Провадження № 11-кп/803/1381/23 Справа № 202/4412/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 березня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника законного представника
малолітньої потерпілої адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
представника цивільного відповідача
ТОВ “ВКФ Ігрек” ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду об'єднане кримінальне провадження № 12022040000000280 від 17 червня 2022 рокуза апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача ТОВ “ВКФ Ігрек” - ОСОБА_10 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2023 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мінгечаур, Азербайджанської Республіки, громадянина України, освіта середня технічна, розлученого, працюючого водієм автотранспортних засобів ТОВ ВКФ "ІГРЕК", раніше не судимий, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним та засуджено за ч.2 ст..286 Кримінального кодексу України (далі- КК) до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК звільнено ОСОБА_8 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік і шість місяців.
На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК на ОСОБА_8 покладені зобов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ТОВ ВКФ «Ігрек» (код ЄРДПОУ -20227697) на користь малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом перерахування на рахунок її законного представника ОСОБА_12 - 600 000 гривень за рахунок спричиненої моральної шкоди.
Долю речових доказів та процесуальних витрати вирішено відповідно до ст.100 та ст.124 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_8 16 червня 2022 року, о 13 годині 48 хвилин, маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами серія: НОМЕР_1 від 20.05.1997 та керуючи технічно справним транспортним засобом призначеним для перевезення пасажирів: автобус загальний автобус-D марки «MERCEDES-BENZ» модель «SPRINTER-313 CDI» реєстраційний номерний знак: НОМЕР_2 , VIN-номер шасі, кузова, рами: НОМЕР_3 , 2010 року випуску, білого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія: НОМЕР_4 від 24.10.2020 належить на праві приватної власності ОСОБА_13 , у світлий час доби, здійснював рух по сухому асфальтобетонному покритті проїзної частини на перехресті проспекту Слобожанського у Індустріальному районі, м. Дніпро, Дніпропетровської області з боку вул. Калинової у напрямку вул. Байкальської.
У вищевказаний час, тобто 16 червня 2022 року, о 13 годині 48 хвилин, проїзну частину вулиці Байкальської в м. Дніпро Дніпропетровської області, по регульованому пішохідному переходу, на дозволяючий зелений сигнал світлофору, перетинала малолітня ОСОБА_11 , яка йшла поряд зі своєю мамою ОСОБА_12 та вони рухалися справа на ліво відносно напрямку руху автобусу марки «MERCEDES-BENZ» модель «SPRINTER-313 CDI» реєстраційний номерний знак: НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 .
Надалі, водій автобусу марки «MERCEDES-BENZ» модель «SPRINTER- 313 CDI» реєстраційний номерний знак: НОМЕР_2 ОСОБА_8 , здійснюючи поворот керованого ним транспортного засобу на перехресті вправо з проспекту Слобожанського на вулицю Байкальську, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надавши перевагу у русі пішоходам, які перетинали проїзну частину справа наліво відносно його напрямку руху, виїхав на вулицю Байкальську, в результаті чого 16 червня 2022 року, о 13 годин 48 хвилин допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автобусу марки «MERCEDES- BENZ» модель «SPRINTER-313 CDI» реєстраційний номерний знак: НОМЕР_2 на ліву бічну частину тіла малолітнього пішохода ОСОБА_11 , з подальшим падінням та переїздом через її тіло правим переднім колесом автобусу.
Своїми діями водій ОСОБА_8 грубо порушив вимоги підпунктів: 1.3., 1.5., 2.3. (б), 16.2, 31.4.7 (в) Правил дорожнього руху України, де зазначено:
п. 1.3.: Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими;
п. 1.5.: Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;
п.2.3.: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п.16.2.: «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів».
п.31.4.7. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам до інших елементів конструкцій:
в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю.
Порушення ОСОБА_8 вимог п. 16.2 Правил дорожнього руху України, знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої малолітньому пішоходу ОСОБА_11 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної травми тіла, а саме: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; тупої травми грудної клітини, забою обох легень, розриву легенів, з явищами правостороннього гемопневмотораксу, тупої травми черева з масивними розривами (розтрощеннями) 6-го та 7-го сегментів печінки, множинними заочеревинними гематомами в проекції нирок та кишківника, забою обох нирок, з явищами внутрішньочеревної кровотечі; тупої травми тазу з переломами крила клубової кістки справа та зліва і наявністю гематом навколо; закритого перелому верхньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням уламків; закритого міжвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків та наявністю підшкірної гематоми правого стегна; масивної ділянки осаднення правого колінного суглобу з переходом на гомілку; саден лівого колінного суглобу.
Виявлені у малолітньої ОСОБА_11 тілесні ушкодження спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням на дорожнє покриття і наступним стисненням тіла між дорожнім покриттям та виступаючими частинами рухомого транспортного засобу (колеса автомобілю).
За своїм характером виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної травми тіла - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, висновків суду щодо доведеності своєї вини у скоєні кримінального правопорушення та правову кваліфікацію своїх дій за ч.2 ст.286 КК, порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами строком на 1 рік. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд не врахував певні обставини, а саме те, що він не має іншої професії окрім водія, а тому позбавлення його права керування транспортним засобами призведе до неможливості самозабезпечення свого існування та адекватного виживання у суспільстві. Просить врахувати, що він має вже майже пенсійний вік, але пенсію не отримує. за станом здоров'я він обмежений працею з фізичним навантаженням та в нічний час, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 14.02.2022, а тому, як стверджує обвинувачений, єдиним засобом для його існування є робота водієм. При цьому вказує на відсутність у нього близьких осіб, які б могли його утримувати та надавати допомогу у хурчуванні, оплаті комунальних посмлуг та забезпечувати інші мінімальні життєві потреби. Окрім того просить апеляційний суд звернути увагу на те, що у разі набрання вироку законної сили та відсутність водійського посвідчення, його, на підставі ст.36 КЗпП України, буде звільнено з роботи, що підтверджується клопотанням керівництва ТОВ ВКФ “ІГРЕК”.
З огляду на викладене та альтернативність, а не обов'язковість застосування судом такого додаткового виду покарання за ч.2 ст.286 КК, як позбавлення права керування транспортним засобами, обвинувачений ОСОБА_8 просить апеляційний суд змінити вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2023 року та виключити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами строком на 1 рік.
В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_10 не погоджується з вироком суду в частині стягнення моральної шкоди - 600 000 грн, вважає такий розмір занадто суворим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. В обґрунтування вказує на те, що позивачем не доведено, у чому полягають моральні страждання дитини. Не погоджується з висновками про те, що малолітня ОСОБА_11 через отримані тілесні ушкодження не мала можливості спілкуватися з однолітками, оскільки, як вважає апелянт, дитина не була позбавлена можливості спілкуватися за допомогою смартфону, інтернету у соцмережах, а у разі підвищених подружніх стосунків до дитини, був вільний доступ у лікарні, де її могли відвідувати друзі або рідні. Також вказує на безпідставність доводів позивача про моральні страждання батьків дитини, оскільки це не стосується суті позову про відшкодування шкоди дитині, яка постраждала в наслідок ДТП.
Представник цивільного відповідача у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на висновки проведеної комплексної експертизи відео- звукозапису і автотехнічної експертизи від 25.07.2022, також вказує на те, що дії матері ОСОБА_12 у даній дорожній обстановці не відповідали вимогам п.4.14 ПДР України, що, на думку апелянта, вказує на часткову провину матері потерпілої дитини, яка при перетині завантаженого перехрестя та одночасній можливості руху транспортну та пішоходів, не забезпечила належний догляд за дитиною, яка мала можливість самостійно вибігти на проїжджу частину дороги поперед матері, що і призвело до виникнення аварійної ситуації. Тому апелянт вважає, що відповідно до приписів ст.1193 ЦК України, розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути зменшений з урахуванням ступня вини матері малолітньої потерпілої дитини, що не було враховано судом першої інстанції.
Водночас представник цивільного відповідача вважає, що стягнута судом сума відшкодування моральної шкоди в розмірі - 600 000 грн є досить завищеною та суперечить загальним засадам цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність. Вважає, що розумним розміром відшкодування ТОВ ВКФ “ІГРЕК” моральної шкоди буде - 50 000 грн, оскільки самим підприємством не було вчинено ніяких навмисних протиправних дій по відношенню до життя та здоров'я дитини, внаслідок яких трапився нещасний випадок.
Поміж іншого апелянт вказує на те, що 29 вересня 2022 року о 22.32 год. підрозділами збройних сил рф було здійснено ракетні удари по території підприємства ТОВ ВКФ “ІГРЕК”, в результаті якого було знищено адмінбудівлю, повністю знищено біля 80 великих автобусів та пошкоджено більше 50 автобусів. Крім того в результаті обстрілу загинуло 3 працівників підприємства та декілька отримали тяжкі травми, у зв'язку з чим загальні попередні збитки підприємства оцінюються у 100 млн грн. За результатами даного терористичного акту з боку росії слідчим відділом СБУ в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22022040000000254 за ознаками ч.2 ст.438 КК України.
Разом з цим представник цивільного відповідача зазначає, що 16 липня 2022 року підрозділами збройних сил рф було здійснено ракетного удару по території підприємства “Південмаш” та району вулиці Робоча у м. Дніпро, де також було знищено 2 великі автобуси ТОВ ВКФ “ІГРЕК” та загинув водій автобуса.
Проте, як вказує апелянт, підприємство надає значну матеріальну допомогу сім'ям загиблих та травмованих працівників ТОВ ВКФ “ІГРЕК”, незважаючи на те, що на теперішній час вирішується питання про банкрутство підприємства.
З урахуванням вищенаведеного просить апеляційний суд змінити вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2023 року в частині стягнення з ТОВ ВКФ “ІГРЕК” на користь малолітньої ОСОБА_11 , шляхом перерахування на рахунок її законного представника ОСОБА_12 - 50 000 грн моральної шкоди.
На апеляційні скарги обвинуваченого та представника цивільного відповідача прокурором ОСОБА_6 подані заперечення, в яких наводяться аргументи на спростування доводів апеляційних скарг, просить залишити їх без задоволення, а вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2023 року без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_12 не з'явилася, натомість її представник не заперечував проти можливості судового розгляду без участі потерпілої, а отже неявка ОСОБА_12 , відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:
- обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 на підтримку доводів поданої ними апеляційної скарги та які наполягали на її задоволенні у повному обсязі, а вирішення долі апеляційної скарги представника цивільного відповідача ТОВ ВКФ “ІГРЕК” залишили на розсуд суду;
- представника цивільного відповідача ТОВ “ВКФ Ігрек” - ОСОБА_10 на підтримку доводів поданої ним апеляційної скарги та який наполягав на її задоволенні, а вирішення долі апеляційної скарги обвинуваченого залишив на розсуд суду;
- прокурора та представника законного представника малолітньої потерпілої - адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та представника цивільного відповідача ТОВ “ВКФ Ігрек”, та просили залишити вирок суду без змін;
частково дослідивши докази, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК, ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються сторонами кримінального провадження в апеляційних скаргах, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про можливість не застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст.65 КК при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції при визначенні виду та міри покарання, в межах санкції ч.2 ст.286 КК, у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК, є злочином, скоєним з необережності, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимим, займається суспільно-корисною працею, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відношення обвинуваченого до вчиненого, його поведінку під час та після вчинення злочину, конкретні обставини справи, наявність обставин, які згідно ст.66 КК пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого та часткове добровільне відшкодування шкоди, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, у зв'язку з чим дійшов висновку про можливість досягти мети покарання без його відбування та відповідно до можливості застосування до ОСОБА_8 положень ст. 75 КК.
У той же час колегія суддів враховує роз“яснення, що містяться у п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", з наступними змінами, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
На переконання колегії суддів рішення місцевого суду про доцільність застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 додаткового покарання у виді - позбавлення права керувати транспортними засобами, за санкцією ч.2 ст.286 КК, є виправданим, оскільки тяжкість та численність отриманих малолітньою потерпілою ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, тривалість її лікування, кількість перенесених нею операції та невизначеність з наслідками отриманих дитиною тілесних ушкоджень у майбутньому внаслідок порушення Правил дорожнього руху, які допустив обвинувачений ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, привалюють над загрозою втрати ним роботи водієм у ТОВ ВКФ “ІГРЕК”.
Також, згідно наданої апеляційному суду виписки з медичної карти амбулаторного хворого від 14.02.2023 (а.с.156), ОСОБА_8 має хронічні захворювання, через які він обмежений у праці з фізичним навантаженням та праці у нічний час, що, у свою чергу, вказує на неможливість продовження ОСОБА_8 роботи водієм протягом строку, на який його позбавлено права керування транспортними засобами.
Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без призначення йому додаткового покарання у виді - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Також не заслуговують на увагу апеляційного суду й доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача ТОВ ВКФ “ІГРЕК” - ОСОБА_10 щодо розміру відшкодування моральної шкоди.
Так, вирішуючи цивільний позов законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_12 до ТОВ ВКФ «Ігрек» про відшкодування моральної шкоди малолітній потерпілій ОСОБА_11 , який було задоволено частково та зменшено розмір відшкодування до 600 000 гривень, суд виходить із того, що внаслідок дорожньо транспортної пригоди був порушений сталий спосіб життя як малолітньої потерпілої, так і її батьків, що виразилося у необхідності безперервного перебування разом з донькою через неможливість самостійного пересування і надання малолітній дитині особливого догляду, отримані вади з опорно - руховим апаратом та продовження відчування наслідків від одержаних травм у вигляді болі, позбавлення можливості здійснювати в повній мірі спілкування з однолітками та усікання проявів фізичної активності, що беззаперечно порушило звичайний життєвий ритм і як наслідок спричинило моральні страждання.Окрім того, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості і з урахуванням вищевикладених обставин.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.127, ч.1 ст.128 КК, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України (далі- ЦК), шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як убачається зі змісту поданого в рамках даного кримінального провадження (а.с.29-35) цивільного позову представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_7 і законного представника малолітньої потерпілої - ОСОБА_12 потерпілою стороною були заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ ВКФ «Ігрек» (код ЄРДПОУ -20227697) на користь малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом перерахування на рахунок її законного представника ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_5 ) - 800 000 гривень моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розумною та справедливою у даному випадку сумою відшкодування малолітній потерпілій ОСОБА_11 моральної шкоди буде - 600 000 грн, з чим погодилася законний представник - ОСОБА_12 та її представник - адвокат ОСОБА_7 .
Водночас не можна погодитися з доводами апелянта про наявність часткової вини матері малолітньої дитини ОСОБА_11 - законного представника потерпілої ОСОБА_12 , оскільки така вина не була встановлена ані органами досудового розслідування, ані вироком суду. При цьому посилання апелянта, як аргумент наявності вини матері малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , на висновки комплексної експертизи відео- звукозапису і автотехнічної експертизи від 25.07.2022 № СЕ-19/121-22/8475 ( м.кр.пр. 96-107 ), суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки висновки зазначеної експертизи вказують лише на те, що мати дитини - ОСОБА_12 повинна була діяти у даній дорожній обстановці згідно з вимогами Розділу 4 ПДР України. Згідно дослідницької частини цієї експертизи, ОСОБА_12 та її малолітня дитина- ОСОБА_11 переходили дорогу у дозволеному місці, по пішохідному переходу та на дозвільний зелений сигнал світлофора, що не можу свідчити на порушення мамою дитини ПДР України, які б стали передумовою наїзду на ОСОБА_11 автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_8 .
Разом з цим колегія суддів не приймає до уваги надані апеляційному суду представником цивільного відповідача та досліджені під час апеляційного розгляду документи (а.с.167-217), які підтверджують факт понесення ТОВ ВКФ «Ігрек» значних матеріальних збитків через те, що 29 вересня 2022 року о 22.32 год. підрозділами збройних сил рф було здійснено ракетні удари по території підприємства ТОВ ВКФ “ІГРЕК”, в результаті якого було знищено адмінбудівлю, повністю знищено біля 80 великих автобусів та пошкоджено більше 50 автобусів. Крім того в результаті обстрілу загинуло 3 працівників підприємства та декілька отримали тяжкі травми, у зв'язку з чим загальні попередні збитки підприємства оцінюються у 100 млн грн та підприємство надає значну матеріальну допомогу сім'ям загиблих та травмованих працівників ТОВ ВКФ “ІГРЕК. За результатами даного терористичного акту з боку росії слідчим відділом СБУ в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 22022040000000254 за ознаками ч.2 ст.438 КК.
Крім того, апеляційним судом не враховується й те, що 16 липня 2022 року підрозділами збройних сил рф було здійснено ракетного удару по території підприємства “Південмаш” та району вулиці Робоча у м. Дніпро, де також було знищено 2 великі автобуси ТОВ ВКФ “ІГРЕК” та загинув водій автобуса.
Вказані обставини, на які посилається представник цивільного відповідача, свідчать лише про понесені підприємством матеріальні збитки, натомість не можуть впливати на визначення розміру відшкодування малолітній потерпілій ОСОБА_11 моральної шкоди, заподіяної їй злочинними діями працівника ТОВ ВКФ “ІГРЕК, яким є обвинувачений ОСОБА_8 .
Надані під час апеляційного розгляду представником потерпілої адвокатом ОСОБА_7 медичні документи свідчать про те, що малолітня потерпіла ОСОБА_11 наразі перебувала на стаціонарному лікуванні в Університетській лікарні Магдебурга, Німеччина, у відділені дитячої хірургії з 17.01.2023 по 22.01.2023, перенесла операцію тонкого кишечника та наступна операція запланована на 19 квітня 2023 року.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу» (2001 рік), «Калок проти Франції» (2000 рік) та «Недбала проти Польщі» (2000 рік) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, враховуючи конкретні обставини справи, численність та тяжкість отриманих малолітньою потерпілою ОСОБА_11 внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, тривалості перебування дитини на стаціонарному лікування у період з 16.06.2022 по 27.07.2022 та з 17.01.2023 по 22.01.2023, кількість перенесених нею за цей час операцій й потреба у подальшому лікуванні за кордоном, а отже й характер і обсяг фізичних та душевних страждань малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості,суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди та стягнув з ТОВ ВКФ «Ігрек» (код ЄРДПОУ -20227697) на користь малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом перерахування на рахунок її законного представника - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_5 ), - 600 000 гривень моральної шкоди.
Водночас запропонований представником цивільного відповідача ТОВ ВКФ «Ігрек» розмір відшкодування моральної шкоди у - 50 000 грн., на думку колегії суддів, не буде відповідати принципу справедливої сатисфакції потерпілої від злочину.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача ТОВ ВКФ “ІГРЕК” - ОСОБА_10 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2023 року є законним, обґрунтованими та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстав для його зміни суд апеляційної інстанції не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача ТОВ “ВКФ Ігрек” - ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2023 року відносно ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4