Справа № 645/1267/22
Провадження № 2/645/63/23
23 березня 2023 року м. Харків
Фрунзенськиий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Мартиновоъ О.М.,
секретаря судового засідання - Кривченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
13.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.12.2020 року на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманя дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 900, 00 грн. щомісячно на частину усіх видів доходів відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання цієї заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2018 року позивач вступила в шлюб з відповідачем, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.06.2020 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.12.2020 року по цивільній справі № 645/399820 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дитини, у розмірі 900,00 грн., починаючи з 09.07.2020 року до досягнення дитиною повноліття. Позивачка зазначає, що на даний час її матеріальний стан змінився, зросли витрати на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту дитини, а розмір отриманих аліментів не перекриває всіх витрат на дитину. Позивачка зазначила, що через військову агресію проти України, вона була змушена переміститися у більш безпечне місце проживання, що тягне за собою додаткові витрати. Також їй відомо, що відповідач служить у лавах ЗСУ та має стабільний дохід.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.12.2022 року суддею Бондаревою І.В. прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі, яку ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до п.п.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Розпорядженням керівника апарату суду за № 109/23 від 24.02.2023 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу вищезазначеної цивільної справи, в результаті чого справу було передано судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Мартиновій О.М.
Ухвалою суду від 01 березня 2023року прийнято до провадження судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Мартинової О.М. та призначено судове засідання у справі.
Відповідач не скористався своїм право подачі відзиву на позовну заяву.
У судове засідання позивач, не з'явилася, повідомлялася про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином. Однак надала до суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином. Однак, через канцелярію суду представником відповідача було подано заяву, в якій остання просила розглядати справу без участі відповідача та його представника, проти позовних вимог щодо зміни розміру аліментів на частину з усіх видів доходу не заперечують.
Будь-яких інших клопотань сторонами не надано.
Враховуючи заяви позивача та відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, дійшов висновку, що вимоги за позовною заявою підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який зареєстровано 02 червня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, який розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Холодногірським районним у місті Харкові відділом ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області, актовий запис №1025батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року у справі № 645/3998/20, позовні вимоги про стягнення аліментів задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 900,00 грн. щомісяця, починаючи з 09.07.2020 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Разом з тим, з положень ст. 192 СК України слідує, що можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів можлива лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів.
Відтак, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, відповідно до положень ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Також, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2272 гривні.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Позивач, як одержувач, довела свої вимоги щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів і суд з нею погодився, зокрема тому, що розмір, присуджених до стягнення аліментів, на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, оскільки на даний час збільшилися потреби у розвитку, навчанні та вихованні дитини.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать матеріального становища відповідача і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати у розмірі 992 грн. 40 коп. підлягають стягненню в дохід держави з відповідача, оскільки позивач, на користь якої ухвалено рішення, звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити.
Змінити розмір аліментів, що стягуються зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Припинити стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2020 року, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Мартинова