06.08.10
Чернігівської області
14000, м. Чернігів тел.698-166
проспект Миру , 20 тел.678-853
Іменем України
04 серпня 2010 року Справа №8/88
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", вул. Зоологічна, 5, м. Київ, 04119
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд", вул. М-Коцюбинське шосе, 3, м. Чернігів, 14004
про стягнення 737357грн.91коп.
Суддя Т.Г. Оленич
Від позивача: Дюжев І.О. -керівник претензійно-позовної роботи з питань обліку та звітності, довіреність б/н від 16.06.10р. (після перерви не з'явився)
Від відповідача: Казаков О.М. -директор (після перерви не з'явився), Васильєв О.М. -представник, довіреність №б/н від 02.02.10р.
Рішення приймається після перерв, оголошених в судовому засіданні з 14.07.2010р. по 29.07.2010р., та з 29.07.2010р. по 04.08.2010р. на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 195801грн.07коп. заборгованості за простроченими відсотками, нарахованими за період з 19.12.09р. по 26.05.10р. за користування кредитом, наданим на підставі кредитного договору №9 від 20.12.07р., 26565грн.54коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 19.12.09р. по 19.05.10р., 381241грн.74коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 26.12.09р. по 26.05.10р., 125734грн.30коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, обчислених за період з 26.12.09р. по 26.05.10р. та 8015грн.26коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків, обчислених за період з 19.12.09р. по 26.05.10р.
В судовому засіданні, яке відбулося 14.07.2010р., позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. Аналіз змісту вказаної заяви, свідчить що за своєю правовою природою в розумінні приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подана заява є заявою:
- про збільшення розміру позовних вимог в частині заявлених до стягнення процентів за користування кредитом, а також збитків від інфляції за прострочення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. В зв'язку із збільшенням розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 255997грн.13коп. заборгованості за простроченими процентами, нарахованими за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р., 125734грн.30коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, обчислених за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р., та 8015грн.26коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів, обчислених за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.
- про зменшення розміру позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами. В зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 241345грн.29коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р., 20818грн.51коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.
Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити розмір позовних вимог шляхом його збільшення та/або зменшення, така заява позивача не суперечить діючому законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому судом приймається до розгляду заява позивача про уточнення позовних вимог і спір вирішується з її урахуванням.
В судовому засіданні, яке відбулося 29.07.2010р., позивачем подано клопотання, в якому позивачем повідомлено суд про здійснення перерахунку пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом з урахуванням строків, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, та заявлено про необхідність стягнення з відповідача цих сум. Аналіз змісту даного клопотання, свідчить що за своєю правовою природою в розумінні приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, воно є заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум пені за неналежне виконання кредитних зобов'язань. В зв'язку із здійсненням перерахунку позивач просить стягнути з відповідача 244480грн.50коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 26.12.2009р. по 25.06.2010р., та 22137грн.05коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.
Враховуючи, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, а тому судом приймається до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог і спір вирішується з її урахуванням.
Таким чином, судом здійснюється розгляд по суті вимог позивача про стягнення з відповідача:
255997грн.13коп. заборгованості за простроченими процентами, нарахованими за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.;
244480грн.50коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 26.12.2009р. по 25.06.2010р.;
22137грн.05коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.;
125734грн.30коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, обчислених за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р.;
8015грн.26коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів, обчислених за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.
Відповідач в письмовому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що заборгованість по сплаті відсотків виникла у відповідача внаслідок порушення з боку позивача норм діючого законодавства, оскільки після ведення будинку в експлуатацію 23.12.09р. позивач повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача оперативний резерв ФФБ в повному обсязі. Станом на 24.06.10р. з боку позивача кошти в сумі 492000грн. безпідставно не зараховані.
Крім того, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що останній повинен був сплатити відсотки за кредитним договором №9 в сумі 301144грн.17коп. за рахунок коштів ФФБ, які мали бути перераховані на рахунок відповідача, проте позивач безпідставно відмовився їх проводити.
В додаткових поясненнях №б/н від 26.07.2010р., відповідач заперечив проти стягнення пені та збитків від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України не здійснюється до 01 січня 2012 року.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
20 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (кредитодавець за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтершляхбуд” (відповідач у справі, позичальник за умовами договору) укладено кредитний договір №9 (далі за текстом - кредитний договір).
Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, у зв'язку з набуттям чинності Закону України „Про акціонерні товариства”, з метою приведення установчих документів банку у відповідність з чинним законодавством України, найменування Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк змінено на Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський Акціонерний Банк” та викладено Статут банку у новій редакції.
Державна реєстрація змін до установчих документів, як свідчить засвідчувальний напис на Статуті ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк”, в редакції затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 28.04.2010р. (протокол №48) та погодженій 14.05.2010р. Національним банком України, проведена 18.05.2010р. за реєстраційним №10741050080000778.
Як вбачається з абз. 7 преамбули Статуту позивача зміна найменування банку та викладення його Статуту в новій (чинній) редакції жодним чином не скасовує та не змінює прав та зобов'язань банку, набутих у будь-яких, в тому числі, триваючих правовідносинах з моменту його створення та до моменту зміни найменування, а Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський Акціонерний Банк” (позивач у справі) є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк за такими правами та зобов'язаннями.
За таких обставин суд приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський Акціонерний Банк” є належним позивачем у даній справі.
За умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач зобов'язався надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 10000000грн., на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.
В свою чергу, відповідач зобов'язався погашати кредит в строки, встановлені графіком зниження ліміту за кредитом, що є додатком №1 до кредитного договору, з кінцевим терміном погашення кредиту до 13.12.2010р. та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 16,5% річних.
Додатковою угодою №09 від 20.05.2008р. сторони за взаємною домовленістю збільшили розмір процентів за користування кредитом до 19% річних.
Крім того, додатковою угодою №26 від 15.10.2008р. сторони встановили, що за користування траншем кредиту у розмірі 690200грн., наданому на підставі цієї додаткової угоди, позичальник (відповідач) сплачує 26% річних.
Додатковою угодою №27 від 20.10.08р. до кредитного договору №9 сторони встановили, що за користування траншем кредиту в сумі 512800грн. проценти сплачуються в розмірі 26% річних. Тобто, процента ставка за користування двома траншами загальною сумою 1203000грн. становила 26% річних.
Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, правовідносини, які виникли між сторонами на підставі кредитного договору №9 від 20.12.2007р., були предметом дослідження в господарській справі №12/38.
Як вбачається зі змісту рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи №12/38, судом позовні вимоги задоволені частково, та стягнуто з ТОВ „Інтершляхбуд” на користь ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” достроково 2409162грн.63коп. кредитних коштів, 99072грн.68коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, нарахованих за період з 01.09.2009р. по 18.12.2009р., 25053грн.35коп. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 18.06.2009р. по 18.12.2009р., 751грн.88коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, обчислених за період з 06.10.2009р. по 18.12.2009р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010р., за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ „Інтершляхбуд”, рішення місцевого господарського суду у справі №12/38 залишено без змін.
В силу до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду у разі подання апеляційної скарги на нього, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Враховуючи, що за результатами перегляду апеляційною інстанцією рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №12/38 залишено без змін, а тому воно набрало законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом, тобто з 28.04.2010р.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі та у спосіб, встановлений кредитним договором, факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором та виникнення у зв'язку з цим обов'язку відповідача достроково повернути отримані кредитні кошти, встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №12/38, не потребують доведення знову.
Як зазначено позивачем у письмових поясненнях (а.с. 99-100) наказ на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №12/38, судом не видавався.
Доказів повернення кредиту в добровільному порядку відповідач суду не представив.
Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на день винесення рішення у справі №8/88 зобов'язання щодо повернення кредиту, отриманого на підставі кредитного договору №9 від 20.12.2007р. відповідачем не виконано.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України проценти, які підлягають сплаті за позикою, виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до п. 2.8.2. кредитного договору нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного у п. 1.1.2. цього договору, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитом в такий день -то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом.
При цьому, відповідно до п. 2.7. кредитного договору проценти за користування кредитом/ траншем нараховуються банком наступним чином: проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу). Проценти за користування траншем нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.1.3. цього договору. Проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць. Проценти за користування траншем нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем. Проценти за користування траншем нараховуються виходячи із умов, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році та календарна кількість днів у місяці. Проценти за користуванням траншем нараховуються у валюті кредиту.
Оскільки відповідачем до цього часу не повернуто кредит, позивачем нараховано проценти за користування кредитом за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р. у розмірі 255997грн.13коп.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у встановлені строки.
Відповідач свої зобов'язання по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом належним чином не виконав, проценти нараховані у період з 19.12.09р. по 13.07.10р. у передбачені договором строки не сплатив, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.
Враховуючи, що дії позивача по нарахування процентів за користування кредитом після настання строку його повернення відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, на момент винесення рішення відповідачем не надано суду доказів сплати процентів протягом строку фактичного користування кредитними коштами, а тому з нього має бути стягнуто 255997грн.13коп. боргу по процентам за користування кредитом.
Посилання відповідача на неправомірні дії позивача, як управителя Фонду Фінансування будівництва “Кленовий лист”, в частині неперерахування грошових коштів фонду фінансування будівництва, які мали бути направлені на сплату процентів по кредиту, судом не приймається до уваги, оскільки взаємовідносини між сторонами щодо розпорядження коштами Фонду є предметом іншого спору, який не розглядається в межах даної справи.
Позивач з посиланням на п.4.3. кредитного договору №9 від 20.12.07р. просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 244480грн.50коп. за період з 26.12.09р. по 25.06.10р. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 22137грн.05коп. за період з 19.12.09р. по 13.07.10р. Заявлена до стягнення пеня обчислена з урахуванням строків нарахування штрафних санкцій, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення.
Крім того, позивач з посиланням на приписи ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 125734грн.30коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 26.12.09р. по 13.07.10р. за несвоєчасне повернення кредиту та 8015грн.26коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 19.12.09р. по 13.07.10р. за несвоєчасну сплату відсотків.
В цій частині позов задоволенню не підлягає в силу прямої заборони, яка діє до 01.01.2012р., щодо нарахування та виплати забудовником завершеного об'єкта житлового будівництва штрафних санкцій, передбачених договорами, до яких, згідно зі ст.230 Господарського процесуального кодексу України віднесена й пеня, та стягнення коштів, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, що міститься у Законі України від 25.12.08р. “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, який спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла. При цьому судом приймається до уваги, що кредитні кошти на підставі кредитного договору №9 від 08.11.07р. надавалися на будівництво каркасно-монолітного житлового будинку за адресою м.Чернігів, вул.Челюскінців, 9 і в подальшому цільове використання кредитних коштів сторонами не змінювалося.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних нарахувань є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 255997грн.13коп. заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 19.12.09р. по 13.07.10р.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись Законом України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, ст.193,230 Господарського кодексу України, ст.ст.530,1048,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтершляхбуд”, вул.М.-Коцюбинське шосе, 3, м.Чернігів (ідентифікаційний код 30648079, відомості про банківськи рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк”, вул.Зоологічна, 5, м.Київ (ідентифікаційний код 19017842, відомості про номери рахунків відсутні) 255997грн.13коп. заборгованості по процентах, 2559грн.97коп. держмита та 92грн.05коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Т.Г.Оленич
Повне рішення складено та підписано 06 серпня 2010р.
07.08.08 Повне
Суддя Т.Г.Оленич