Справа №348/1917/20
Провадження № 2/348/180/23
17 березня 2023 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у порядку загального позовного провадження у м. Надвірна Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Делятинської селищної ради ОТГ про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку тасвідоцтва про право на спадщину за заповітом,
інші учасники: представник позивача ОСОБА_3 ,
представник відповідача ОСОБА_4 .
Процесуальні дії у справі.
13.10.2020 ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 ,Делятинської селищної ради ОТГ, відповідно до якого просить суд визнати незаконним рішення Делятинської селищної ради V демократичного скликання Надвірнянського району Івано-Франківської області, про внесення змін в рішення селищної ради від 12.01.2007 № 258-8/2007 «Про передачу у вдасність земельної ділянки ОСОБА_5 » від 19.06.2008 та рішення №812-15/2008 - Делятинської селищної ради V демократичного скликання Надвірнянського району Івано-Франківської області в частині передачі у власність земельної ділянки площею 0,0083 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №58256, кадастровий номер: 2624055900:04:003:0145, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія НМХ №102522 від 08.11.2017 видане приватним нотаріусом Дремлюк В.В. в частині накладки суміжних земельних ділянок площею 0,0083 га - недійсними та стягнути судові витрати по справі. В обгрунтування позову наведено таке. Зазначила, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 22.11.1989 рішенням №203 Виконавчого комітету Делятинської селищної Ради народних депутатів Надвірнянського району Івано-Франківської області, її чоловіку, ОСОБА_6 було передано у безстрокове користування земельну ділянку на АДРЕСА_2 . (теперішня - 16 Липня) площею 700 кв. м. для будівництва індивідуального будинку житловою площею 79,95 кв.м., загальною площею 127,89 кв. м. 26.06.1991 рішенням №121 Виконавчого комітету Делятинської селищної ради народних депутатів було введено позивача співзабудовником у будівництво житлового будинку. При винесені в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель (акт від 28.02.1990 року), було визначено площу земельної ділянки 0,08 га. 17.12.2008 Делятинською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення виконкому №274 від 14.10.2008. Також, 17.12.2008 Івано-Франківським ОБТІ було зареєстровано право власності на 1/2 частки домоволодіння за нею та 1/2 частки домоволодіння за її чоловіком ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_6 помер, внаслідок чого виникло право на спадщину за законом. 03.07.2020 їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_3 . Після чого, вона вирішила приватизувати земельну ділянку, яка використовується тривалий час для обслуговування даного домоволодіння. Однак не змогла реалізувати таке право, виходячи з наступного. Її домоволодіння межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 , яка їй перейшла після смерті ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія НМХ №102522 від 08.11.2017, видане приватним нотаріусом Дремлюк В. В. Вказує, що земельна ділянка, площею 0,1125 га., була приватизована ОСОБА_5 на підставі рішення №258-8/2007 Делятинської селищної ради V демократичного скликання Надвірнянського району Івано-Франківської області від 12.01.2007. Після чого, їй 12.02.2010 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 58256. 20.08.2020 вона звернулась до ТОВ «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр» для виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) і в ході проведення геодезичних робіт, було виявлено накладку суміжних земельних ділянок площею 0,0083 га. Тобто, земельна ділянка суміжного межівника, ОСОБА_2 юридично включає частину її земельної ділянки, у зв'язку з неправильним нанесенням координат зовнішньої межі земельної ділянки. Дане питання, вона намагалась врегулювати з відповідачкою ОСОБА_2 мирним шляхом. Так, представник ТОВ «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр пояснив, що потрібна її згода на внесення відповідних змін до Державного акту, шляхом виготовлення технічної документації, при чому нею було запропоновано взяти, на себе всі витрати. Однак відповідач категорично проти. Отже ОСОБА_2 на даний час продовжує юридично володіти неналежною їй частиною земельної ділянки, чим порушуються її законні права та інтереси. Стверджує, на час погодження акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача вказано, що межі проходять по дерев'яній огорожі, ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявлено. На даний час дерев'яна огорожа як стояла, так і продовжує стояти, що можуть підтвердити, свідки. Будь-яких спорів щодо меж наших суміжних земельних ділянок - ніколи не було. Тому вона вимушена звертатись до суду з відповідним позовом.
21.12.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановивши розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.
27.01.2021 представник відповідача, адвокат Неште А.І. подала відзив на позовну заяву, в якому просить в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі в зв'язку із відсутністю предмету спору та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 , понесені витрати на правову допомогу в сумі 14147,40 гривень. Вказує, що ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку у передбачений законом спосіб та порядок передбачений нормами Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Зазначає, що з ОСОБА_6 був укладений тільки договір на безстрокове користування земельною ділянкою, без отримання відповідного акту та його реєстрації. На сьогоднішній день ст. 92 Земельного Кодексу України свідчить про те, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках (в даному випадку не набуте, так як не було отримано відповідного акту на право постійно, користування). Крім того, як і вказує сам позивач, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належалі спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Вважає, що позивач ОСОБА_1 може отримати земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації в рамках діючого на сьогодні земельного законодавства. Що стосується площі, яка була надана в безстрокове користування ОСОБА_6 , то як видно із рішення за № 203 від 22.11.1989, так із договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 21.03.1990 площа земельної ділянки, наданої чоловікові позивача становила 700 м.кв, тобто 0,07 га. Також зазначає, що як стверджує сам позивач, при проведених обмірах, які здійснювалися проектною організацією ТОВ «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр» з метою приватизації земельної ділянки позивача, площа земельної ділянки без уявної накладки становить - 0,0802 га, що на 0,0102 га більше ніж було в попереднього землекористувача ОСОБА_6 , що стверджується план схемою. Вважає вимоги позивача незрозумілими щодо порушення її прав, яких фактично не існує. Навпаки складається враження про самовільне захоплення земельної ділянки позивачем у власника земельної ділянки відповідача - ОСОБА_2 . Оскільки відповідач ОСОБА_2 є законним власником земельної ділянки площею 0,1125 га, кадастровий номер 2624055900:04:003:0145, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розміщена за адресою - АДРЕСА_1 , набутою в порядку спадкування, відведеною в межах та згідно чинного законодавства.
18.02.2021 представник позивача подала письмові пояснення щодо відзиву на позов. Вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
04.03.2021 ухвалою суду призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
23.12.2021 ухвалою суду поновлено провадження у справі.
18.02.2022 суд ухвалою закрив підготовче провадження у даній справі, призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з"вилася, її представник адвокат Брайляк Е.Я. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та стягнути судові витрати з відповідача. Пояснила, що рішенням №203 Виконавчого комітету Делятинської селищної Ради народних депутатів Надвірнянського району Івано-Франківської області від 22.11.1989 ОСОБА_6 надано земельну ділянку площею 700 кв.м. Пізніше було збільшено площу земельної ділянки до 800 кв.м. Вважає позов підставним. Зазначила, що експерт підтвердив факт накладення меж земельних ділянок. На запитання представника відповідача зазначила, що позивач просить виділити їй у користування ту площу яка фактично на даний час перебуває у користуванні позивача, а не ту яка була виділена чоловікові позивача на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона є законним власником земельної ділянки площею 0,1125 га на АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку вона набула у порядку спадкування. Які були встановлені межові знаки на земельній ділянці під час погодження меж із суміжними землекористувачами їй невідомо. Чи пересували з моменту виготовлення документів про право власності на землю огорожу, яка розмежовує земельні ділянки їй також невідомо.
Представник відповідача, адвокат Неште А.І., у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає позовні вимоги необгрунтованими. Зазначила, що висновок експерта не точний. Позивач отримала у користування земельну ділянку площею 0,0700 га. Навіть на плані схеми видно, що у позивача в користуванні є більша земельна ділянка ніж була виділена у користуванні їй. Перешкод у приватизації ділянки площею 0,0700 га для позивача немає. Натомість ОСОБА_5 було за рішенням органу місцевого саморядування виділено у користування земельну ділянку більшою площею ніж та площа на яку було видано державний акт про право власності на землю. Реалізувати своє право на отримання земельної ділянки такої площі як було визначено рішенням органу місцевого самоврядування ОСОБА_5 не мала можливості, оскільки там проходять червоні лінії і ця земельна ділянка може перевбувати виключно у її користуванні. Межових знаків немає. Дерев'яна огорожа, яка розмежовує земельні ділянки встановлена не по всій довжині межі і за своїм станом вона є ветхою, що не виключає те, що її могли змістити вже після виготовлення ОСОБА_5 документів про право власності на землю.
Представник відповідача Делятинської селищної ради ОТГ у судове засідання не з"явився, 11.11.2022 подала заяву в якій просить розглянути справу за її відсутності. Рішення у даній справі прийняти відповідно до законодавства.
Суд встановив:
22.11.1989 рішенням №203 Виконавчого комітету Делятинської селищної Ради народних депутатів Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_6 було передано у безстрокове користування земельну ділянку на АДРЕСА_3 площею 700 кв.м для будівництва індивідуального будинку житловою площею 79,95 кв.м, загальною площею 127,89 кв. м.
26.06.1991 рішенням №121 Виконавчого комітету Делятинської селищної ради народних депутатів було введено ОСОБА_1 , як співзабудовника у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_4 з її чоловіком ОСОБА_6 .
Рішенням №258-8/2007 Делятинської селищної ради V демократичного скликання Надвірнянського району Івано-Франківської області від 12.01.2007 передано у власність ОСОБА_5 , жительці АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,1229 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .
Рішенням №812-15/2008 Делятинської селищної ради V демократичного скликання Надвірнянського району Івано-Франківської області від 19.06.2008 внесено зміни у рішення селищної ради від 12.01.2007 №258-8/2007 та викладено у наступній редакції:"Передати у власність ОСОБА_5 , жительці АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,1125 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 " у зв'язку з тим, що не було враховано земельну ділянку площею 0,0104 га під розширення центральної автодороги.
Згідно з договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 21.03.1990 - площа земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , яка була виділена ОСОБА_6 у користування, становила 700 кв.м.
На замовлення ОСОБА_5 26.09.2007 було виготовлено технічну документацію для оформлення державного акту на право власності на землю кадастровий номер 2624055900:04:003:0145, площею 0,1125 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Делятинської селищної ради від 12.01.2007 №258-8/2007. До складу технічної документації входить акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача ОСОБА_5 від 07.08.2007, відповідно до якого межу було погоджено суміжними користувачами, зокрема, з ОСОБА_6 , межі у натурі проходять по дерев"яній огорожі, ніяких претензій при встановлені меж землекористування не заявлено, крім цього на межі були встановлені межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в кількості 10 штук.
ОСОБА_6 виготовив будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику за адресою АДРЕСА_3 , у якому вказано, що площа земельної ділянки 0,08 га та є схематичне зображення земельної ділянки.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.12.2008 власниками (частка 1/2) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ) є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2020 спадкоємцем майна ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано це свідоцтво складається із 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №214818524 від 03.07.2020 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_3 .
Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №223856674 від 14.09.2020 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1125 га, кадастровий номер 2624055900:04:003:0145, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами та які набуті в порядку спадкування за заповітом.
Відповідно до плану-схеми накладки суміжних земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 площа накладки суміжних земельних ділянок 0,0083 га. При цьому площа земельної ділянки ОСОБА_2 становить 0,1125 га, а земельної ділянки ОСОБА_1 - 0,0885 га.
Відповідно до фотографій, які долучені до позовної заяви встановлено, що житлові будинки позивача та відповідача розділяє дерев"яна огорожа, яка вже похилилася, і її підтримують додаткові дерев'яні опори. Огорожа не рівна і знаходиться тільки на частині межі.
Згідно з викопіюванням із супутника видно накладання меж земельних ділянок, однак площа земельних ділянок сторін на цьому викопіюванні не вказана.
Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області Міськрайонне управління у Надвірнянському районі та м.Яремче земельна ділянка площею 0,1125 га, кадастровий номер 2624055900:04:003:0145, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер 23251971 на підставі цивільно-правової угоди від 08.11.2017.
Відповідно до правового висновку щодо можливо, допустимої площі використання земельної ділянки ОСОБА_1 між зареєстрованими земельними ділянками, відомості про які внесено до ДЗК України, який підготували сертифіковний інженер-землевпорядник ОСОБА_4 та спеціаліст-геодезист ОСОБА_7 , проаналізувавши отримані координати земельних ділянок кадастровий номер 2624055900:04:003:0387 (гр. ОСОБА_8 ), кадастровий номер 2624055900:04:003:0145 (гр. ОСОБА_9 ), можна стверджувати про фактичне розміщення між ними земельної діляки ОСОБА_1 площею 0,0810 га за відсутності перетину меж чи накладення вищевказаних земельних ділянок одна на одну.
Згідно з пояснювальною запискою від 09.09.2020 ТОВ "Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр" позивачу дали відповідь, відповідно до якої зазначено, що виготовлення технічної документації на земельну ділянку є неможливим через існуючу накладку з суміжною земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 . При цьому не вказано площі земельної ділянки на яку позивач просить виготовити технічну документацію.
На схемі розміщення земельних ділянок вказано фактичну площу земельної ділянки позивача - 0,0810 га, а також фактичні площі земельних ділянок суміжних землевласників. Схема виконана ТОВ "Юридично-земельний центр ІФ".
Відповідно до поземельної книги на земельну ділянку кадастровий номер 2624055900:04:003:0145, земельна ділянка має площу 0,1125 га знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право постійного користування земельною ділянкою належало ОСОБА_5 ОСОБА_2 зареєстувала право власності на землю 08.11.2017, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 23251971.
Відповідно до висновку експерта від 23.11.2021 №14/21 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 і розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) складає 0,1210 га, та частково не відповідає площі 0,1125 га і конфігурації земельної ділянки відповідно до Державного акту та Поземельної книги. Фактичне розташування огорожі смт Делятин вул. 16 липня, 120 а у забудованій частині в цілому відповідає межі, згідно з Земельно-кадастровим планом, Каталогу координат зовнішньої межі, Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача ОСОБА_5 складеного спеціалістом МП "ГЕОІНФОРМ" Федоришиним І.І. Невідповідність у площі складає - 0,0012 га. Огорожа, що проходить по межі з суміжною ділянкою ОСОБА_2 , має ознаки фізичного зносу та відноситься за оцінкою технічного стану - «Ветхий». Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а ненесучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій. Термін експлуатації більше -10 років. Ознаки її перенесення на час проведення обстеження не виявлено. За результатами проведеного співставлення результатів геодезичної зйоми виконаної інженером-землевпорядником ТОВ "ГЕОЗЕМКАДСЕРВІС" ОСОБА_10 та співставлення їх із даними зазначеними у Поземельній книзі з'ясовано, що в межах облаштованої дерев'яної огорожі між землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявне накладання меж земельних ділянок - земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництві та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 в т.ч. в межах облаштованої дерев'яної огорожі. Площа накладання становить -0,0067.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 410/2775/12 (провадження № 61-13019св20).
Норми процесуального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки (державного акта на земельну ділянку), а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.
Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов'язаний був довести, що спірні рішення і державний акт на земельну ділянку порушують її права та інтереси та неможливістю усунути такі порушення іншим способом.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 340/92/16-ц (провадження № 61-7912св19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Предметом спору у цій справі є визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку тасвідоцтва про право на спадщину за заповітом з метою припинення порушення права позивача на оформлення документів щодо приватизації належної їй земельної ділянки.
За змістом статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Статтею 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Звертаючи до суду з позовом у цій справі, позивач вказала, що оспорювані документи перешкоджають їй оформити право власності на виділену її чоловікові та їй земельну ділянку.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач ОСОБА_2 та її представник вказували, що на підставі рішення від 22.11.1989 чоловікові позивача виділена земельна ділянка площею 0,07 га у безстрокове користування. Це також підтверджується договором від 21.05.1990. Перешкод для приватизації земельної ділянки саме такої площі у позивача немає, оскільки між суміжними користувачами є земельна ділянка навіть більшої площі ніж була виділена у користування чоловікові позивача.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 265/5516/17 (провадження № 61-9307св19).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України у зазначеній редакції).
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Разом з тим, частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 78 ЗК України також визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Так, позивач має право на приватизацію земельної ділянки площею, яка була зазначена у рішенні органу місцевого самоврядування, а саме 0,07 га. Інших рішень про виділення земельної ділянки більшої площі стороною позивача суду не було надано, хоча відповідно до вказаних норм законодавства саме за рішенням органу місцевого самоврядування визначається площа земельної діляки, яка передається особі у користування.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 користувалася виділеною їй земельною ділянкою з 1955 року. Тобто, до виділення у користування земельної ділянки чоловікові позивача, ОСОБА_6 . Це підтверджується технічною документацією.
У 2008 році ОСОБА_5 оформила право власності на частину земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні, оскільки на частині земельної ділянки проходять "червоні лінії" і вона не могла бути передана їй у власність.
Межі земельної ділянки ОСОБА_5 у 2007 році були погоджені, у тому числі, і з чоловіком позивача, як з суміжним землекористувачем. Погодження меж відбулося по дерев'яній огорожі, при цьому були встановлені 10 межових знаків.
На момент огляду ділянок сторін експертом він вказав у висновку, що дерев'яна огорожа розмежовує тільки забудовані частини земельних ділянок, а межові знаки взагалі відсутні. Таким чином, експерт зробив обміри земельних ділянок виходячи з того, де саме перебуває частина дерев'яної огорожі на час огляду. Також експерт вказав у висновку, що на момент огляду не виявлено ознак зміщення дерев'яної огорожі, що свідчить про те, що стверджувати однозначно чи зміщували огорожу після погодження меж (з 2007 року) невідомо. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити де саме проходила межа між земельними ділянками сторін на момент погодження меж.
Слід також зазначити, що чоловік позивача, який погодив межу за життя не оспорював документи про право власності ОСОБА_5 . Відповідач успадкувала земельну ділянку у тих межах, в яких вона належала ОСОБА_5 , де проходила межа між земельними ділянками на час виготовлення правовстановлюючих документів вона не знає.
Тому, враховуючи те, що позивач не позбавлена можливості приватизувати земельну ділянку в межах площі виділеної органом місцевого самоврядування (0,07 га), яка є вільною між ділянками право власності на які є у суміжних землекористувачів, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати з відповідачів не підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 у ході розгляду справи, понесла документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16417,50 грн., які відповідно до копії договору про надання правової допомоги 003/21 від 21 січня 2021 року та уточненої довідки про розрахунок витрат на правничу допомогу складаються з: 1970,10 гривень - зустріч з клієнтом, попереднє опрацювання матеріалів цивільної справи, опрацювання законодавчої бази, що регулююьть спірні відносини, консультацяя клієнта, узгодження та формування правовової позиції (3 години); 1970,10 гривень - ознайомлення із матеріалами справи (з розраунку 3 години, з дорогою Івано-Франківськ-Надвірна-Івано-Франківськ); 3823,50 гривень - написання відзиву на позовну заяву (5 годин); 7880,40 гривень - представництво та захист законних інтересів в суді (відвідування чотирьох судових засідань (з розраунку 1 судове засідання (3 години), з дорогою Івано-Франківськ-Надвірна-Івано-Франківськ, 12 годин); 1313,40 гривень - підготовка заяв та клопотань (2 години). Тому, суд дійшов висновку, що з позивача слід стягнути на користь відповідача ОСОБА_2 вище зазначені судові витрати.
Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Делятинської селищної ради ОТГ про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку тасвідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16417 (шістнадцять тисяч чотриста сімнадцять) гривень 50 копійок на користь ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Делятинська селищна рада ОТГ, ідентифікаційний код 04354539, місцезнаходження: вул. 16 Липня, 273, смт Делятин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область.
Повний текст рішення складено 24.03.2023.
Суддя Матолич В.В.