Справа № 503/59/23
Провадження № 2-о/503/15/23
24 лютого 2023 року
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною згодою подружжя,
24 січня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаною заявою та обґрунтовують її тим, що 25 жовтня 1997 року вони уклали шлюб. Від даного шлюбу мають двох дітей, з яких: одну малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя між сторонами на даний час припинено та спільне господарство не ведеться. Вони вважають, що їх шлюбні відносини поновленню не підлягають. Також, заявники вказують, що між ними досягнуто згоди щодо місця проживання дитини, яка залишається проживати з батьком після розірвання шлюбу, та участі кожного з них у вихованні та спілкуванні з донькою, а також забезпеченні дитині належних умов життя. Будь-які спори стовоно майна або інших питань між ними відсутні. З огляду на це, просять розірвати шлюб між ними та на підставі взаємної згоди залишити місце проживання дитини разом з батьком.
В судове засідання заявники не з'явилися та надали до суду письмову заяву, в якій просили проводити розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 25 жовтня 1997 року заявники уклали шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадського стану Приморської райадміністрації виконкому Одеської міської ради, про що складено відповідний актовий запис № 656. Ця обставина підтверджується оригіналом свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 1997 року (а.с.9). Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_4 ».
Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.10.2011 року.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу супере-чило б інтересам хоча б одного з них.
Згідно зі ст.24 цього ж Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови №11 від 21 грудня 2007 року розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей, про-вадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Для захисту інтересів неповнолітньої дитини суд має перевірити зміст письмового дого-вору, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Відповідно до ст.109 СК України подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити: з ким з них будуть проживати діти; яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо; умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви, якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя.
Крім того, під час розгляду справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Таким чином, в ході судового засідання суд повинен з'ясувати наявність вільного волевиявлення кожного із подружжя як щодо розірвання шлюбу, так і щодо змісту договору.
Встановлено, що заявники не бажають жити однією сім'єю. Збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам та інтересам дитини. Протягом місяця з дня відкриття провадження у цивільній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відкликали спільну заяву про розірвання шлюбу.
Крім того, з копії договору між батьками про проживання, виховання дитини (а.с.11-13) вбачається, що заявники добровільно визначили місце проживання дитини, а саме за місцем проживання батька ОСОБА_1 , та досягли згоди щодо порядку та способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також забезпечення їй належних умов проживання та розвитку того з батьків, хто буде проживати окремо.
До того ж, оскільки укладений між сторонами договір не містять умов щодо розміру аліментів, такий правочин не підлягає нотаріальному посвідченню в розумінні ч.2 ст.109 СК України.
З огляду на це суд вважає, що шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , допустимо розірвати.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення окремої вимоги щодо визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки відповідно до п.1.3 Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, укладеного 23.01.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони угоди досягли взаємної згоди щодо місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком. Крім того, заявлення окремої вимоги щодо місця проживання дитини у заяві про розірвання шлюбу за спільною згодою подружжя в розумінні ч.3 ст.293 ЦПК України не передбачено.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною згодою подружжя, - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 жовтня 1997 року Відділом реєстрації актів громадського стану Приморської райадміністрації виконкому Одеської міської ради, про що складено відповідний актовий запис № 656, - розірвати.
У решті заявлених вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Судове рішення складено 24.02.2023 року.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова