Рішення від 22.02.2023 по справі 910/9711/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2023Справа № 910/9711/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є. А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Герасименко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державного підприємства "УКРЛІКТРАВИ" (вул. Бориса Грінченка буд.1, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37471692)

про стягнення 1 425 815, 47 грн,

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Герасименко Тетяна Миколаївна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "УКРЛІКТРАВИ" про стягнення 1 425 815, 47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди сільськогосподарської техніки №24-03/1 від 24.03.2021 в частині повної та своєчасної орендної плати, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 919 480, 00 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 181 767, 42 грн інфляційних нарахувань, 36 820, 23 грн 3% річних та 287 747, 82 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

24.10.2022 до відділу діловодства суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.11.2022.

У підготовчому засіданні 30.11.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/9711/22 до розгляду по суті на 18.01.2023.

Розгляд справи по суті, призначений на 18.01.2023, не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 розгляд справи по суті призначено на 25.01.2023.

Розгляд справи по суті, призначений на 25.01.2023, не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 розгляд справи по суті призначено на 22.02.2023.

У судове засідання 22.02.2023 прибув представник позивача, в свою чергу представник відповідача взагалі у судові засідання не з'являвся, хоча про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.11.2022 надсилалась відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Бориса Грінченка буд.1, Київ, 01001, проте повернена на адресу суду.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

За приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2021 між фізичною особою-підприємцем Герасименко Тетяною Миколаївною (далі - позивач; орендодавець) та Державним підприємством "Укрліктрави" (далі - відповідач; орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки №24-03/1, (далі - договір) за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування нижче визначену сільськогосподарську техніку (далі - техніка) для здійснення сільськогосподарської діяльності орендаря та забезпечити своїми силами її керування за завданням орендаря, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу (водія) орендодавця і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Визначення техніки, що передається в оренду, її вид та перелік відображаються в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Техніка використовується орендарем для виконання останнім сільськогосподарських робіт за найменуванням та на площі, зазначеній у додатках до цього договору (п. 1.3. договору).

За умовами пункту 2.1. договору приймання-передача техніки здійснюється повноважними представниками сторін актом приймання-передачі.

Строк оренди погоджується сторонами у додатках до цього договору (п. 3.1. договору).

Загальну суму орендної плати за цим договором сторони визначили як суму орендної плати, зазначеної у всіх актах приймання-передачі наданих послуг оренди техніки, що будуть підписані протягом дії цього договору (п. 4.1. договору).

Орендна плата розраховується з моменту отримання майна за актом приймання-передачі техніки і до моменту закінчення строку оренди на підставі показників лічильників техніки, тахографів, об'єктивних даних засобів GPS-контролю, облікових документів, виходячи із площі оброблених полів (п. 4.1.1. договору).

Згідно умов п. 4.2. договору орендна плата, розрахована за правилами договору, сплачується у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця у розмірі 10% від суми договору як передоплата, 40% на підставі погоджених сторонами зведених облікових документів, після повернення орендарем техніки з оренди, впродовж 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі техніки, актів приймання-передачі наданих послуг оренди техніки. Реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних проводиться після сплати не менше ніж 20% від суми актів приймання-передачі наданих послуг оренди. Остаточний розрахунок орендар зобов'язується провести до 15.09.2021.

Пунктом 7.4. договору сторони погодили, за порушення термінів сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування від неоплаченої суми з кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1. договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили умови договору оренди сільськогосподарської техніки №24-03/1 від 24.03.2021, зокрема, строк оренди - квітень - травень 2021 р., вартість оренди за 1 га обробленої площі - посів 820 грн. 00 коп. з ПДВ, Загальна вартість оренди, грн - 1 722 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

За актами приймання-передачі від 11.04.2021 та 10.05.2021 до договору техніка: трактор NEW HOLLAND T 8040, Сівалка точного висіву John Deere 7200, 16 ряд; Трактор Case 310, Сівалка точного висіву John Deere 7200, 16 Ряд. була передана в оренду 11.04.2021 та повернута 10.05.2021.

За актами приймання-передачі від 08.09.2021 та 16.09.2021 до договору техніка: Комбайн John Deere - 9860STS; заводський номер: 706295, рік випуску: 2011; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; св. про реєстрацію НОМЕР_3 була передана в оренду 08.09.2021 та повернута 16.09.2021.

Актами про надання послуг №13 від 05.05.2021 на суму 870 840, 00 грн, №14 від 10.05.2021 на суму 660 920, 00 грн, №33 від 16.09.2021 на суму 313 600, 00 грн сторони засвідчили надання послуг за договором на суму 1 845 360, 00 грн.

Вказані акти приймання-передачі та акти про надання послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Тоді як, відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати наданих послуг належним чином не здійснив, сплативши лише 925 880, 00 грн, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 919 480, 00 грн, що також відображено в акті звірки взаєморозрахунків за період: 01.01.2021 - 05.10.2022 за договором оренди.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір є договором оренди (найму) а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди може бути, зокрема і нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що орендна плата, розрахована за правилами договору, сплачується у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця у розмірі 10% від суми договору як передоплата, 40% на підставі погоджених сторонами зведених облікових документів, після повернення орендарем техніки з оренди, впродовж 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі техніки, актів приймання-передачі наданих послуг оренди техніки. Реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних проводиться після сплати не менше ніж 20% від суми актів приймання-передачі наданих послуг оренди. Остаточний розрахунок орендар зобов'язується провести до 15.09.2021.

Відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів пункту 4.2. договору, строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендодавцеві орендної плати на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки, орендну плату в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного здійснення орендної плати, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 919 480, 00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 7.4. договору сторони встановили, за порушення термінів сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування від неоплаченої суми з кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань щодо здійснення своєчасної оплати за договором не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та 7.4. договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за договором у розмірі 287 747, 82 грн за період з 05.05.2021 по 29.08.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем всупереч умов пункту 4.2 договору невірно визначено початок періоду прострочення зобов'язання.

При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

У даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків сплати вартості отриманих послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано за кожним актом окремо.

Відтак, виходячи з дати виникнення прострочення зобов'язання, умов пункту 7.4. договору та періоду часу, за який нараховується пеня у відповідності до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, обґрунтованим є розмір пені в сумі 139 152, 53 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 36 820, 23 грн за період з 05.05.2021 по 29.08.2022.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає 3% річних в сумі 35 901, 79 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

В той же час, за результатами перевірки розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у заявленому позивачем розмірі, оскільки він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Герасименко Тетяни Миколаївни задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "УКРЛІКТРАВИ" (вул. Бориса Грінченка буд.1, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37471692) на користь Фізичної особи-підприємця Герасименко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 919 480 (дев'ятсот дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 181 767 (сто вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн 42 коп., 3% річних у розмірі 35 901 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот одна) грн 79 коп., пеню у розмірі 139 152 (сто тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві) грн 53 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 144 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок чотири) грн 53 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідний наказ.

4. В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2023

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА

Попередній документ
109791286
Наступний документ
109791288
Інформація про рішення:
№ рішення: 109791287
№ справи: 910/9711/22
Дата рішення: 22.02.2023
Дата публікації: 27.03.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (22.02.2023)
Дата надходження: 26.09.2022
Предмет позову: про стягнення 1425815,47 грн.
Розклад засідань:
30.11.2022 11:00 Господарський суд міста Києва
18.01.2023 12:30 Господарський суд міста Києва
25.01.2023 14:30 Господарський суд міста Києва
22.02.2023 14:30 Господарський суд міста Києва