вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.03.2023м. ДніпроСправа № 904/62/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця Перепелиці Сергія Миколайовича (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування у загальному розмірі 105 326 грн. 62 коп.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Перепелиці Сергія Миколайовича (далі - відповідач) заборгованість за договором банківського обслуговування у загальному розмірі 105 326 грн. 62 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 100 000 грн. 00 коп. - заборгованість за дозволеним овердрафтом;
- 5 326 грн. 62 коп. - заборгованість за недозволеним овердрафтом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування в частині повного та своєчасного повернення наданих відповідачу кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальній сумі 105 326 грн. 62 коп.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп.
Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №4675/23 від 30.01.2023).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.02.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідачів під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 01.02.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 22.02.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 65-68).
З цього приводу суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Орловська, будинок 31Б, квартира 48, м. Дніпро, 49017 (а.с.60), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, суд приходить до висновку, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 01.02.2023 вважається врученою відповідачу 22.02.2023.
Крім того, суд відзначає, що з метою оперативного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи ухвала суду від 01.02.2023 була додатково направлена на електронну пошту manoshik@ua.fm, яку зазначено у заяві на відкриття карткового рахунку та отримання кредиту (а.с.11 на звороті).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою).
Так, ухвалою суду від 01.02.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 24.03.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 03.04.2023, отже у даному випадку судому було надано відповідачу максимально можливий строк для висловлення його правової позиції та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору банківського обслуговування, умови надання та повернення кредиту, факт надання кредитних коштів, строк користування кредитними коштами та їх розмір, настання строку повернення кредиту чи його частини, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - Банк, кредитор, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Перепелицею Сергієм Миколайовичем (далі - позичальник, клієнт, відповідач) укладено Угоду № CMDPE-711209 (далі - Угода, а.с.13-15), згідно з пунктом 2 якої сторони погодили, що підписанням цієї угоди клієнт приймає публічну пропозицію АТ "Райффайзен Банк Аваль" про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування клієнтів малого та мікробізнесу - фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність в АТ "Райффайзен Банк Аваль" (Правила), та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами. Підписанням угоди сторони безумовно визнають, що публічна пропозиція, угода, Правила, тарифи, заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них в сукупності є договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати підписання сторонами угоди та скріплення печатками банку і клієнта (за наявності).
Згідно з умовами пункту 7 Угоди підписанням Угоди клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з Правилами та тарифами, що є чинними на дату підписання Угоди.
Відповідно до пункту 8 Угоди, Банк зобов'язується надати Клієнту послуги в порядку та на умовах, визначених договором. Клієнт самостійно обирає послуги, які він бажає отримати та визначає їх у відповідній заяві. Зобов'язання банку щодо надання окремих послуг, зобов'язання клієнта щодо їхньої оплати, інші зобов'язання сторін виникають з моменту підписання банком та клієнтом заяви та після виконання клієнтом інших умов, визначених договором та законодавством України, зокрема, після надання клієнтом необхідних документів та інформації.
Угода підписана обома сторонами та скріплена відтиском печатки Банку.
Крім того, 11.10.2021 Фізична особа - підприємець Перепелиця Сергій Миколайович (далі - позичальник, клієнт, відповідач) звернувся до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (далі - Банк, кредитор, позивач) із Заявою на відкриття Карткового рахунку та отримання Кредиту в рамках продукту "Кредитна картка для підприємців" (для фізичних осіб-підприємців) до Договору банківського обслуговування, укладеного підписанням Угоди № CMDPE-711209 від 24.06.2021 (а.с.11-12).
В подальшому, 22.10.2021 Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Фізичною особою - підприємцем Перепелицею Сергієм Миколайовичем було підписано Заяву про надання кредиту "Кредитна картка для підприємців" № 011/3177/1255828 (далі - Заява), відповідно до умов якої з дати встановлення (зміни) поточного ліміту клієнт має право отримати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку № НОМЕР_1 /СКР 1930899800 (далі - КР) надати клієнту в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування (далі - проценти). Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом договірного списання банком коштів кредиту з КР у випадках, визначених договором. Метою кредиту є фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, та сплата клієнтом страхового платежу згідно пункту 6 цієї заяви у зв'язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування'' (пункт 1.1. Заяви)
Згідно з умовами пунктів 1.2., 1.3. Заяви максимальний ліміт кредиту складає 300 000 грн. 00 коп. (далі - максимальний ліміт), в межах якого встановлюється поточний ліміт кредиту (далі - поточний ліміт). Розмір поточного ліміту на дату підписання заяви становить 100 000 грн. 00 коп.
За умовами пункту 1.4. Заяви строк кредиту - сукупність періодів протягом яких банк визначає поточний ліміт відповідно до пункту 2 заяви. Строк кредиту становить 48 місяці, що починається з наступного робочого дня, що слідує за датою підписання заяви.
У пунктах 1.5., 1.6. Заяви визначені проценти за користування кредитом - процентна ставка фіксована, 29,9% річних. Процентна ставка за користування сумою кредиту "Оплата частинами для підприємців" становить 0,0001% річних. Проценти за користування недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована, 49% річних.
Відповідно до пункту 4.1. Заяви проценти нараховуються в порядку, визначеному підпунктами 2.5.2., 2.5.3. пункту 2.5 статті 2 розділу 8 Правил.
Згідно з умовами пункту 4.2. Заяви, клієнт зобов'язаний сплачувати банку обов'язків щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед банком, але не менше фіксованої суми, встановленої тарифами банка на ведення та обслуговування карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування, або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення іншої заборгованості за кредитом, в т. ч. недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5 - 2.5.12 пункту 2.5 статті 2 розділу 8 Правил. Клієнт зобов'язаний здійснювати остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження - в останній робочий день подовження строку користування кредитом.
За умовами пункту 4.3. Заяви у визначений підпунктом 2.5.5. пункту 2.5 статті 2 розділу 8 Правил строк Клієнт має забезпечити наявність коштів на КР або на рахунку, визначеному в пункті 1.7. заяви, а у випадку його відсутності/закриття - на будь - яких інших рахунках клієнта в банку (в тому числі - на рахунках клієнта як фізичної особи), для подальшого здійснення банком договірного списання коштів згідно з умовами, передбаченими пунктом 9 угоди. Погашення заборгованості за кредитом, процентів, неустойки, комісійних винагород за обслуговування КР, процентів за недозволеним овердрафтом здійснюється шляхом здійснення банком договірного списання у визначеному пунктом 9 угоди порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення клієнтом заборгованості за кредитом, погашення клієнтом заборгованості може бути здійснене клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим банком.
Пунктом 10 заяви передбачено, що клієнт підтверджує, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини сторін за цією заявою поширюються положення договору, Правил, в тому числі розділу 8 Правил. Клієнт зобов'язується дотримуватись умов договору, Правил, зокрема тих положень, що регламентують умови надання банком кредитів. Підписанням цієї заяви клієнт підтверджує що до відносин сторін за цією заявою застосовуються всі положення договору, в тому числі розділ 8 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний клієнтом.
Заява підписана обома сторонами та скріплена відтиском печатки Банку.
Доказів визнання недійсними або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного між позивачем та відповідачем договору від 22.10.2021 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки позивача та відповідача, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 /СКР 1930899800 за період з 22.10.2021 по 18.10.2022 позивач надав відповідачу кредит шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.
Станом на 18.10.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 105 326 грн. 62 коп. (яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом 100 000 грн. 00 коп., заборгованості за недозволеним овердрафтом 5 326 грн. 62 коп., в тому числі прострочена заборгованість із обов'язкового щомісячного внеску 15 210 грн. 58 коп.), що відображено у розрахунку заборгованості по картковому кредиту відповідача (а.с.10).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку по поверненню кредитних коштів, наданих йому банком за договором, позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 19.10.2022 вих. № 114/5-К-262098, в якій повідомив про прострочену заборгованість в сумі 105 326 грн. 62 коп., у зв'язку із чим вимагав здійснити погашення кредиту у повному обсязі в сумі 105 326 грн. 62 коп. Докази направлення вказаної вимоги наявні в матеріалах справи (ас.27-29).
Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало причиною звернення із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення кредитного договору від 22.10.2021 між позивачем та відповідачем згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Однак, як встановлено судом, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, отриманий кредит у повному обсязі та у визначені договором строки не повернув, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальній сумі 105 326 грн. 62 коп., яка складається з:
- 100 000 грн. 00 коп. - заборгованості за дозволеним овердрафтом;
- 5 326 грн. 62 коп. - заборгованості за недозволеним овердрафтом.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку заборгованості судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повного повернення отриманого відповідачем кредиту в сумі 105 326 грн. 62 коп., яка складається з 100 000 грн. 00 коп. заборгованості за дозволеним овердрафтом та 5 326 грн. 62 коп. заборгованості за недозволеним овердрафтом, відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 100 000 грн. 00 коп. заборгованості за дозволеним овердрафтом та 5 326 грн. 62 коп. заборгованості за недозволеним овердрафтом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Фізичної особи-підприємця Перепелиці Сергія Миколайовича про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування у загальному розмірі 105 326 грн. 62 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Перепелиці Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код 14305909) - 100 000 грн. 00 коп. заборгованості за дозволеним овердрафтом, 5 326 грн. 62 коп. - заборгованості за недозволеним овердрафтом, 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 24.03.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко