24 березня 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/18340/21
Головуючий у першій інстанції - Ковбасюк О.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7020/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користуватися житлом, -
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житлом - відмовлено (а.с. 39-41).
Не погодившись з рішенням суду, 02 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с. 44-57).
03 березня 2023 року зазначена справа отримана Київським апеляційним судом та 06 березня 2023 року передана судді-доповідачу.
Згідно з ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Безпосередньо в апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначив, що копію оскаржуваного рішення не отримував, дізнався про оскаржуване рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с. 44).
Разом з тим, у матеріалах справи міститься довідка районного суду про доставку електронного листа, з якої вбачається, що 16 грудня 2022 року о 19:17 на вказану в позовній заяві (а також у апеляційній скарзі) електронну пошту ОСОБА_1 було доставлено копію заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року (а.с. 43).
Проте, апелянт не навів обставин, які б перешкоджали йому звернутися до суду з апеляційною скаргою у строк, передбачений ст. 354 ЦПК України, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази отримання оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали (а.с. 61-62).
В ухвалі зазначено, що на виконання вимог цієї ухвали слід направити до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 362,00 грн. та заяву, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 направив до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування заяви про поновлення строку зазначав, що справу було розглянуто судом першої інстанції без його участі, рішення суду оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 грудня 2022 року. Вказував, що направлення електронного листа на електронну адресу не є належним повідомленням про рішення суду, оскільки електронна адреса, на яку було направлено рішення суду, не є офіційною. Вказана електронна адреса не зареєстрована ним ні в системі Електронний суд, ні в системі Дія. Просив врахувати воєнний стан в Україні, його похилий вік та відсутність необхідної мобільності (а.с. 66-72).
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів заявника щодо наявності поважних причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив свою електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 1-4).
Таку ж електронну адресу ОСОБА_1 зазначив і в апеляційній скарзі (а.с. 44-57).
У матеріалах справи міститься довідка районного суду про доставку електронного листа, з якої вбачається, що 16 грудня 2022 року о 19:17 на вказану в позовній заяві (а також у апеляційній скарзі) електронну пошту ОСОБА_1 - advokatfilipovska@gmail.com було доставлено копію заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року (а.с. 43).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (ч. 6 ст. 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 суд виходив із того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
ОСОБА_1 є позивачем у цій справі, мав трьох представників, зокрема - представник Філіповська В.В. є адвокатом, що підтверджується наданою до районного суду нотаріально посвідченою довіреністю, доданими до позовної заяви іншими доказами, а відтак заявник був зобов'язаний (особисто та (або) через представників) з розумним інтервалом часу цікавитись рухом справи і мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан достеменно відомого йому судового провадження. (а.с. 13-15, 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Таким чином, апеляційний суд відхилив посилання апелянта на те, що копію оскаржуваного рішення йому було направлено судом першої інстанції на електронну адресу, яка не є офіційною, а зазначені апелянтом причини пропуску строку на оскарження рішення суду не можуть бути визнані поважними.
Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Зважаючи на те, що зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а на усунення недоліків апелянт не навів інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз'яснити апелянту, що відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. Тому з метою повернення сплаченої суми судового збору за подачу апеляційної скарги, особа, яка його сплатила, має подати відповідне клопотання.
Керуючись ст.ст. 354, ч. 4 ст. 357, ст. 358, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою, доданими до скарги матеріалами та уточненнями до апеляційної скарги надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова