15 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11355/21 пров. № А/857/17754/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року (суддя - Потабенко В.А., час ухвалення - 10:45 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 05.12.2022),
в адміністративній справі №380/11355/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 ,
про стягнення податкового боргу,
встановив:
У липні 2021 року позивач ГУ ДПС у Львівській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути до бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в сумі 30185,59 грн..
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним адміністративним позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 29.05.2018 №0202551310 про сплату 25450,57 грн. податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та 6362,64 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Також ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції відзив на позов ГУ ДПС у Львівській області, у якому просила відмовити у задоволенні вказаного позову за його необґрунтованістю.
ГУ ДПС у Львівській області подало до суду першої інстанції відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 , у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ГУ ДПС у Львівській області у цій справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із зустрічною позовною заявою.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 зустрічний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 адміністративний позов ГУ ДПС у Львівській області - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 27333 гривні 91 коп.. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ГУ ДПС у Львівській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 26427,80 грн: ППР №0202551310 від 29.05.2018р. на суму - грн. - залишок несплаченої суми - 18271,02 грн. (за податковим зобов'язанням - 14679,38 грн., штрафна санкція - 6362,64 грн.); податкова декларація від 06.12.2018р. на суму - 4250,00 грн і військового збору - 986,79 грн (податкова декларація від 06.12.2018р. на суму - 986,79 грн). Оскаржуваним рішенням суду задоволено позов в частині стягнення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, але не взято до уваги податковий борг відповідача по військовому збору в сумі 986,79 грн. Як вбачається з інтегрованої картки платника податків по військовому збору до 26.10.2018 (до проведення оплати) у відповідача існувала заборгованість по військовому збору в сумі 947,94 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0202561310 від 29.05.2018 на суму 643,75 грн та пені на суму 304,19 грн. Зазначає апелянт, що 26.10.2018 відповідачем проведено оплату в сумі 1275,00 грн по військовому збору, що в свою чергу зменшило податковий борг відповідача в сумі 947,94 грн та у відповідача була наявна переплата в сумі 327,06 грн. 06.12.2018 відповідачем подано декларацію про майновий стан і доходи, що в свою чергу збільшило в інтегрованій карточці податковий борг відповідача на суму 1275,00 грн, однак враховуючи наявність переплати в сумі 327,06 грн у відповідача залишився податковий борг в сумі 986,79 грн. На даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін).
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.11.2022, задоволити позов ГУ ДПС у Львівській області та стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 27414,59 грн..
З рішенням суду першої інстанції також не погодилася відповідач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим в результаті неповного з'ясування судом обставин та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, а також за неправильного застосування норм матеріального права, що є підставами для його скасування повністю та ухвалення нового судового рішення з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не встановив розміру податкової заборгованості, виходячи з фактичних обставин справи. При цьому суд першої інстанції не мав жодних правових підстав, вирішуючи спір, брати до уваги податкову заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.12.2021 року, яка є більшою ніж станом на 22.06.2021 року, яка взята за основу позову. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що станом на 31.12.2021 за ОСОБА_1 рахується пеня у розмірі 4812,89 грн, що майже на 1000 грн більше за пеню, визначену позивачем у позовних вимогах як 3906,78 грн. При цьому, суд не дав жодної правової оцінки правомірності нарахування пені з врахуванням встановлених обставин сплати 26.10.2018 відповідачем 4250,00 грн. податку на доходи з фізичних осіб та 1275,00 грн. військового збору. Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно збільшив розмір позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції встановив, що податкова вимога форми «Ф» від 08.04.2021 №54486-13 на суму податкового боргу 32998,73 грн. (з яких: 29198,80 грн. податок на доходи з фізичних осіб; 986,79 грн військовий збір; 2813,14 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) була направлена на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням №7900063969628, однак ОСОБА_1 не вручена та повернута відправнику із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Проте, місце проживання ОСОБА_1 з 25.03.2010 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки вимога про необхідність повідомлення платником про зміну адреси місця свого проживання почала існувати з вступом в силу Податкового кодексу України 01.01.2011 року, тому на момент зміни адреси місця проживання (2010 рік) у платника податків (відповідача) такого обов'язку не існувало. Тому слід дійти висновку, що податкову вимогу позивач надіслав на адресу, яка не є податковою адресою ОСОБА_1 , внаслідок чого податкова вимога не вручена відповідачу. Таким чином, позивач не мав правових підстав для звернення до суду із цим позовом, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.11.2022 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Згідно довідки ГУ ДПС у Львівській області від 24.06.2021 №7556/5/13-01-13-03 ОСОБА_1 має податковий борг у сумі 30185,59 грн, який складається з: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування, в сумі 29198,80 грн, в тому числі основний платіж 4250,00 грн, основний платіж за актом документальної перевірки 14679,38 грн, штрафна санкція 6362,64, пеня 3906,78 грн; військового збору, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування, в сумі 986,79 грн, в тому числі основний платіж 986,79 грн (а.с. 4 т.1).
Податковий борг в сумі 30185,59 грн виник внаслідок несплати нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 29.05.2018 №0202551310 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 31813,21 грн, в тому числі 25450,57 грн основного платежу, 6362,64 грн штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 6 т.1).
Крім того, ОСОБА_1 подала до Залізничної ОДПІ (Франківське відділення) податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в рядку 10.5 котрої вказано вартість успадкованого чи отриманого в дарунок майна в сумі 85000,00 грн та визначено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4250,00 грн та військового збору в сумі 1275,00 грн (а.с. 14 т.1).
Вказані суми самостійно задекларованого податкового зобов'язання та податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, відображено також у зворотному боці облікової картки платника податків (а.с. 5 т.1).
На суму визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, не сплаченого у встановлені строки, 15.07.2018 нарахована пеня на суму 3906,78 грн..
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 сум податкових зобов'язань Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 08.04.2021 №54486-13, яку скеровано на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с. 17, 18 т.1).
Проте, вказана вимога про сплату податкового боргу виконаною не була, що стало підставою для звернення до суду із вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. В той же час суд врахував факт часткової сплати відповідачем податкового боргу.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).
Податковим боргом, згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст.56 ПК України).
Також відповідно до п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.
Крім того, згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Необхідно врахувати, що згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України).
Таким чином, безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені ст.57 ПК України.
Судом з'ясовано, що податковий борг ОСОБА_1 виник, зокрема, з самостійно задекларованих грошових зобов'язань відповідача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору.
Так, 13.04.2018 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 13.04.2018 №917/13-01-13-10/ НОМЕР_1 .
Зазначеним актом встановлено наступні порушення: - абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 25450,57 грн.; - п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 р.; - пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи в результаті чого донараховано військового збору за 2016 рік на загальну суму 2120,88 грн..
На підставі вказаного акту перевірки від 13.04.2018 №917/13-01-13-10/ НОМЕР_1 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2018 №0202551310 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 31813,21 грн., в тому числі 25450,57 грн. основного платежу, 6362,64 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріали справи свідчать, що позивачем рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з поштовим ідентифікатором 7900054193021 направлявся акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.04.2018 №917/13-01-13-10/ НОМЕР_1 та податкове повідомлення-рішення від 29.05.2018 №0202551310 на адресу: АДРЕСА_3 , однак вказане поштове відправлення повернуто позивачу за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 7 т.1).
Як з'ясовано судом, що ОСОБА_1 не заперечує, що саме за цією адресою вона проживає, саме ця адреса вказана в документах, які подавались в справі від її імені, та в довідці про реєстрацію місця проживання особи від 17.12.2019. Крім того, саме ця адреса вказана у відповіді на запит Львівського окружного адміністративного суду відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області від 26.07.2021 (а.с. 29 т.1).
З цього приводу суд першої інстанції вірно вказав, що згідно п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Наведеним підтверджується, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.04.2018 №917/13-01-13-10/ НОМЕР_1 і податкове повідомлення-рішення від 29.05.2018 №0202551310 вважаються такими, що належним чином вручені ОСОБА_1 , не оскаржені у визначений законом процесуальний строк, а отже, податкове зобов'язання, що визначено таким податковим повідомленням-рішенням є узгодженим.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 06.12.2018 подала до Залізничної ОДПІ (Франківське відділення) податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в рядку 10.5 котрої вказано вартість успадкованого чи отриманого в дарунок майна в сумі 85000,00 грн. та самостійно визначено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4250,00 грн. та військового збору в сумі 1275,00 грн..
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 сум податкових зобов'язань Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 08.04.2021 №54486-13 на суму податкового боргу 32998,73 грн. (з яких: 29198,80 грн. податок на доходи з фізичних осіб; 986,79 грн. військовий збір; 2813,14 грн. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), яку скеровано на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням №7900063969628, однак ОСОБА_1 не вручена та повернута відправнику із відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 17, 18 т.1).
З цього приводу колегія суддів приймає до уваги те, що згідно відповіді ГУ ДПС у Львівській області від 02.07.2021 №1 на запит управління по роботі з податковим боргом ОСОБА_1 зареєстрована у центральній базі даних/окремому реєстрі Державного реєстру за адресою проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 19 т.1).
Отже, Головним управлінням ДПС у Львівській області було скеровано податкову вимогу форми "Ф" від 08.04.2021 №54486-13 на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) згідно бази даних Державного реєстру.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вимога про сплату боргу форми "Ф" від 08.04.2021 №54486-13 направлена на адресу, за якою ОСОБА_2 з 25.03.2010 не проживає, суд враховує наступне.
Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Пунктом 63.5 ст. 63 ПК України передбачено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Абзацами 1, 2 п.70.1 ст.70 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
Згідно п.70.2 ст.70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься серед іншого інформація про місце народження (країна, область, район, населений пункт).
Згідно з абзаців 1, 6 п.70.5 ст.70 ПК України, фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу. Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.
Відповідно до п.70.7 ст.70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Вказаний п.70.7 ст.70 зазнав змін згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016, які набрали чинності з 01.01.2017.
Однак, слід зазначити, що і до внесення змін Законом №1797-VIII від 21.12.2016 чинна на той час редакція ПК України містила аналогічну норму щодо обов'язку платника подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до п.70.8 ст.70 ПК України, про проведення державної реєстрації фізичної особи - платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформує територіальний орган.
Згідно п.70.17 ст.70 ПК України, державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов'язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
З метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 розроблено та затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Положення №822).
Відповідно до п.1 розділу ІІ Положення №822, усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
До облікової картки (Повідомлення, Заяви про внесення змін) вноситься така інформація: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання/місцеперебування; громадянство; для іноземців - податковий номер у країні громадянства (за наявності); реквізити документа, що посвідчує особу (назва документа, серія та/або номер, дата видачі та уповноважений суб'єкт, що видав документ) (п.5 розділу ІІІ Положення №822).
Державний реєстр формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (п.1 розділу IV Положення №822).
Згідно з п.1 розділу V Положення №822, до Державного реєстру включаються: 1) інформація з Облікових карток, Повідомлень, Заяв про внесення змін; 2) дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; 3) відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: дати, номери записів, свідоцтв та інших документів, а також підстави державної реєстрації, реєстрації та взяття на облік, припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності, інші реєстраційні дані; інформація про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу, заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік; місце провадження діяльності, телефони та інша додаткова інформація для зв'язку з фізичною особою - підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність; види діяльності; громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства, - для іноземців; системи оподаткування із зазначенням періодів її дії.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства фізичні особи зобов'язані подавати ДПС відомості про зміну податкової адреси та інших даних, які вносяться до облікової картки платника податків.
Судовим розглядом встановлено, що під час реєстрації відповідача платником податків ОСОБА_1 подала до податкового органу інформацію про своє місце реєстрації: : АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з картки платника податків ОСОБА_1 з ІС реєстраційних даних «Податковий блок» (а.с. 120-121 т.1).
01.01.2011 набрав чинності ПК України, норми якого зобов'язують платника податків подавати ДПС відомості про зміну податкової адреси, тому вказаний обов'язок у ОСОБА_1 виник з 01.01.2011. Доказів подання до податкового органу інформації про зміну податкової адреси відповідачем не надано.
Отже, вимога про сплату боргу форми "Ф" від 08.04.2021 №54486-13 була правомірно направлена на адресу, за якою ОСОБА_1 була взята на облік як платник податків.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, податкову вимогу позивач надіслав на адресу, яка не є податковою адресою ОСОБА_1 , внаслідок чого податкова вимога не вручена відповідачу, оскільки такі доводи відповідача спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами та наведеними вище правовими положеннями.
Матеріалами справи підтверджується, що податкове повідомлення-рішення, а також податкова вимога у встановлений чинним законодавством спосіб не оскаржені, а тому визначене податковим органом грошове зобов'язання стало узгодженим, яке не сплачено у визначені Податковим кодексом України строки, внаслідок чого набуло статусу податкового боргу та породило право контролюючого органу на звернення до суду із цим позовом.
Відносно розрахунку податкового боргу, то суд першої інстанції вірно врахував, що згідно облікової картки станом на 31.12.2021 за відповідачем рахується пеня у розмірі 4812,89 грн..
Відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Одночасно з тим окружний суд обґрунтовано визначив, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на факт часткової сплати відповідачем податкового боргу, який підтверджується приєднаними до матеріалів справи квитанціями та обліковою карткою ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, згідно якої сума боргу станом на 31.12.2021 становить 27333,91 грн., в тому числі недоїмка 22521,02 грн., пеня 4812,89 грн, що не спростовано доводами апеляційної скарги позивача, у якій не наведено обґрунтувань щодо необхідності стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 27414,59 грн..
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, самостійно збільшивши розмір позовних вимог, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення про зменшення розміру податкового боргу, який підлягає стягненню з відповідача до бюджету і позовні вимоги задовільнив частково.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг як позивача, так і відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року в адміністративній справі №380/11355/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 23.03.2023 року