Справа № 953/1968/23
н/п 1-кс/953/2093/23
"19" березня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судовий засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу, за матеріалами кримінального провадження за № 12023220000000312 від 17.03.2023, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Колодязне Дворічанського району Харківської області, громадянина України, розлученого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України, -
Встановив:
19.03.2023 до суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу, за матеріалами кримінального провадження за № 12023220000000312 від 17.03.2023, відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що у провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за № 12023220000000312 від 17.03.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.03.2023 приблизно о 18:00 годині ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував працездатним автомобілем марки «ЗАЗ 110206» р.н.: НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , чим грубо порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, згідно з яким:- п. 2.9 а) «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», та рухався по автодорозі в напрямку від с. Польова до с. Дворічний кут Харківського району Харківської області. Під час руху, на відстані близько 735 м від с. Польова Харківського району Харківської області, водій ОСОБА_4 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), згідно з якими:- п. 12.3 ПДР України «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;при виникненні небезпеки для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався по проїзній частині дороги в попутному напрямку з автомобілем «ЗАЗ 110206» та якому за наслідками події спричинено тілесні ушкодження від яких він загинув на місці події.
Крім того, 17.03.2023, приблизно о 18:00 годині, на автодорозі, а саме на відстані близько 735 м від с. Польова Харківського району Харківської області, після наїзду керованим ним автомобілем «ЗАЗ 110206» р.н.: НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_6 , ОСОБА_4 суб'єктивно усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого в небезпечне для життя становище, нехтуючи моральними і правовими нормами, які передбачають надання допомоги людині, що перебуває у небезпечному для життя стані та маючи можливість надати таку допомогу, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди, свідомо залишивши пішохода в небезпечному для життя становищі, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних порушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 , а також у завідому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .
17.03.2023 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
18.03.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала.
Прокурор зазначила, що зібрані докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави за п.2 ч.4 ст. 183 КПК України.
Підозрюваний з приводу клопотання прокурора заперечував, вказував, що він потерпілого на дорозі не бачив, просив визначити йому домашній арешт.
Захисник підтримав позицію підозрюваного, зазначаючи, що підозра належним чином не доведена, а ризики необґрунтовані.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за № 12023220000000312 від 17.03.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України.
18.03.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, останній є осудною особою, яка досягла 16-річного віку та є громадянином України.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, а саме: - протоколом огляду місця ДТП від 17.03.2023, в ході якого зафіксовано слідову інформацію, виявлено і вилучено державний номерний знак автомобіля «ЗАЗ 110206», за участі якого сталося ДТП, а також фрагменти складових частин вказаного транспортного засобу, проведено огляд трупу ОСОБА_6 ; - протоколом огляду транспортного засобу від 17.03.2023, в ході якого виявлено і вилучено автомобіль «ЗАЗ 110206», р.н.: НОМЕР_1 , зафіксовано механічні пошкодження на його кузові;- речовими доказами - автомобілем «ЗАЗ 110206», р.н.: НОМЕР_1 ;- показанням свідка ОСОБА_8 від 18.03.2023, який був пасажиром автомобіля «ЗАЗ 110206», р.н.: НОМЕР_1 , у момент наїзду та пояснив, що за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_4 , який після дорожньо-транспортної пригоди зник з місця події- показаннями потерпілої ОСОБА_9 від 18.03.2023, яка пояснила, що загиблий ОСОБА_6 є її чоловіком. Обставини ДТП їй відомі зі слів племінника ОСОБА_10 . Внаслідок загибелі чоловіка їй заподіяно моральну та матеріальну шкоду.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України за викладених у клопотанні обставин. Доказів сторони захисту під час розгляду клопотання не надано.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У своїй сукупності вбачаються достатні підстави вважати, що підозрюваний, знаходячись на волі може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, з метою уникнути кримінальної відповідальності та покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідча суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюваний не оспорює керування автомобілем в стані алкогольного сп*яніння, що свідчить про протиправну поведінку підозрюваного.
Щодо незаконного впливу на свідків слідчий суддя зазначає, що процедура за КПК України передбачає допит свідків не тільки під час досудового розслідування, а й в суді, з якими підозрюваний знайомий.
Крім того, слідча суддя враховує дані щодо особи ОСОБА_4 , який не працевлаштований, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, зареєстрований та проживає в Харківській області, раніше не судимий. Доказів на підтвердження того, що є необхідність доглядати хворих батьків, не знайшло свого підтвердження.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , те, що злочин за ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК України, вчинений під час дії воєнного стану та настали тяжкі наслідки у вигляді смерті людини, інкриміноване вчинення в стані алкогольного сп*яніння, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, в умовах дії воєнного стану на території України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню, без визначення застави згідно п.2 ч.4 ст. 183 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, в тому числі і домашнього арешту за клопотанням підозрюваного.
Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 з врахуванням наявних встановлених ризиків, даних про особу підозрюваного у вигляді саме тримання під вартою і підстав для визначення іншого запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає і не надано даних про такі обставини і самим підозрюваним.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором по кримінальному провадженню № 12023220000000312 від 17.03.2023 року - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 58 днів, тобто до 15 травня 2023 року.
Зобов'язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 або прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 15.05.2023.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя