21.03.2023 Єдиний унікальний номер 205/4651/22
Єдиний унікальний номер 205/4651/22
Провадження № 3/205/1597/23
21 березня 2023 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Приходченко О.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2023 року справу про адміністративне правопорушення було направлено до УПП в Дніпропетровській області для належного оформлення з метою перекваліфікації скоєного правопорушення з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Рапортом від 22 лютого 2023 року інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дубченко В.В. було здійснено пере кваліфікування з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП і справу направлено до суду для розгляду.
09 березня 2023 року з УПП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
10 березня 2023 року адміністративний матеріал переданий канцелярією суду до провадження судді.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 13 липня 2022 року о 10:48 годині у м. Дніпрі по пр. Свободи, біля буд. 218-а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda, держномер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
ОСОБА_1 та його захисник при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності щодо обставин, викладених в протоколі, заперечували, зазначивши, що ОСОБА_1 встановлено діагноз «цукровий діабет», обставини про його перебування у стані наркотичного сп'яніння були встановлені патрульними з порушенням порядку і не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані наркотичного сп'яніння, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Зазначили, що Постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року затверджений порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції, і проведення такого огляду. Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Інструкцією встановлено, що у разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Водій транспортного засобу, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. Огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, тобто є недійсним. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Посилалися на практику Дніпровського апеляційного суду. Зазначили, що відеозапис із нагрудної камери працівника поліції є недопустимим доказом. Також вказував, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що стало підставою зупинення транспортного засобу, тобто, зупинка була незаконною. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, не доведена, порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак наркотичного сп'яніння. Просили провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У відповідності до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини (далі ЄКПЛ) та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід'ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справах: OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53 та Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23 травня 1993 року ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року). Тому при оскаржені рішення суду, слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
ЄСПЛ завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь - якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21).
Оскільки, за змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.
Пунктами 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дана позиція узгоджується з абз. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року № 14, згідно якої, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно з п.п. 1, 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Суд звертає увагу не те, що у відповідності до п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виходячи з її логічного змісту, поліцейський може вимагати від водія проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в тому разі, коли цей стан об'єктивно підтверджений зовнішнім оглядом водія.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 090998 від 13 липня 2022 року водій ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя.
Доказів, які би спростовували обставини, викладені інспектором поліції у протоколі про адміністративне правопорушення від 13 липня 2022 року, зокрема, висновок про результати проходження медичного огляду у визначений час за самозверненнням до визначеного медичного закладу та про відсутність у нього наркотичного, алкогольного чи іншого сп'яніння, або спростування, що він перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 судові надано не було. Його заперечення зводяться до порушення процедури направлення його працівником поліції для проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суддя не приймає зазначені доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки Інструкція та Порядок, на які посилається ОСОБА_1 стосуються випадків відмови водія транспортного засобу від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. При цьому, останній відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Також суддя не приймає як доведеність неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративну відповідальність посилання на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, на яку ОСОБА_1 посилається як на практику судів вищої інстанції, оскільки обставини, викладені у протоколі, що стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є тотожними з даною справою про адміністративне правопорушення, та не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки в адміністративній справі, яка була предметом апеляційного перегляду, ОСОБА_1 було доставлено до медичного огляду в медичному закладі.
У даному разі, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, на вимогу (пропозицію) працівника поліції свідомо відмовився від проходження такого медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Таким чином, ознаками об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також суддею було відтворено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого встановлено, що після зупинки транспортного засобу, з пасажирського місця транспортного засобу вийшла жінка, яка представилася як дружина ОСОБА_1 та вчинила сварку з нецензурними висловлюваннями та погрозами у бік працівників поліції, намаганнями застосування фізичної сили, та провокацією ескалації конфлікту.
Водій транспортного засобу протягом тривалого часу не давав однозначної відповіді щодо проходження огляду на стан сп'яніння, постійно ухилявся від спроби поліцейського запропонувати пройти водієві медичний огляд на стан сп'яніння, постійно повідомляв їм, що він має захворювання та йому встановлено діагноз «цукровий діабет», у розмову в грубій формі постійно втручалася жінка-пасажир.
Після чергової пропозиції ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп'яніння, останній намагався сісти до салону автомобіля та зачинитися, з можливого уникнення спілкування з працівниками поліції.
В подальшому ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на відеозаписі, в зв'язку з чим працівником поліції було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
З долучених відеозаписів вбачається весь безперервний перебіг події від моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його подальшої зупинки, пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, відмова водія від проходження, є зафіксованим на відео.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис є недопустимим доказом, суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.
Відповідно до наданого відеозапису, на ньому відображено відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
З приводу відсутності у протоколі про адміністративне правопорушення зазначення причини зупинки водія та докази порушення ним правил дорожнього рух, суд зазначає, що у даному випадку досліджується питання про вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, вимоги про зазначення порушень особою, яка керувала транспортним засобом, правил дорожнього руху чинним КУпАП не передбачено.
Вина правопорушника підтверджується протоколом серії ААД № 090998 від 13 липня 2022 року, рапортом інспектора від 13 липня 2022 року, рапортом інспектора від 22 лютого 2023 року, відеозаписом фіксування вчинення правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Приймаючи до уваги викладене, дослідивши докази в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, суддя дійшла висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена та доведена беззаперечними доказами, тому вважає достатнім та необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ч. 1 ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Постанову може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: