Провадження № 11-кп/803/1066/23 Справа № 178/1021/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 березня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12018040460000244 від 10.06.2018 за апеляційними скаргами прокурора Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с.Щорськ Криничанського району Дніпропетровської області, не працюючої, громадянки України, освіта середня, маючої трьох малолітніх дітей, раніше судимої вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі та 07 жовтня 2015 року вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 22 травня 2017 року умовно-достроково звільнена з не відбутим терміном 1 рік 1 місяці 16 днів, проживаючої по АДРЕСА_1 ,-
визнано винною та засуджено за ч.1 ст..121 Кримінального кодексу України (далі- КК) до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
У відповідності із ст.71 КК до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання, визначеного ОСОБА_8 вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року, яким вона була засуджена до позбавлення волі на строк три роки і звільнена умовно-достроково на один рік один місяць шістнадцять днів, та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обраховується з часу її затримання після набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винною у скоєні кримінального правопорушення за наступних обставин.
09 червня 2018 року ОСОБА_8 , в період невідбутої частини показання при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання за минулим вироком суду, о 22 годині 30 хвили перебувала за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 . В цей час за вказаною адресою прийшов раніше їй знайомий ОСОБА_7 , після чого вони разом вживали спиртні напої у приміщенні кухні будинку. Потім 09 червня 2018 року о 23 годині в ході сумісного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_8 виник умисел на заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні кухні будинку, розташованого за вищевказаною адресою, діючи умисно, з мотиву особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті завдання потерпілому небезпечних для життя тілесних ушкоджень, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю, взяла зі столу кухонний ніж та утримуючи його в своїй правій руці, умисно нанесла ОСОБА_7 один удар кухонним ножем в область черевної порожнини.
В результаті дій обвинуваченої ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 727-Е від 17 липня 2018 року, завдані тілесні ушкодження у вигляді одного проникаючого поранення черевної стінки з наскрізним пошкодженням печінки, передньої та задньої стінки шлунку, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею. По своєму характеру вищезазначене пошкодження відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя (п.п. 2.1.3. Наказ № 6, МОЗ України від 17 січня 1995 року).
Такі дії обвинуваченої ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, висновків суду щодо доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_8 у скоєні кримінального правопорушення та правову кваліфікацію її дій за ч.1 ст.121 КК, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що під час судового розгляду обвинувачена не виявила щирого каяття, фактично свою вину не визнала та заперечувала спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Вважає, що суд не врахував той факт, що обвинувачена ОСОБА_8 раніше неодноразово судима, відбувала реальний строк покарання, але невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі скоїла умисне кримінальне правопорушення.
З урахування вищенаведеного прокурор просить апеляційний суд скасувати вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року відносно ОСОБА_8 та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинувачену винною за ч.1 ст.121 КК і призначити покарання у виді 5 років 8 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року, остаточно призначивши ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 не погоджується з призначеним обвинуваченій ОСОБА_8 покаранням, вказує на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а також на невідповідність призначеного покарання ступню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що з потерпілим обвинувачена перебуває у цивільному шлюбі, відшкодувала у повному обсязі моральну та матеріальну шкоду, хоча не офіційно, але працевлаштована, отримувала дохід, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні трьох малолітніх дітей, під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_8 свою провину визнала та щиро розкаялася.
З урахуванням вищенаведеного захисник просить апеляційний суд скасувати вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року відносно ОСОБА_8 та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинувачену винною за ч.1 ст.121 КК і призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_7 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора на підтримку доводів поданої стороною обвинувачення апеляційної скарги та яка наполягала на її задоволенні у повному обсязі, але заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, вислухавши пояснення обвинуваченої та захисника, які повністю підтримали доводи поданої стороною захисту апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні, але заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація її дій за ч.1 ст.121 КК, ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються прокурором та захисником в апеляційних скаргах, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.
Зі змісту апеляційних скарг убачається, що сторони обвинувачення та захисту фактично порушують питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК та роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Так, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд належним чином врахував, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК, відносяться до категорії тяжкого злочинів, дані про її особу, а саме те, що обвинувачувана за місцем проживання характеризується негативно, дане кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинила в період невідбутої частини покарання при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання за минулим вироком суду.
Обставинами, які згідно ст.66 КК, пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , суд визнав - щире каяття та сприяння розкриттю злочинів, а також наявність на утриманні обвинуваченої трьох неповнолітніх дітей. Обставиною, яка згідно ст.67 КК обтяжує покарання, суд визнав- вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
З таким висновками місцевого суду погоджується й колегія суддів та вважає, що призначений вид та розмір покарання обвинуваченій ОСОБА_8 відповідатиме визначеним статтями 50, 65 КК загальним засадам та меті покарання, буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Переконливих аргументів, які б вказували на наявність підстав для посилення покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , на чому наполягає прокурор, стороною обвинувачення не наведено, а суд апеляційної інстанції таких підстав не вбачає з огляду на право суду на «судову дискрецію» у виборі виду і розміру покарання, яке призначено в межах санкції статті кримінального закону та з урахуванням правил призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.71 КК.
Водночас, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для пом'якшення покарання обвинуваченій ОСОБА_11 , на чому наполягає сторона захисту, з огляду й на те, що запропонований захисником вид та розмір покарання обвинуваченій за ч.1 ст.121 КК у виді 5 років позбавлення волі є аналогічним з вироком суду.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає апеляційні скарги прокурора і захисника безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року, є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК. Підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3