Справа № 344/4428/23
Провадження № 1-кс/344/1896/23
22 березня 2023 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання, -
ОСОБА_3 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про визнання незаконною та скасування постанови слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 24.02.2023 р. про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 120210900000000582 від 04.11.2021 р.; зобов'язати слідчу СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 вчинити дії щодо вилучення з матеріалів кримінального провадження недопустимих доказів.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.
Слідча в судовому засіданні проти вимог скарги заперечила, посилаючись на її безпідставність, просила в задоволенні скарги відмовити.
Проаналізувавши пояснення скаржника та слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження, зміст скарги та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частиною 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - «КПК України»).
Як встановлено слідчим суддею, слідчим СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 120210900000000582 від 04.11.2021 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_3 , яка має статус потерпілої, звернулася до слідчої з клопотанням від 20.01.2023 року про вилучення з матеріалів кримінального провадження недопустимих доказів, а саме пояснень ОСОБА_5 та нотаріуса ОСОБА_6 .
Постановою слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 24.02.2023 р. відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вилучення з матеріалів кримінального провадження № 120210900000000582 від 04.11.2021 р., недопустимих на думку ОСОБА_3 доказів.
Вважаючи вищевказану постанову про відмову у вилученні з матеріалів кримінального провадження недопустимих доказів протиправною, адвокат ОСОБА_3 звернулася до суду з даною скаргою про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії.
Підставами обґрунтованості клопотання про вилучення з матеріалів кримінального провадження недопустимих доказів (протоколів допиту свідків ОСОБА_5 та нотаріуса ОСОБА_6 ) ОСОБА_3 зазначила те, що досудове розслідування здійснювалося не за підслідністю, пояснення свідків написані під диктовку, під психічним тиском, із застосуванням погроз, і вони не відповідають дійсності.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вилучення з матеріалів кримінального провадження недопустимих доказів, слідча в оскаржуваній постанові зіслалася на ч. 1 ст. 94 КПК України та ст. 224 КПК України.
Так, фактично клопотання ОСОБА_3 від 20.01.2023 року спрямоване на ініціювання вилучення слідчою із матеріалів кримінального провадження протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 09.12.2021 року та протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 10.12.2021 року, які ОСОБА_3 вважає недопустимими доказами.
Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Визначення поняття допустимого доказу міститься у статті 86 КПК України.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Підстави недопустимості окремих видів доказів визначено статтями 87, 88, 88-1 КПК України.
Порядок визнання доказів недопустимими врегульовано статтею 89 КПК України.
Так, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Таким чином, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог вищезазначених процесуальних норм закону саме до повноважень суду віднесено вирішення питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
При цьому, учасники кримінального провадження наділені правом саме під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Визнання слідчим доказу недопустимим на стадії досудового розслідування чинним КПК України не передбачено.
Слідчий суддя також зауважує, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження власна суб'єктивна оцінка потерпілої ОСОБА_3 окремих доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема протоколів допиту свідків (зокрема, в частині ідентичності пояснень свідків, написання їх під диктовку, із застосуванням тиску), не свідчить про недопустимість таких доказів.
Крім того, як вже було зазначено, до повноважень слідчого не входить оцінка доказів у кримінальному провадженні, таке повноваження є виключною компетенцією суду.
При цьому, ОСОБА_3 , як потерпіла у кримінальному провадженні, не позбавлена права саме під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими.
Не підтверджуються і доводи скаржника щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не за належною підслідністю, оскільки зміст матеріалів кримінального провадження такі посилання спростовує.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає постанову слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 24.02.2023 р. про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 120210900000000582 від 04.11.2021 р. - обґрунтованою та підставною, у зв'язку з чим не знаходить підстав для її скасування.
Відтак, вимога скарги про зобов'язання слідчу СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 вчинити дії щодо вилучення з матеріалів кримінального провадження недопустимих доказів, як похідна вимога, не підлягає задоволенню.
Отже, проаналізувавши матеріали скарги, вимоги чинного законодавства України, слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість скарги та не знаходить підстави для її задоволення.
Ч.1 ст. 307 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18).
Керуючись ст.ст. 84-95, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 24.03.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1