЄСВ, а саме: особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
- фізичних осіб - підприємців, якщо вони є роботодавцями - відповідно до пункту 9-2 розділу VIII Закону про ЄСВ, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- відповідно до п. 9-4. розділу VIII Закону про ЄСВ - щодо платників ЄСВ, визначених ст. 4 Закону про ЄСВ, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція;
- відповідно до п. 9-8. розділу VIII Закону про ЄСВ, а саме: платники ЄСВ, визначені статтею 4 цього Закону, якщо вони не є роботодавцями, звільняються від виконання обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 цього Закону, на весь період їх незаконного позбавлення волі на території проведення АТО.
Судом встановлено, що позивач здійснювала незалежну професійну діяльність як адвокат та водночас є пенсіонером за віком і отримує пенсію за віком з 23.09.2005.
Право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 припинила згідно п.1 ч.1 ст.32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 17.02.2021 на підставі заяви.
Таким чином, ОСОБА_1 як особа яка провадила незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську діяльність та отримувала дохід від цієї діяльності, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, оскільки отримує пенсію за віком.
Враховуючи викладене, позивач, має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.
Отже, вимога Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-3391-52У від 22.01.2021 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є неправомірною, оскільки позивач звільнений від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок.
Неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивача як пенсіонера за віком, призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, оскаржувана вимога № Ф-3391-52У від 22.02.2021 підлягає скасуванню в повному обсязі.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/16687/21 від 15.02.2022 року визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2021 року №Ф-3391-52, яка включає заборгованість вимоги №Ф-3391-52У від 22.02.2021, що оскаржується в даній справі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року зазначене рішення залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №380/16687/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року - без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар