Справа № 953/4857/22 Головуючий 1 інстанції - Лисиченко С.М.
Провадження № 33/818/324/23 Головуючий апеляційної інстанції - Курило О.М.
Категорія: ст. 130 КУпАП
22 березня 2023 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Маленко В.В., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з участю його захисника Крамаренка В.П., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2023 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 08 2022 о 09 годині 20 хвилин в м. Харкові по вул. Сумській 134, керував автомобілем Mazda 626, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та за допомогою алкотестера Драгер водій відмовився категорично, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2023 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що постанова не обґрунтована, підлягає оскарженню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що не перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки алкогольні напої вживає дуже рідко і взагалі не керував транспортним засобом, а ремонтував своє авто припарковане на узбіччі дороги.
Посилається на те, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Позиції учасників судового апеляційного провадження.
В суді апеляційної інстанції, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав повністю подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Захисник правопорушника - адвокат Крамаренко В.П. підтримав доводи апеляційної скарги підзахисного, просив її задовольнити у повному обсязі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суд вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах поданої апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п.2.5.
Апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 287711 від 08 08 2022 (а.с.1), який складений у відповідності до вимог статті 256КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 11 2015 № 1395; даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08 08 2022 (а.с.4); даними направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до закладу охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» від 08 08 2022 (а.с.5); відеозаписами з бодікам 472798 (а.с.3); даними рапорту інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Скрипник Е. від 08 08 2022 (а. с. 6).
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda 626, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер та направлення до закладу охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» водій відмовився категоричнопідписавши протокол без зауважень.
Належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Правопорушник в апеляційній скарзі вказує на безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки жодних ознак перебування у стані алкогольного сп'яніння не було озвучено.
Згідно п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Відповідно до п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці;
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Поліцейським в направленні на огляд алкогольного сп'яніння водія було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей.
При цьому, належить врахувати, що огляд на стан сп'яніння є специфічним медичним оглядом, який може бути проведений лише в спеціальній медичній установі, певними фахівцями.
Оскільки поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції давала підстави вважати, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівники поліції, керуючись ч.1 ст.130 КупАП та п. 2.5 Правил дорожнього руху України мали процесуальні підстави для складання відповідного протоколу, в якому зафіксовано саме факт відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, як альтернатива Drager Alcotest, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, ОСОБА_1 заперечує відомості щодо керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та стверджує що такі відомості не відповідають дійсності і не підтверджуються відповідними доказами.
З відомостей відеозапису з бодікамер працівника поліції, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 причину його зупинки та наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, але останній відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, відповідно до вимог ст.266 КУпАП вбачається, що огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я, що узгоджується із вимогами п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Тому, вищезазначені доводи правопорушника судом апеляційної інстанції повністю спростовуються.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими.
Крім того, правопорушник в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт, що автомобіль був припаркований в несправному стані, тому він не міг керувати ним.
Апеляційний суд на вищезазначені доводи правопорушника зазначає, що з відомостей відеозапису з бодікамер працівника поліції вбачається, що правопорушник перебував за кермом вищевказаного автомобіля, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі водій відмовився. Будь-яких зауважень на відеозаписі з боку водія-правопорушника не зафіксовано.
Таким чином, вказана поведінка ОСОБА_1 свідчить про відсутність його наміру проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі, тому працівники поліції правомірно розцінили такі дії як відмову від проходження огляду.
Також, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 12 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції взагалі відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об'єктивність. Тому, апеляційний суд не може погодитись з апеляційними доводами апелянта, оскільки в такий спосіб вбачається спроба ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
До того ж, судом взято за увагу той факт, що у правопорушника ОСОБА_1 вже було вилучено водійське посвідчення за фактом вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП 06 08 2022 року та видано тимчасовий дозвіл.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду, наведених правопорушником в апеляційній скарзі, допущено не було.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 06 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання правопорушника на незаконність та необґрунтованість постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись, ст. ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 13 02 2023 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило