Справа № 675/1703/21
Провадження № 2/675/160/2022
(ЗАОЧНЕ)
"30" листопада 2022 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,
з участю представника позивачки адвоката Вітюка С. В.,
розглянувши у залі суду у м. Ізяславі у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за борговою розпискою, мотивуючи це тим, що 13 вересня 2021 року ОСОБА_2 взяв у борг у позивачки 121500 грн. 00 коп., які зобов'язався повернути до 17 вересня 2021 року, про що власноручно написав відповідну розписку. Позивачка вказує, що обумовлена сторонами грошова сума ОСОБА_2 була надана, однак відповідач взятого на себе зобов'язання не виконав, у визначений строк коштів ОСОБА_1 не повернув. ОСОБА_1 зазначає, що неодноразово зверталася до ОСОБА_2 в усній формі з вимогою повернути борг, однак він проігнорував дані вимоги. Позивачка просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 121500 грн. 00 коп., а також судові витрати.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася.
Представник позивачки адвокат Вітюк С. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановлений законом спосіб, причин неявки у судове засідання не повідомив, відзиву суду не подав, з заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку.
Як вбачається з повідомлення Ізяславської міської ради Ізяславського району Хмельницької області № 2431/03-14 від 26 жовтня 2021 року, місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване у АДРЕСА_1 .
Надіслані ОСОБА_2 судові повістки на 24 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 19 квітня 2022 року, 16 травня 2022 року, 21 липня 2022 року, 04 листопада 2022 та на 30 листопада 2022 року були отриманні відповідачем, про що наявні відмітки у рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивачки вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 30 листопада 2022 року без виходу до нарадчої кімнати.
Вислухавши доводи представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
13 вересня 2021 року до Ізяславського районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За вимогами ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За вимогами ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 вересня 2021 року був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 у борг 121500 грн. 00 коп., які зобов'язувався повернути у строк до 17 вересня 2021 року, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_2 , копія якої додана до матеріалів справи, оригінал досліджений у судовому засіданні. Сам ОСОБА_2 проти фактів укладання договору позики, написання розписки та отримання коштів жодних заперечень не подав.
Строк повернення ОСОБА_1 суми боргу ОСОБА_2 настав ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивачки адвокат Вітюк С. В. у судовому засіданні повідомив, що не зважаючи на неодноразові усні звернення позивачки суму боргу ОСОБА_2 ОСОБА_1 так і не повернув. Такі твердження не були спростовані в ході судового розгляду.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1).
У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно приписів ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Отже, відповідач повинен спростувати належними доказами твердження позивачки, проте жодних заперечень проти позову відповідач суду не подав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість за договором позики у сумі 121500 грн. 00 коп.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, слід стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, які складаються з суми сплаченого позивачкою при подачі позовної заяви судового збору у розмірі 1215 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 01 червня 2012 року, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого у АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ізяславським РС УДМС України в Хмельницькій області 14 серпня 2013 року) про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого у АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ізяславським РС УДМС України в Хмельницькій області 14 серпня 2013 року) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 01 червня 2012 року, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 ) суму боргу у сумі 121 500 (сто двадцять одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 8715 (вісім тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 10 грудня 2022 року.
Суддя: О. С. Янішевська