Провадження № 11-кп/803/1486/23 Справа № 205/6017/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 березня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який народився у м. Дніпропетровську, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, -
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 05 травня 2023 року включно.
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих злочинів, за які передбачено покарання у виді довготривало позбавлення волі, що може спонукати останнього до переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також судом враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, через що ризик продовження злочинної діяльності визнано доведеним. З огляду на тяжкість скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення вимог кримінально процесуального закону. Зазначає, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 на протязі тривалого часу утримується під вартою, а заявлені ризики є недоведеними, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів здійснення спроб переховування та продовження злочинної діяльності. Звертає увагу, що докази по справі зібрані, свідки під час досудового розслідування допитані, через що ризик незаконного знищення речових доказів та перешкоджання досудовому розслідуванню є безпідставними.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано дані про його особу, а саме те, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, працював вантажником без офіційного працевлаштування.
Сторони кримінального провадження, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового розгляду, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили. Враховуючи, що участь останніх в апеляційному розгляді є не обов'язковою, беручи до уваги, що заяв чи клопотань щодо їх особистої участі в апеляційному розгляді вони не заявляли, колегія суддів вважає за можливе з метою дотримання розумних строків розгляду справи, на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України, проводити судовий розгляд без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно вимог ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися
- нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою цих вимог закону дотримався.
Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12022041690000622 щодо ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
07 березня 2023 року прокурором подано клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, в обґрунтування якого зазначено, що встановлені ризики та суспільна небезпека особи ОСОБА_6 не відпали і продовжують існувати. Враховуючи що судовий розгляд за обвинувальним актом не завершено, з метою забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, існує об'єктивні необхідність у продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою.
Перевіривши представлені матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про небезпідставність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки вона підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах провадження та проаналізовані судом першої інстанції.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час вирішення обвинувачення по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Суд на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для продовження запобіжного заходу, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині колегія суддів оцінює як безпідставні.
Також є правильним висновок суду щодо наявності відносно ОСОБА_6 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує небезпідставне обвинувачення у скоєні декількох кримінальних правопорушень, які за правилами ст. 12 КК України є тяжким злочинами, за які передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів проходить до висновку, що існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Також є обгрунтованими висновки суду щодо наявності ризику продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений є особою, раніше багаторазово судимою за вчинення аналогічних злочинів проти власності, обвинувачується у вчиненні нових злочинів через невеликий проміжок часу після звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, що дозволяє грунтовно припускати, що ОСОБА_6 є особою, схильною до протиправної поведінки, з неодноразового притягнення до кримінальної відповідальності він належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став.
Про особливу вагомість встановлених ризиків свідчить і дані про особу обвинуваченого, який раніше багаторазово судимий, у тому числі за корисливі посягання на чуже майно, не працевлаштований, легального джерела доходу, міцних соціальних зв'язків та утриманців не має, тобто відсутні будь-які стримуючи фактори щодо запобігання протиправній поведінці останнього.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою суду першої інстанції, вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими. У подальшому доцільність тримання останнього під вартою може бути предметом перегляду, втім та на даному етапі кримінального провадження вказані ризики не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Доводи обвинуваченого щодо позитивних характеризуючих даних про його особу не можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки належними і допустими доказами не підтверджені.
Твердження обвинуваченого щодо його належної процесуальної поведінки є безпідставними, оскільки остання зумовлена своєчасним застосуванням виняткового запобіжного заходу з метою запобігання вказаним ризикам.
Продовжений запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4