Справа № 344/4728/23
Провадження № 1-кс/344/1997/23
22 березня 2023 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 42021090000000085 від 02 вересня 2021 року,-
Слідчий відділу СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним клопотанням про продовження строку запобіжного заходу, обґрунтовуючи клопотання тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 02 вересня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021090000000085 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307,ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в липні 2022 року ОСОБА_7 , щодо якого обвинувальний акт за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, направлено 25 вересня 2020 року для розгляду в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області , діючи повторно, з метою збагачення від злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів та психотропних речовин, а також їх незаконного збуту, створив та очолив організовану групу, до якої залучив свою співмешканку ОСОБА_8 , а також знайомих ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та інших не встановлених слідством осіб, які прагнули збагатитися шляхом отримання доходів від указаної злочинної діяльності.
З метою реалізації свого злочинного умислу та незаконного збагачення, всупереч Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» № 863-XIV від 08 липня 1999 року, ОСОБА_7 як організатор та учасник групи розробив і узгодив зі своїми спільниками план злочинних дій, згідно з яким обумовлено порядок здійснення їх незаконної діяльності, розподілено обов'язки між собою, зокрема, узгоджено конспірацію злочинних дій шляхом здійснення переговорів по мобільному зв'язку та використання Інтернет-месенджера Telegram із застосуванням умовних слів, які характеризують предмет злочину та умови спільної злочинної діяльності, налагоджено порядок придбання у не встановлених слідством осіб психотропних речовин з метою їх подальшого збуту через відділення ТОВ «Нова Пошта», здійснював загальне керівництво діями членів організованої групи, планував злочинну діяльність та розподіляв між учасниками групи ролі, визначав їх обов'язки, разом із іншими учасниками організованої групи розробляв плани вчинених злочинів та план дій кожного із учасників під час їх підготовки та скоєння, встановлював загальновизначені правила поведінки в групі й забезпечував дотримання їх учасниками організованої групи, брав активну участь на всіх стадіях вчинюваних організованою групою злочинів, створив в Інтернет-месенджер Telegram канал із посиланням на чати ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, персональні акаунти ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11 для здійснення збуту особливо небезпечних психотропних речовин.
Співвиконавці ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та інші не встановлені слідством особи для вчинення злочинів у липні 2022 року свідомо і добровільно увійшли до створеної ОСОБА_7 організованої групи та брали участь у плануванні спільної злочинної діяльності, відповідно до відведеної ролі отримували передачі у відділеннях ТОВ «Нова Пошта» від невстановлених осіб із вмістом психотропних речовин, здійснювали зважування, фасування, упакування психотропних речовин з метою зручності їх збуту, зберігали, пересилали та перевозили психотропні речовини з метою їх незаконного збуту, а також незаконно їх збували для спільного отримання прибутку, отримували грошові кошти від такої протиправної діяльності.
Упродовж липня - листопада 2022 року ОСОБА_7 і за його вказівкою ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та інші не встановлені слідством особи, діючи у складі організованої групи, відповідно до відведених їм ролей, отримували від невстановлених слідством осіб у відділеннях ТОВ «Нова Пошта» психотропні речовини, з метою подальшого збуту, а також матеріали фасування та упакування.
Надалі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та інші не встановлені слідством особи, діючи у складі організованої групи, у приміщенні квартир за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , зберігали, зважували, фасували та пакували вказані психотропні речовини з метою збуту.
Після цього, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та інші не встановлені слідством особи, діючи в складі організованої групи, підготовлені ними упаковки з психотропними речовинами з метою подальшого збуту, приховуючи, розкладали на території міста Івано-Франківська. Після отримання на карткові рахунки грошових коштів за збут психотропних речовин ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та інші не встановлені слідством особи, діючи в складі організованої групи, використовуючи створені чати, повідомляли покупцям місце знаходження розкладених упаковок з психотропними речовинами, таким чином, їх незаконно збували.
26 січня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_5 , громадянину України, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
26 січня 2023 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 26 березня 2023 року включно.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців у зв'язку зі складністю кримінального провадження.
Беручи до уваги, що підстав для зміни чи скасування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочини, у вчиненні яких він підозрюється, згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, так як максимальне покарання згідно санкції статті передбачає дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи ризики, репутацію підозрюваного, обрання більш м'яких запобіжних заходів неможливо. Також викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування.
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання, пояснив, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, також додав, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 26 травня 2023 року включно, просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний не заперечував проти задоволення клопотання, але також просив змінити тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник у судовому засіданні заперечувала проти продовження строку тримання під вартою, просила змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, працює неофіційно у свого батька, судимість погашена.
Вислухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою чи не допущено безпідставне тривале розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини:
- пункт перший - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини у суді;
- пункт третій - незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_5 під час досудового розслідування стануть відомі їх анкетні дані;
- пункт четвертий - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування/суду;
- пункт п'ятий - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки
ОСОБА_5 офіційно не працює, джерело існування невідоме та з метою отримання коштів може знову вчиняти злочини, пов'язані зі збутом наркотичних засобів.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування є достатньою для продовження застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція випливає й із практики Європейського суду з прав людини, в якій говориться про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
За даними матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється на цей момент досудового розслідування у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості потребують перевірки і оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується і з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та інші), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які, в свою чергу, перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2023 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021090000000085 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, на два місяці (до чотирьох місяців досудового розслідування), тобто до 26 травня 2023 року включно.
Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 26 березня 2023 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, наявність соціальних зв'язків, відсутність офіційного джерела доходів, у взаємозв'язку з іншими вищевказаними обставинами вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також, як вважає слідчий суддя, в даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Крім того, до органу досудового розслідування та суду не надходило заяв від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Обрання запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Щодо доводів сторони захисту, що слід змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, то слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, і не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.
Також слідчий суддя зазначає, що стороною захисту не доведено у судовому засіданні, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні або зменшились та/або наявність інших підстав для зміни запобіжного заходу.
Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
Більше того, з урахуванням того, що в Україні введений воєнний стан, під час якого можуть виникнути непередбачувані обставини, які можуть становити небезпеку, як для самих підозрюваних, так і для суспільства, а також те, що підрозділи Національної поліції в цей час виконують інші важливі завдання з урахуванням введеного воєнного стану, то вищезазначені існуючі ризики значно збільшуються, а здійснення контролю щодо їх упередження та за поведінкою підозрюваного значно ускладняється у випадку застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, то слідчий суддя доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам, тому у задоволенні клопотання підозрюваного та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, соціальні зв'язки підозрюваного та характеризуючі його особу дані, стан здоров'я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
При цьому, згідно частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні декількох особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому вказана обставина враховується слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості невизначення застави як альтернативного запобіжного заходу і приходить до висновку, що розмір застави слід не визначати.
Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м'які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що продовжують існувати та не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому вважає, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 20 травня 2023 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя-
Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
У задоволенні клопотання підозрюваного та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 20 травня 2023 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Строк дії ухвали до 20 травня 2023 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 24 березня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1