24 березня 2023 р. Справа № 120/11085/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/11085/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.
Рішенням суду від 09.03.2023 вказаний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022 про нарахування ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 8045,55 грн, у тому числі заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6242,40 грн та пені в сумі 1803,15 грн. Зобов'язано Головне управління ДПС у Вінницькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення відомостей щодо суми нарахованого податкового зобов'язання зі сплати єдиного податку протягом 01.04.2014 - 31.12.2016 в сумі 6242,40 грн та пені у розмірі 1803,15 грн.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
16.03.2023 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 120/11085/22. Заява мотивована тим, що під час ухвалення рішення судом не вирішено питання про розподіл судових витрат у справі, а саме щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2023 розгляд вказаної заяви вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом 10 днів з дня надходження заяви. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання клопотання про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
23.03.2023 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про зменшення витрат позивача на правничу допомогу. Як зазначає відповідач, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідач вказує на те, що суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.
Відповідач вважає, що заявлена позивачем до відкшодування сума витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи.
Крім того, відповідач зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення всі його втрати на адвоката, якщо керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права встановить, що розмір гонорару є неспівмірним зі складністю справи
Відтак відповідач заперечує заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу та просить відмовити у його стягненні.
Вирішуючи питання про ухвалення додаткового судового рішення за заявою представника позивача, суд керується такими мотивами.
Як видно зі змісту позовної заяви, за наслідками вирішення спору позивач просив покласти усі понесені ним судові витрати на відповідача, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.03.2023 позов ОСОБА_1 задоволено, але при цьому не вирішено питання про розподіл витрат позивача на правову допомогу адвоката, хоча такі витрати мали місце та підтверджувалися документально.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатом Шевчуком А.А. (далі - Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги від 25.11.2022 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 цього Договору Адвокат приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну юридичну допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме супровід справи по скасуванню податкової вимоги.
З метою виконання своїх професійних обов'язків по даному Договору, Адвокату надається право:
- здійснювати представництво інтересів Клієнта в усіх без винятку судових органах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", в тому числі у Вінницькому окружному адміністративному суді, в адміністративних та господарських судах, а в разі оскарження рішення останніх - у відповідній апеляційній та касаційній інстанціях, в т. ч. у Верховному Суді, з усіма правами, наданими сторонам відповідними процесуальними законами, зокрема позивачу (цивільному позивачу), відповідачу (цивільному відповідачу), підозрюваному, потерпілому, обвинуваченому, підсудному, засудженому, третій особі, в тому числі з правом підписувати та подавати позовні заяви, скарги, відповідні розрахунки та будь-які інші документи, посвідчувати їх копії, оскаржувати рішення судів в апеляційному та касаційному порядку, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, укладення мирової угоди; представляти інтереси Клієнта в органах Державної виконавчої служби, в тому числі подавати виконавчий документ до виконання, подавати клопотання, оскаржувати дії органів державної виконавчої служби та їх посадових осіб, з правом підпису, подання та отримання відповідних документів та вчиняти всі інші необхідні дії;
- здійснювати представництво інтересів Клієнта в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в т .ч. в органах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, в органах ДАІ, БТІ, центру ДЗК, в банківських установах, в правоохоронних органах, в т. ч. органах прокуратури, органах досудового слідства, нотаріальних органах, в органах Державної виконавчої служби та в будь-яких інших без виключень установах, підприємствах, організаціях, зокрема, але без виключення, щодо вирішення питань, пов'язаних з поданням адвокатських запитів та отриманням різного роду інформації, документів, їх копій, можливості ознайомитись з останніми та будь-якими іншими матеріалами та вчиняти інші різні дії.
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість правової допомоги за цим договором становить 10 000,00 грн, що додатково зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг та інших первинних документах.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата наданих юридичних послуг (правової допомоги) за цим договором відбувається протягом 7 (семи) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано оскаржувану податкову вимогу або за бажанням Клієнта може бути здійснена попередня оплата за надані юридичні послуги.
У матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі наданих юридичних послух відповідно до Договору про надання правової допомоги № Б/Н від 25.11.2022 від 28.12.2022 (далі - Акт).
Відповідно до п. 1 Акту Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги із відповідними витратами часу:
1.1. Аналіз податкової вимоги № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022 та податкового законодавства стосовно податкових вимог, підготовка та подання до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022 - 9 год;
1.2. Надання консультації клієнту щодо перспективи ухвалення судом позитивного рішення внаслідок розгляду позовної заяви про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0003813-1302-0228 від 03.02.2022 - 1 год.
1.3 Загальна кількість витраченого адвокатом часу становить 10 год.
Згідно з п. 2, 3 Акту вартість 1 години наданих Адвокатом юридичних послуг: 1000 грн. Загальна вартість наданих юридичних послуг відповідно до Договору зазначається в актах приймання-передачі та становить 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
Крім того, в матеріалах справи міститься детальний опис наданих адвокатом послуг, зі змісту якого також вбачається, що загальна вартість наданих юридичних послуг відповідно до Договору визначається в актах приймання-передачі та становить 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
І хоча квитанція про сплату послуг адвоката позивачем не надана, суд враховує, що згідно з п. 2.2 Договору оплата наданих юридичних послуг (правової допомоги) відбувається протягом 7 (семи) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Водночас згідно з правовою позицією, наведеною у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 300/3178/20, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Отже, витрати позивача в розмірі 10 000,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимим доказами.
Разом з тим суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність оформлених процесуальних документів не є значними.
Крім того, суд вважає, що включення у вартість витрат на правову допомогу такої юридичної послуги, як надання консультацій клієнту щодо перспективи ухвалення судом позитивного рішення внаслідок розгляду справи, не є виправданою, оскільки жодним чином не впливає на результати розгляду справи.
Відтак суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним предмету спору.
Суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Однак суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивачки в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове судове рішення складено 24.03.2023.
Суддя Сало Павло Ігорович