Справа № 346/1067/23
Провадження № 3/346/766/23
24 березня 2023 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Третьякова І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП, яка надійшла від Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, складену відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 190840, 26.02.2023р. о 00.58 год. в смт. Печеніжин, Коломийського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
20.03.2023р. захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Луцак А.О. подав до суду письмове клопотання в якому просив провадження у даній справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу правопорушення. В його обґрунтування вказав, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі відсутня будь-яка інформація про час події. Отже, запис здійснювався невідомим технічним засобом, а згідно ч.2 ст. 266 КУпАП в разі неможливості застосування таких технічних засобів (нагрудної камери), огляд проводиться у присутності двох свідків. Таким чином, відеозапис є неналежним доказом у справі, свідки не залучались, а тому процедура огляду вважається недійсною. Крім того, протокол було складено 26.02.2023р. о 01:12 год. у смт. Печеніжин, а подія правопорушення зафіксована о 00:58 год. Однак, з відео вбачається, що водія з смт. Печеніжин повезли до Коломийської ЦРЛ, тобто на відстань 20 км. І отримавши там відмову від проходження огляду поліцейські знову поїхали у смт. Печеніжин та склали протокол про адмінправопорушення. Такий час події викликає сумнів та не відповідає дійсності, оскільки невідомо чи поліцейськими забезпечено проведення огляду водія в лікарні протягом 2 годин з моменту зупинки автомобіля. Вищевикладені протиріччя та неузгодженість в своїй сукупності не дають підстав для висновку про винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину не визнав та пояснив, що їхав на своєму автомобілі в смт. Печеніжин та по дорозі побачив зламаний автомобіль з військовими. Він зупинився та допоміг їм, а через деякий час та ж машина знову стояла і він знову біля неї зупинився, аби допомогти. В цей час до них під'їхали працівники поліції та почали перевіряти документи. Потім йому запропонували проїхати до медичного закладу на що він погодився, однак по прибуттю до лікарні в її приміщення заходити не захотів. Через деякий час він зайшов до лікарні, однак огляд на стан алкогольного сп'яніння не проходив так як працівник поліції вже вирішив складати протокол за відмову від проходження. При ньому протокол не складався.
Захисник в судовому засіданні просив провадження у справі закрити з підстав наведених ним в клопотанні.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, в провину ОСОБА_1 зазначається порушення ним п. 2.5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція, затверджена спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 р.
Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктами 6, 7 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року N 580-VIII (далі - Закон N 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС №1026 від 18.12.2018р. (далі Інструкція).
Відповідно до пп.1 п. 2 Інструкції, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно визначень термінів, зазначених в п. 3 Інструкції, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Пунктом 4 Інструкції передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Згідно п. 5 Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
На представлених відеозаписах дата та час взагалі не відображаються, а отже відсутність цих даних вказує на те, що відеозйомка велася не портативним відеорестратором, а іншим невідомим технічним пристроєм, що є порушенням вимог Інструкції та унеможливлює прийняття відеозаписів, як належних доказів в даній справі.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами захисника про те, що у випадку неможливості застосовування відповідних технічних засобів відеозапису, процедура проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна була проводитись в присутності двох свідків. Однак, матеріали справи залучення свідків не підтверджують, а тому суд вважає, що процедура проведення огляду, як і відмова від його проходження не могла бути належним чином зафіксована, що має наслідком її недійсність.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що протокол про адміністративне порушення є одним із основних доказів у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, останній має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП та обставини відображені у ньому мають бути конкретними і зрозумілими.
Проте, суд враховує, що у викладі обставин правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 26.02.2023р. в 00:58 год. При цьому протокол відносно нього був складений о 01:12 год. Тобто, інтервал з моменту зупинки транспортного засобу до складання адміністративних матеріалів склав всього 14 хвилин. Між тим, на першому з наданих в якості доказів відеозаписі, який триває понад 16 хв. зафіксовано зупинку транспортного засобу та спілкування працівників поліції з водієм. Другий відеозапис, тривалістю 17 хв. 11 сек. фіксує події біля приміщення Коломийської ЦРЛ, що слідує зі спілкування поліцейських з ОСОБА_1 і закінчується відмовою від проходження огляду. Відтак, загальна тривалість відеозйомки складає понад 33 хв., на якій складання матеріалів не зафіксовано. Крім цього, матеріали відеозаписів не включають в себе час слідування працівників поліції з смт. Печеніжин до м. Коломия, відстань між якими складає близько 20 км. Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені в протоколі відомості щодо часового інтервалу між керуванням та складанням матеріалів об'єктивно не можуть відповідати дійсності, оскільки дані обставини відбувалися за більш тривалий час.
При цьому, суд зазначає, що формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частинами 2, 3 ст. 256 КУпАП передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
В даній справі протокол не містить ані підпису ОСОБА_1 про отримання його копії, ані вказівки на те, що останній від його отримання та підпису в ньому відмовився. Факт вручення або намагання вручення протоколу ОСОБА_1 на наданих відеозаписах також не зафіксовано. А тому, дана обставина розцінюється судом як істотне порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки йому фактично не пред'явлено адміністративне звинувачення, не вручено акт звинувачення. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Суд не має повноважень на вручення такої копії, оскільки не є стороною обвинувачення, а вказані дії можуть бути виконані лише особою, яка склала протокол.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
Таким чином, на думку суду, матеріали адміністративної справи не містять доказів, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а отже і доводили винуватість поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, провадження у справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 130, 247, 284 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.
Суддя Третьякова І. В.