Справа № 643/1019/23
Провадження № 1-кп/643/88/23
23.03.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120222211700003954 від 14.12.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, який не одружений, дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 28.05.2012 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України,-
В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні 23.03.2023 прокурор надала письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні 12-ти тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК, та 1-го особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. Обвинувачений не працює, законних джерел заробітку та стійких соціальних зв'язків не має. Враховуючи наведене, наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти зазначеним ризикам, які на даний час не зменшились, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначили, що прокурором на надано доказів винуватості ОСОБА_5 , який свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнає. Крім того, у обвинуваченого є баба похилого віку, яка потребує його допомоги. Ураховуючи наведене, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16.12.2022 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався судом.
Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 12-ти тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК, та 1-го особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, дітей не має, не працює. Згідно обвинувального акту, відносно обвинуваченого в провадженні інших районних судів м. Харкова знаходяться два кримінальних провадження - за ч. 4 ст. 185 КК та ч. 3 ст. 185 КК.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, кількість епізодів злочинної діяльності, в яких він обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
У рішенні від 26.01.1993 у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ураховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 12-ти тяжких злочинів та 1-го особливо тяжкого злочину, наявні дані щодо перебування в провадженні інших судів двох кримінальних проваджень за його обвинуваченням у вчиненні інших злочинів, а також дані про його особу, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
Наявність у обвинуваченого баби похилого віку, яка за його доводами потребує допомоги, не може бути визнана судом обставиною, яка свідчить, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, настільки зменшились, що їм можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Крім того, суд враховує, що вказані обставини, а саме наявність у обвинуваченого баби похилого віку, існували і на стадії досудового розслідування, тобто на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За таких обставин у суду відсутні підстави констатувати, що з'явились нові обставини, які свідчать про зменшення ризиків, що існували під час обрання запобіжного заходу.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо ненадання прокурором доказів винуватості ОСОБА_5 суд зазначає наступне.
Судовий розгляд кримінального провадження розпочато в даному судовому засіданні, тобто 22.03.2023, у зв'язку з чим прокурором ще не надано суду доказів сторони обвинувачення.
Виходячи з положень КПК України та висновків щодо застосування норм права, викладених в п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати юридичну оцінку діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .
Враховуючи наведене та положення КПК України, оцінку по суті доказам сторони обвинувачення та сторони захисту, тобто вирішення питання щодо винуватості обвинуваченого, буде здійснено судом у вироку за наслідками дослідження усієї сукупності доказів, наданих сторонами кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи сторони захисту, яким вона обґрунтовувала заперечення проти клопотання прокурора.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на строк до 24:00 годин 19 травня 2023 року.
Відповідно, з наведених вище підстав суд відмовляє в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Одночасно суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_5 , що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 34, 183, 291, 314, 331, 369-372 КПК України
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно нього, на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на строк до 24:00 годин 19 травня 2023 року включно.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_5 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали в цій частині можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 24.03.2023 року о 12-30 год.
Суддя ОСОБА_1