Справа № 953/16973/20
н/п 2/953/207/23
15 березня 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
за участю секретаря судових засідань- Мордухович К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795, м.Харків вул. Мироносицька буд.99 А3) про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, -
20 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд: стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» доплату страхового відшкодування в сумі 17 344,90 грн. , моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а також стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн.
В обґрунтування позовних посилалась на те, що вона, як власниця автомобіля ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 застрахувала свою відповідальність, придбавши поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. 30.12.2019 приблизно о 19-20 год. її чин ОСОБА_2 , якому вона передала право керування транспортним засобом, став учасником ДТП, яке відбулось у м.Дніпрі. Інший учасник ДТП ОСОБА_3 , що є клієнтом відповідача здійснив наїзд на її автомобіль. Учасниками ДТП було складено «Європротокол», згідно якого ОСОБА_4 визнав свою вину у скоєнні ДТП та завданню матеріальної шкоди її автомобілю. З метою визначення вартості збитків, експертом, що був призначений відповідачем, 08.01.2020 було проведено огляд.Також, в процесі підготовки до проведення відновлювального ремонту на спеціалізованій СТО було проведено обстеження та розбирання накладних елементів із їх зніманням, знімання залишків бамперу, при яких були виявлені додаткові пошкодження, які з об'єктивних причин не могли бути виявлені експертом при огляді 08.01.2020. У зв'язку з викладеним, експертом 10.01.2020 було проведено додатковий огляд на СТО. Через деякий час від відповідача вона отримала листи, а саме в листі №635 від 25.02.2020 відповідач повідомив її про визначення страхового відшкодування в розмірі 32655,10 грн., в другому листі №622 від 24.02.2020 «про погодження розміру страхового відшкодування» навів розрахунки та вказав суму страхового відшкодування. Не погодившись з сумою страхового відшкодування, вона звернулась до відповідача з запереченнями від 17.03.2020. У відповідь на її вимогу, листом №1340 від 17.04.2020 відповідачем їй були надані додаткові роз'яснення та надіслано ремонтну калькуляцію №043/0120 від 22.02.2020. Зазначила, що обмеживши страхову виплату ,відповідач порушив її права, її транспортний засіб до дня ДТП в експлуатації перебував менше ніж 3 роки, то коефіцієнт фізичного зносу при розрахунку страхового відшкодування має дорівнювати 0. Також вважає, що своєю бездіяльністю відповідач заподіяв їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 5000 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Божко В.В. від 26.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Божко В.В. від 15.02.2021 задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів.
22.09.2021 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, з підстав звільнення судді ОСОБА_5 у відставку, цивільна права надійшла в провадження судді Губської Я.В.
22.01.2021 від представника відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позовні вимоги визнав частково в сумі 12 204,04 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків, в задоволенні решти вимог просив відмовити. Так, представник вказав, що згідно з полісом ЕР-158760504 ТДВ «Міжнародна страхова компанія» здійснювала страхування цивільно -правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_3 . 30.12.2019 сталася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу та ТЗ ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 . За фактом ДТП надійшла заява про виплату страхового відшкодування. Відповідно до ЗУ «законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивача було повідомлено, що ТДВ «Міжнародна страхова компанія» визнало зазначену подію страховим випадком та як наслідок сплатило страхове відшкодування в розмірі 32 655,10 грн. Позивач не погодилась з сумою страхового відшкодування та надала документи про проведення відновлювального ремонту від філії «Автосалон Мерседес» ПАТ «Дніпропетровськ Авто» на загальну суму 52 829,21 грн. Вказали, що оскільки під час ДТП 30.12.2019 за участю забезпеченого транспортного засобу та ТЗ ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 відсутні особи, яким було завдано шкоду здоров'ю та/або заподіяно смерть фізичної особи, то відсутні будь-які правові підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди. Крім того вказали, що оскільки разом з заявою про виплату страхового відшкодування позивач не надала доказів проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна, сплата страхового відшкодування здійснювалась на особистий рахунок, сума була зменшена на суму ПДВ. 07.08.2020 позивач надала докази проведення відновлювального ремонту, у зв'язку з чим в неї виникло право на отримання суми нарахованої, але не виплаченої суми ПДВ. Вказали, що для визначення розміру шкоди, завданої в результаті ДТП, суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 22.02.2020 було складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 , згідно з даними якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу пошкодженого ТЗ складав 46 402,51 грн. При здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування ФОП ОСОБА_6 було встановлено підстави для застосування фізичного зносу ТЗ ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 та встановлено його на рівні 0,4140. Вказали, що на дату ДТП 30.12.2019 ТЗ ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 вже потрапляв у ДТП та мав пошкодження усувались шляхом проведення відновлювального ремонту складових частин, а тому коефіцієнт фізичного зносу мав бути розрахований у повній відповідності до положень Методики. Вказали, що якщо здійснити коригування суми зазначеної в акті виконаних робіт №3НDE-21913 від 04.08.2020, яка фактично сплачена позивачем, на коефіцієнт фізичного зносу складових часин (0,4140) то загальна сума страхового відшкодування на дату проведення відновлювального ремонту є сума в розмірі 44 859,14 грн. в т.ч. ПДВ, Тобто, доплатою повинна бути різниця між фактично сплачено сумою 32 655,10 грн. та 44859,14 грн., що складає 12 204,04 грн., яку вони не заперечують сплатити.
29.01.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказала, що позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди мною мотивовано відмовою відповідача добровільно доплати страхове відшкодування навіть у сумі сплаченого при ремонту ПДВ та визнаного до сплати письмово, порушенням зобов'язань за договором страхування, що, призвело до душевних хвилювань та вимагало додаткових зусиль і часу, вплинуло на особисті, сімейні стосунки. Вважає, що матеріалами справи повністю підтверджено завдання їй відповідачем своєю неправомірною бездіяльністю щодо доплати страхового відшкодування моральної шкоди. Також вказала, що до відзиву відповідачем було надано копію звіту №043/01/20 про оцінку колісного транспортного засобу, що складений ФОП ОСОБА_6 на замовлення відповідача. Так, Звіт суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_6 зроблений 08.01.2020 року. Отже ще не маючи повної картини усіх завданих пошкоджень, які можна було встановити тільки на підйомнику СТО та після зняття, зокрема пошкодженого заднього бамперу та інших облицювальних елементів, була проведена оцінка пошкоджень та розрахунок вартості відновлювального ремонту. Зі змісту протоколів огляду від 08.01.2020 року та 17.01.2020 року можна побачити, що дійсно оглядом від 08.01.2020 року не були встановлені у повному обсязі усі пошкодження, завдані під час ДТП. Таким чином, вважає, що Звіт ФОП ОСОБА_6 є неповним, оскільки ним не враховані пошкодження, які були встановлені під час огляду 17.01.2020 року на території СТО ПрАТ «Дніпропетровськ-Авто». Враховуючи, що її транспортний засіб до дня ДТП в експлуатації перебував менше ніж 3 роки, він українського виробництва, то коефіцієнт фізичного зносу при розрахунку страхового відшкодування має дорівнювати нулю. Заперечуючи щодо застосування при розрахунку вартості страхового відшкодування коефіцієнтну Ез, що дорівнює нулю (тобто без врахування зносу), відповідач посилається на норму п. 7.39 Методики вказуючи на те, що коефіцієнт зносу має застосовуватися, оскільки відповідач вважає, що її автомобіль мав пошкодження, які усувались шляхом проведення відновлювального ремонту складових частин. Натомість вказане твердження відповідача є надуманим, оскільки жодного ремонту із заміною складових частин на її автомобілі не проводились та всі елементи кузова автомобіля до потрапляння у ДТП 30.12.2019 року були заводського виробництва без усіляких деформацій.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи міститься заява позивача про слухання справи за її відсутністю, позовні вимоги просила задовольнити.
Представник відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія» в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином, заяв, клопотань до суду не надходило.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_7 на праві власності належить автомобіль ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 .
Крім того, судом вбачається, що 30.12.2020 о 19-20 в м. Дніпрі, на ділянці вул. Короленко між перехрестями з вул. Костомарівською та вул. Бородинською сталася ДТП за участю ОСОБА_2 під керуванням автомобілю ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 та ОСОБА_3 під керуванням автомобілем Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_3 .
Учасниками ДТП було складено «Європротокол», згідно якого ОСОБА_4 визнав свою вину у скоєнні ДТП та завданню матеріальної шкоди її автомобілю.
Згідно з полісом ЕР-158760504 ТДВ «Міжнародна страхова компанія» здійснювала страхування цивільно -правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_3 .
З метою визначення вартості збитків, експертом, що був призначений відповідачем, 08.01.2020 було проведено огляд.
Також, в процесі підготовки до проведення відновлювального ремонту на спеціалізованій СТО було проведено обстеження та розбирання накладних елементів із їх зніманням, знімання залишків бамперу, при яких були виявлені додаткові пошкодження, які з об'єктивних причин не могли бути виявлені експертом при огляді 08.01.2020.
У зв'язку з викладеним, експертом 17.01.2020 було проведено додатковий огляд на СТО.
Відповідно до листа ТДВ «Міжнародна страхова компанія» №22 від 24.02.2020 ОСОБА_1 було погоджено розмір страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням в результаті ДТП автомобілю ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 32655,10 грн., що підтверджено ремонтною калькуляцією №043/0120 від 22.02.2020.
Також, відповідно до Звіту №043/01/20, суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_6 від 08.01.2020, вбачається, що ринкова вартість об'єкту, що досліджується, в неушкодженому стані, на дату ДТП складає 109936,43 грн. Вартість відновлювального ремонту об'єкту, що оцінюється на дату оцінки складає 46 402,51 грн., з ПДВ на складові частини, що підлягають заміні. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, об'єкту, що оцінюється на дату оцінки складає 39 186,12 грн. з ПДВ на складові частини, що підлягають заміні.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень чч.1 та 2 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов'язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди. Цією особою в даній справі є відповідач.
Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Стаття 1 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон № 1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).
Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За змістом Закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено ст.1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок вчинення ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок щодо страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Також, відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено: у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Зі змісту правової позиції Великої палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18 від 04 липня 2018 року вбачається, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. (див. пункт 35 цієї постанови). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 19 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що на момент ДТП між власником застрахованого ТЗ Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_3 та ТДВ «Міжнародна страхова компанія» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що видано Поліс ЕР-158760504.
ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «Міжнародна страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
ТДВ «Міжнародна страхова компанія» здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 32655,10 грн., проте позивач вважає дану суму недостатньою та просить здійснити доплату страхового відшкодування в сумі 17 344,90 грн., враховуючи надані нею докази.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Виходячи із викладеного, суд прийшов до висновку, що обов'язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди покладається на страховика. Суд погоджується з висновком та розрахунком представника відповідача, що розмір страхового відшкодування належний до виплати складає 12 204,04 грн., тобто різниця між фактично сплаченою сумою та загальною сумою страхового відшкодування на дату проведення відновлювального ремонту (44859,14 грн.-32655,10 грн.). Суд зазначає, що відповідач визнає позовні вимоги в частині задоволення позовних вимог в розмірі 12204,04 грн. При цьому суд наголошує, що позивачем не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на відшкодування їй суми в розмірі 17344,90 грн., а у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Посилання позивача на те, що не було враховано даних огляду транспортного засобу від 17.01.2020 при розрахунку, складеному страховою компанією не відповідає дійсності, оскільки ТДВ «Міжнародна страхова компанія» надано розрахунок страхової компанії разом з оглядом транспортного засобу від 08.01.2020 та 17.01.2020 та визначено розмір шкоди з врахуванням фізичного зносу у висновку з посиланням на положення та п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів і дані обставини не спростовані позивачем.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди з ТДВ «Міжнародна страхова компанія», оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння їй моральної шкоди, розрахунку саме такої суми та з чого вона виходила визначаючи саме такий розмір шкоди. Суд враховує, що під час ДТП 30.12.2019 за участю забезпеченого транспортного засобу та ТЗ ЗАЗ Forza д.н.з. НОМЕР_2 відсутні особи, яким було завдано шкоду здоров'ю та/або заподіяно смерть фізичної особи, то відсутні будь-які правові підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, а доводи позивача щодо спричинення їй моральної шкоди ТДВ «Міжнародна страхова компанія» внаслідок недоплати страхового відшкодування, що є предметом судового розгляду є необґрунтованими.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Враховуючи викладене, з відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 459,22 грн. пропорційно розміру задоволених вимог (54,62%).
Керуючись ст.ст. 13, 77-79, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795, м.Харків вул. Мироносицька буд.99 А3) про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди -задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795, м.Харків вул. Мироносицька буд.99 А3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму доплату страхового відшкодування в розмірі 12 204 (дванадцять тисяч двісті чотири) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 459,22 грн.
В задоволенні решти вимог-відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя