Справа № 643/9426/20
Провадження № 1-кп/643/164/23
23.03.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220470005982 від 04.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
Згідно з ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 лютого 2023 року, задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12019220470005982 від 04.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 286 КК України, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, направлено з Октябрського районного суду м. Полтави до Московського районного суду м. Харкова для його розгляду по суті.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Московського районного суду м. Харкова від 07.03.2023 визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 березня 2023 року призначено підготовче судове засідання у вказаному вище кримінальному провадженні на 23 березня 2023 року на 11-00 годину.
23 березня 2023 року у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , у якому, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів стосовно обвинуваченого.
В обґрунтування ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на наявність яких він посилався в клопотанні, прокурор зазначив, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі буде мати можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, які на даний час ще не допитані судом, чим перешкоджатиме досягненню основних завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України. Крім того, перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що з урахуванням суворості покарання, яке передбачається за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, останній може переховуватися від суду, що обґрунтовує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також зазначив, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, законних джерел отримання заробітку не має, не володіє міцними соціальними зв'язками, що негативно впливає на його репутацію та свідчить про стійкий злочинний асоціальний настрій, у зв'язку з чим, перебуваючи на свободі, може знову вчинити інші кримінальні правопорушення, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відтак, прокурор вважав, що є достатні дані вважати про об'єктивну наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до ОСОБА_5 інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, адже жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні 23 березня 2023 року заперечував проти клопотання, заявленого прокурором, просив в його задоволенні відмовити, посилався, що не збирається вчиняти вплив на свідків у даному кримінальному провадженні та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні 23 березня 2023 року підтримав позицію свого підзахисного, просив відмовити в задоволенні клопотання, заявленого прокурором, зазначив, що ризики, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання не доведені, посилався, що з перебігом часу ризики втратили свою дію, а тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень сама по собі не може слугувати підставою для тримання особи під вартою.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , виходячи з такого.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2020 стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, встановлений строк дії ухвали до 23 травня 2020 року.
В подальшому ухвалами Московського районного суду м. Харкова строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 неодноразово продовжувався на шістдесят днів, востаннє - до 01 квітня 2023 року.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 01 квітня 2023 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Правилами ст. 178 КПК України закріплено обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, свідчать про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, санкція ч. 3 ст. 307 КК України - позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років, ч. 3 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується - у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, беручи до уваги те, що дії ОСОБА_5 за вчинення яких він обвинувачується, носять характер тяжкого та особливо тяжкого злочинів, вчинених у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, він не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, суд, доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 є неможливим. Поряд з цим, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які зменшують ризики у даному кримінальному провадженні.
Зважаючи на тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_5 та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. 1, 5 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та продовжують існувати.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.
При цьому, суд враховує, що характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, як і відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, виправдовують тримання особи під вартою, а також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, підсудний Московському районному суду м. Харкова.
Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291, ст. 292 КПК України.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не встановлено.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 197, 199 , главою 27 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 21 травня 2023 року включно.
Установити строк дії ухвали до 21 травня 2023 року включно в частині продовження строку тримання під вартою.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220470005982 від 04.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні на 30 березня 2023 року на 11 годину 00 хвилин.
Судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 24 березня 2023 року.
Суддя: ОСОБА_1