Справа № 204/635/23
Провадження № 1-кп/204/583/23
22 березня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 62022050010001092, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.12.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Призовське Приазовського району Запорізької області, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану, призначеного на посаду старшого бойового медика роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана справа.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , в обґрунтування якого зазначає наступне. ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, за вчинення якого, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі нас рок від 5 до 10 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання винуватим у вчинення інкримінованого злочину, останній може переховуватися від суду. Також обвинувачений може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Ризик впливу на свідків існує у зв'язку з встановленою КПК процедурою отримання показань від осіб, які є свідками. Обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може впливати на свідків за допомогою насилля, що в свою чергу складатиме суть ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім того наявність ризику переховування від суду може мати наслідком вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, в тому числі військового. Більш м'які запобіжні заходи не будуть сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого, не зможуть запобігти заявленим ризикам, а продовження строку тримання обвинуваченого під вартою сприятиме дієвості кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав вищезазначене клопотання та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та зазначив, що ризики, про які зазначає прокурор вже відсутні, свідки наразі вже допитані, обвинувачений має місці соціальні зв'язки. Також захисник зазначив, що в обвинуваченого наявна хвороба, що може перешкоджати подальшому триманню його під вартою.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить наступних висновків.
Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178 КПК України визначено, що застосування запобіжного заходу здійснюється з метою, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків на підставі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, для запобігання яких здійснюється запобіжний захід.
Положеннями статей 131-132, 176 КПК України, визначено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених у тому числі ст. 402 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).
При розгляді цього клопотання, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою, при наявності обґрунтованої підозри.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, отже, у разі незастосування до останнього запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою, останній буде змушений повернутися до місця несення служби, де він у зв'язку з отриманням доступу до матеріалів досудового розслідування, може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни їх показань. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, яка загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у вчинені інкримінованого йому злочину, враховуючи те, що останній є мешканцем відмінної від несення служби області та у нього є можливість там переховуватися, існує ризик переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Водночас, враховуючи наявність встановленого судом ризику переховування від суду, вчинення останнім зазначених дій, з огляду на те, що обвинувачений є військовослужбовцем може мати наслідком вчинення іншого військового кримінального правопорушення.
Відтак, з огляду на доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочину, суд, доходить висновку, що існує необхідність у продовженні застосованого стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи захисника, висловлені у судовому засіданні, з огляду на те, що вирішального значення для ухвалення судом рішення вони не мають.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, ризики кримінального провадження, суд вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 53 680 гривень, яка буде достатньою для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого та у відповідності до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 цієї статті.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів до 20 травня 2023 року включно.
Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
У випадку внесення обвинуваченим визначеної застави у розмірі 53 680 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20.05.2023 виконувати наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1