Справа № 523/12418/22
Провадження №2/523/127/23
"23" березня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за користування грошовими коштами, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за користування грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2014 року (справа № 523/4415/14) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «НАДРА» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк “Надра” заборгованість по кредитному договору в розмірі 59 453,48 гривень, проценти за користування кредитом в розмірі 3615,31 гривень, пеню в розмірі 8838,38 гривень, штраф в розмірі 9792,41 гривень.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк “Надра” судові витрати в розмірі 811,78 гривень.
Між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» 26.02.2020 р. було укладено договір про відступлення прав вимоги за умовами якого до позивача, як до Нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором «Автопакет» №21-13/88-К від 21.09.2007 року.
Представник зазначає, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2020 року здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2014 року справа № 523/4415/14-ц з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС».
Представник позивача зазначає, що позивач є стягувачем за рішення суду, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення суду відповідачами не виконується. Представник позивача зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного представник просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача інфляційні витрати та 3% річних у сумі: 154 750,28 гривень, а також судові витрат у розмірі: 2 481 грн. 00 коп.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду призначено розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідач роз'яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.
На адресу суду 24.01.2023 року (вх. № 2041) надійшов відзив на позовну заяву за підписом відповідача ОСОБА_4 . Згідно якого, відповідач зазначила, що позивач звернувся до суду з позовом через 8 років після ухвалення Суворовським районним судом рішення у справі про стягнення боргу.
Відповідач зазначає, що позов пред'явлений до неї, як до поручителя за кредитним договором взагалі не обґрунтований, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленим договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом третьої років з дня настання строку виконання осиного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Відповідач зазначає, що позовна давність, передбачена ст. 256 ЦК України в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Також, відповідач зазначила, що не дивлячись на заміну сторони стягувача, ВС у постанові від 24.04.2019 року у справ № 523/10225/150ц зазначив, що «…заміна сторін у зобов'язанні, відповідно до ст. 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності…». Таки чином, пред'явлення позивачем позову та здійснення розрахунку заборгованості з 22.09.2014 року по 23.02.2022 рік, тобто з урахуванням збільшеного строк позовної давності, є безпідставним, оскільки, позовна давність для звернення до суду за захистом своїх порушених прав нового Кредитора, яким є позивач у справі наслідок заміни первісного кредитора за Кредитним Договором «Автопакет» № 21-13/88-К від 21.09.2007 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № GL2N79746 від 26.02.2020 року не є тотожним строку дії договору поруки».
На підставі викладеного відповідач зазначає, що пред'явлені до неї вимоги взагалі є безпідставними, оскільки рішенням суду від 11.09.2014 року заборгованість за Кредитним договором по поверненню тіла кредиту та сплаті відсотків за користування ним стягнута, а відтак притягнення поручителя до власної цивільно-правої відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України не передбачена. Крім іншого, відповідач зазначила, що позивачем проігноровано та е враховано позицію викладену в постанові ВС від 08.11.2019 року у справі 127/15672/16 в якій вказано, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми 3 роками, які передували подачі такого позову. А відтак нарахування інфляційних витрат в сумі: 136 552, 54 гривні та 3% річних в сумі: 18 197, 74, що загалом становить: 154 750, 28 гривень за період з 22.09.2014 року по 23.02.2023 рік є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі. На підставі викладеного відповідач просить прийняти відзив та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.53-59).
Також, окремою заявою відповідач подала до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с.60-63).
Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, 01.02.2023 року (вх. № 2666) представник позивача надав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що твердження відповідача щодо припинення поруки є безпідставними, оскільки порука припиняється в наслідок виконання основного зобов'язання. Зазначив, що нарахування 3% річних є також правильним, оскільки грошовим є зобов'язання виражене в грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника виконати обов'язок сплати кошти. Щодо нарахування індексу інфляції представник зазначив, що такий розрахунок є правильним, оскільки сторони договору дійшли згоди щодо збільшення строку позовної давності до 10 років, а відтак нарахування інфляційних витрат та 3 відсотків за користування кредитними коштами є вірним. На підставі зазначеного, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.65-67).
В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» не з'явився, 23.03.2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача Е.О. Жилко щодо можливості розгляду справи за відсутності представника, в якій представник вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, що викладені в позові (а.с.84).
Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 до суду не з'явились, відповідачі повідомлялись про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку, (а.с. 79-83), відповідач ОСОБА_5 , надала суду відзив на позову заяву та заяву про застосування строку позовної давності. На підставі зазначеного, підстав для відкладення слухання справи судом не встановлено.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази наказані позивачем на підтвердження позовних вимог, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідачів грошового зобов'язання, позивач зазначає, що рішенням суду від 11.09.2014 року (справа № 523/4415/14) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «НАДРА» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк “Надра” заборгованість по кредитному договору в розмірі 59 453,48 гривень, проценти за користування кредитом в розмірі 3615,31 гривень, пеню в розмірі 8838,38 гривень, штраф в розмірі 9792,41 гривень. Однак, відповідачі рішення суду не виконують, а відтак у позивача виникло право нарахування індексу інфляції та 3% річних на суму заборгованості.
На підтвердження обставин позовних вимог позивач надав суду наступні документи.
Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2014 року у справі № 523/4415/14-ц Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк “Надра” - задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк “Надра” заборгованість по кредитному договору в розмірі 59 453,48 гривень, проценти за користування кредитом в розмірі 3615,31 гривень, пеню в розмірі 8838,38 гривень, штраф в розмірі 9792,41 гривень.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк “Надра” судові витрати в розмірі 811,78 гривень (а.с.10-11).
Також, судом встановлено, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.
Проведено заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2014року справа № 523/4415/14-ц з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» відносно боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.22).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
З огляду на досліджені документи/докази, що були позивачем на підтвердження позовних вимог, судом встановлено, що рішенням суду від 11.09.2014 року було стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором, встановлено, що первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору та, що ухвалою суду заміно здійснено заміну стягувача на товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», тобто позивача у справі.
Позивач зазначає, що рішення суду відповідачами не виконано, а відтак, позивач набув права на пред'явлення вимоги про стягнення 3% за не виконання зобов'язань в порядку передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦПК України, та права нарахування інфляційних витрат на сума боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності.
Разом з цим, позивачем на підтвердження не виконання або порушення виконання грошового зобов'язання не надано будь-яких доказів на їх підтвердження, саме лише посилання в позовній заяві на порушення зобов'язання не є доказом, що підлягає дослідженню.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
З огляду на зазначене, в даній справі позивач має довести саме факт не виконання судового рішення.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження пред'явлення виконавчого листа до виконання, відкриття виконавчого провадження, не виконання рішення суду відповідачами тощо.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Такий подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Будь-яких доказів на підтвердження не виконання рішення суду та інших доказів, які б підтверджували факт взагалі пред'явлення виконавчого листа до виконання, до позовної заяви не надано.
Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи досліджені і у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, а відтак і порушення прав позивача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, наступне.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Разом з цим, суд не застосовує наслідки спливу позовної давності (відмова у позові), оскільки при розгляді справи встановлено, що у позивача відсутнє суб'єктивне право, про захист якого він просить, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачами його прав, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних не підтверджені належними до допустимими доказами, а тому, суд відмовляє у задоволенні позову за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Зазначені норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у мажах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача (п.2.ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Керуючись статтями 5, 10, 13, 76-81, 89, 247, 265, 268, 273, 274, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за користування грошовими коштами - залишити без задоволення.
Судові витрати понесені з розглядом справи - віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 24.03.2023 р.
Суддя: