Справа№ 22-1494 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: з земельних Калачник СІ.
правовідносин Доповідач в апеляційній
Інстанції Магда Л.Ф.
28 липня 2006 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого Трюхана Г.М.
Суддів Магди Л.Ф. Подороги В.М.
при секретарі Бурдуковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу скарзі представника позивача на рішення Чорнобаївського районного суду від 6 червня 2006 р. по справі за позовом представника за дорученням ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2до Чорнобаївської районної державної адміністрації, Васютинської сільської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання виділити земельну частку в натурі,
встановила:
Представник за дорученням ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2 10 квітня 2006 р. звернулася до суду з позовом до Чорнобаївської районної державної адміністрації, Васютинської сільської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання виділити земельну частку в натурі.
В позовній заяві вказувала, що її тітка ОСОБА_3 з 1954 р. працювала в колгоспі «Дніпро» в АДРЕСА_1Чорнобаївського району, на базі якого пізніше було створено Колективне сільськогосподарське товариство «Дніпро», яке реформовано в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро».
27 листопада 1995 р. КСП «Дніпро» отримало Державний акт на право колективної власності на землю. На момент передачі землі у колективну
власність ОСОБА_3була членом КСП. Незважаючи на це її помилково не було включено до списку громадян - членів КСП, який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю, згідно якого ці особи в подальшому отримали право власності на земельні частки.
29 квітня 1996 р. ОСОБА_3померла і її спадкоємцем за заповітом став ОСОБА_2., який прийняв спадщину на жилий будинок з надвірними спорудами. В 1997 р. він виїхав на роботу за кордон і про порушення прав ОСОБА_3на земельний пай дізнався лише 18 січня 2006 р.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 ЗК України та Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. «Про порядок паювання земель» набула право на земельну частку (пай), тому це право необхідно поновити шляхом визнання права на земельну частку за ним, її спадкоємцем і зобов'язати Чорнобаївську райдержадміністрацію виділити йому земельну частку в натурі із земель резервного фонду.
Рішенням Чорнобаївського районного суду від 6 червня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову з тих підстав, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 76 ЦК України (в редакції 1963 р.), його висновки про пропуск термінів позовної давності не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наведеного.
Судом в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3була пенсіонеркою колгоспу «Дніпро» і мала право приймати участь у паюванні земель, переданих колгоспу згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 11 грудня 1995 р.
Однак на час затвердження списків колгоспників, що мали право на земельну частку (пай) зборами уповноважених 24 липня 1996 р. вона померла, тому в списки внесена не була, право власності на земельну частку за життя не отримала.
Згідно з заповітом від 28 листопада 1995 р. ОСОБА_3заповіла ОСОБА_2 жилий будинок з надвірними спорудами і все інше майно, яке залишилося на час її смерті. Відповідно до свідоцтва про право власності на спадкове майно від 18 квітня 1997 р. ОСОБА_2. отримав у власність жилий будинок з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1Чорнобаївського району.
2
Оскільки на час смерті ОСОБА_3не стала власником земельної частки (паю), то й її спадкоємець не може успадкувати те, що не належало спадкодавцю.
Звертаючись до суду з даним позовом в квітні 2006 р., або через 9 років після отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, позивач пропустив строк позовної давності і не просив суд про поновлення цього строку, як пропущеного з поважних причин, переконливих доказів про поважність пропуску строку позовної давності суду не надав.
Доводи представника позивача про те, що про порушення прав ОСОБА_3на земельний пай, та порушення свого права, як спадкоємця, він дізнався лише в березні 2006 р., спростовуються зібраними по справі доказами, зокрема доказами про звернення матері позивача ОСОБА_1 в 2000 р. до КСП «Дніпро» з заявою про включення ОСОБА_3в списки колгоспників, які мають право на земельну частку (пай), випискою з рішення правління колгоспу від 21 лютого 2000 р. про відмову в задоволенні заяви, випискою з протоколу зборів уповноважених колгоспу від 11 березня 2000 р. про відмову у включенні ОСОБА_3до списків, копією листа заступника начальника Черкаського обласного управління земельних ресурсів від 23 лютого 2000 р., в якому ОСОБА_1 роз'яснено порядок звернення до суду з відповідним позовом.
Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2. в той час перебував за кордоном нелегально і ОСОБА_1 не мала можливості повідомити його про обставини справи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки представник з цього приводу не подала суду жодних доказів.
Крім того, представник позивача просила суд визнати за ОСОБА_2. право на земельну частку (пай), при цьому, не ставлячи питання про визнання незаконними рішень загальних зборів колгоспу та сільської ради про затвердження списків осіб, що мають право на земельну частку та про відмову в задоволенні заяв ОСОБА_1 про відмову у включенні ОСОБА_3до цих списків.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 відхилити, рішення Чорнобаївського районного суду від 6 червня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох
місяців
Головуючий: Судді: