Справа № 523/14183/19
Провадження №2/523/548/23
"14" березня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації частки вартості квартири,
ОСОБА_3 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення компенсації 1/2 частки вартості відчуженого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 у розмірі 259071,50 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала на те, що з 2004 року вони з відповідачем почали підтримувати стосунки, проживали разом однією сім'єю як чоловік та жінка, мали спільний побут і бюджет, шлюб зареєстрували 24 вересня 2014 року, від шлюбу мають одного сина. У березні 2013 року вони разом інвестували спільні кошти на будівництво квартири АДРЕСА_2 , яку у подальшому продали, а вилучені від продажу кошти та інші спільні кошти використали для придбання у 2016 році квартири АДРЕСА_1 . 07 листопада 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Придбана ними квартира є спільною сумісною власністю, проте відповідач розпорядився даним майном без її згоди не в інтересах сім'ї, згоди щодо поділу квартири між ними не досягнуто, у добровільному порядку сплатити їй компенсацію за 1/2 частки квартири відповідач відмовляється, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
25 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
08 листопада 2019 року відповідач надав суду відзив на позов, в якому вказав, що у березні 2013 року ще до укладення шлюбу з позивачкою він придбав майнові права на квартиру будівельний номер АДРЕСА_3 (у подальшому квартира АДРЕСА_4 на підставі договору про пайову участь у будівництві №12/99 від 29 березня 2013 року за рахунок коштів, отриманих від батька у розмірі 261561 грн., одночасно батько надав кошти у такому ж розмірі і його сестрі на придбання сусідньої кватири АДРЕСА_5 у цьому ж будинку. Позивач зазначає, що придбання квартири за спільні кошти з позивачкою було неможливим, оскільки на той час він лише розпочав свою діяльність як суб'єкт підприємницької діяльності, а позивачка працювала у ДП «Старлайн Марін» і отримувала щомісячний дохід у розмірі 4015,06 грн.
За період шлюбу з відповідачкою він продав вищевказану квартиру відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2016 року за 35 000 дол. США, а на виручені кошти придбав квартиру АДРЕСА_1 за 746731 грн., що складало 28500 дол. США. Майнові права на квартиру спочатку були оформлені на позивачку на підставі Договору переуступки права вимоги до Договору про сплату внесків у ЖБК «Набережний квартал - Крижанівка 2» №50 від 24 лютого 2015 року.
Коли стосунки з позивачкою почали погіршуватися відповідач запропонував їй переоформити на нього майнові права на квартиру, оскільки вона розуміла, що ніякого відношення до її придбання не має, тому 06 жовтня 2016 року був укладений між сторонами Договір переуступки права вимоги, за яким позивачка переуступила, а відповідач прийняв право вимоги на отримання у власність вказаної квартири. Проте вказана квартира не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки хоча і була придбана у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя і є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого було придбано.
Дійсно відповідач 07 вересня 2018 року здійснив відчуження квартири, яка належала йому на праві приватної власності, у шлюбі з позивачкою на той час він не перебував, спільно вони не проживали і спільного господарства не вели, тому інтереси сім'ї він не порушував.
Від сплати аліментів за судовим наказом відповідач не ухиляється і сплачує їх регулярно.
Щодо компенсації вартості частини відчуженої квартири, то позивачка з цим питанням до нього не зверталася. Ціну позову вважає необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності.
На підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити.
19 листопада 2019 року позивачка надала позовну заяву у новій редакції, в якій просила окрім стягнення компенсації частки вартості відчуженого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 у розмірі 259071,50 грн., також визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки BMW, модель 5351, білого кольору, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , фіктивним. У подальшому ухвалою суду від 14 березня 2023 року за заявою позивачки про відмову від позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу фіктивним провадження у справі у цій частині вимог було закрито.
Ухвалою суду від 19 листопада 2020 без виходу до нарадчої кімнати за клопотанням представника відповідача розгляд справи було продовжено за правилами загального позовного провадження.
10 червня 2021 року закрито підготовче провадження.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, свідків, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 23 березня 2013 року за договором про пайову участь у будівництва житла № 12/99, укладеного між Промислово-будівельною групою «Інтобуд» та ОСОБА_4 , відповідач узяв на себе зобов'язання здійснити пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_6 , а підприємство зобов'язувалося побудувати будинок, а після отримання сертифікату відповідності на житловий будинок передати у власність відповідача квартиру під будівельним номером АДРЕСА_3 у даному будинку.
24 вересня 2014 року у відділі ДРАЦС у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис 1574, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб.
Від спільного проживання під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі договору про пайову участь у будівництва житла № 12/99, додаткової угоди до неї від 23 квітня 2015 року та розпорядження Суворовської районної адміністрації 222р від 14 березня 2016 року про встановлення нумерації об'єкту нерухомості приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мазаратій І.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28821052 від 18 березня 2016 року внесла відомості про право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_4 , номер запису: 13765496.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року, яке набрало законної сили 18 листопада 2016 року, шлюб між сторонами було розірвано.
1 березня 2016 року відповідач за нотаріально посвідченою згодою позивачки продає ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Заботкіною Т.Ю. за номером 627. За умовами договору продаж квартири було здійснено за 149800 грн.
У абзаці 3 пункту 3.2 договору купівлі-продажу від 19 березня 2016 року зазначено, що продавець ОСОБА_4 свідчить, що вказана у договорі квартира придбана ним під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , на спільні сумісні кошти, у зв'язку із чим отримано згоду від 19 березня 2016 року за реєстровим номером №626, на продаж вказаної у договорі квартири.
29 березня 2016 року за договором переуступки права вимоги до Договору про сплату внесків у ЖБК «Набережний квартал - Крижанівка 2» №50 від 24 лютого 2015 року ОСОБА_3 прийняла від ОСОБА_9 право вимоги на отримання у власність квартири АДРЕСА_7 .
06 жовтня 2016 року ОСОБА_3 переуступила ОСОБА_4 право вимоги на отримання у власність вищевказаної квартири за Договором переуступки права вимоги до Договору переуступки права вимоги до Договору про сплату внесків у ЖБК «Набережний квартал - Крижанівка 2» №50 від 24 лютого 2015 року від 29 березня 2016 року.
За проведеною технічною інвентаризацією об'єкту нерухомості його площа становила 85,10 кв.м., що на 1,31 кв.м. менше у порівнянні із проєктною площею, про що між ОСОБА_4 та ЖБК «Набережний квартал - Крижанівка 2» була укладена додаткова Угода №1 до Договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Набережний квартал - Крижанівка 2» №50 від 24 лютого 2015 року від 29 березня 2016 року та переуступки права вимоги від 06 жовтня 2016 року.
26 квітня 2017 року державний реєстратор КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області Тулба О.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35017363 від 03 травня 2017 року зареєстрував за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 85,1 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м. (номер запису про право власності 20224635), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1238012951227.
07 вересня 2018 року ОСОБА_4 продав вищевказану квартиру ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Машкіною Н.О.
Продаж квартири здійснено за 518143 грн., що відповідно до Звіту про оцінку майна, виконаного ФОП ОСОБА_11 від 05 серпня 2018 року, складає ринкову вартість об'єкту.
Допитана в якості свідка позивачка ОСОБА_3 , повідомила, що разом проживали як подружжя ще до укладення шлюбу, вона працювала і утримувала сім'ю, а відповідач намагався розвиватися, був в пошуку діяльності. Вони збирали кошти на квартиру, частково батько відповідача допомагав. Купили квартиру, дізналися, що буде дитина, вирішили відразу двокімнатну квартиру шукати. В с.Крижановка будинок ще не здався, між ними відбувся конфлікт . Відповідач поставив умову , щоб вона переписала квартиру на нього, бо він не надасть згоду на розірвання шлюбу.
Свідок ОСОБА_12 , тітка позивачки, повідомила, що племінниця та відповідач до реєстрації шлюбу разом проживали як чоловік та дружина три роки, спочатку орендували квартиру, він не надавав допомоги. На четвертому місяці вагітності позивачки вони переїхали жити до неї, а після досягнення дитиною семи місяців племінниці довелося вийти на роботу.
Свідок ОСОБА_13 , дружина батька відповідача ОСОБА_14 , повідомила, що з ОСОБА_14 вона проживала спільно з 2006 року, а в 2020 році зареєстрували шлюб. Позивачка та відповідач до одруження жили разом три роки, спочатку орендували квартиру, потім також жили в них, позивачка ОСОБА_3 завагітніла, а коли у відповідача з батьком почалися конфлікти, вони переїхали жити до тітки позивачки ОСОБА_15 . Яку суму коштів батько їм надав для купівлі квартири на АДРЕСА_6 , вона не знає. Коли ОСОБА_16 розповіла батькові відповідача, що той продав квартиру без її відома, батько дуже розлютився, зателефонував йому і лаявся.
Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_4 повідомив, що в 2012 р. закінчив юридичну академію, пішов працювати , орендував житло, була лише заробітна плата, намагався заробляти разом з батьком, який був підприємцем, коштів у відповідача не було. Батько вирішив взяти кредит та зробити подарунок, дав гроші , які і він і його сестра внесли в інвестування двох квартир. З позивачкою вони на той час лише зустрічалися, сходилися, розходилися. Коли були в шлюбі, то квартиру в м.Одесі продали, зробили договір переуступки на квартиру в с. Крижанівка, і в 2016 році розірвали шлюб. Будучи в шлюбі позивач зробила переуступку квартири на нього.
Свідок ОСОБА_17 - сестра відповідача зазначила, що в 2013 р приїжджала разом з братом до забудовника та підписували два договори на дві квартири, батько надав гроші близько 500000 грн.. Гроші батько брав в кредит, але при укладенні такого договору вона не була присутня Позивач та відповідач стали жити разом та вести господарство після одруження.
Свідок ОСОБА_18 , яка представилася доброю знайомою відповідача та його батька, повідомила, що допомогала продавати квартиру в м.Одесі, так як працювала в агентстві нерухомості "Капітал". Батько відповідача радивсяз нею на якому поверсі купувати квартиру, потім виникла необхідність в купівлі іншої квартири, оскільки сторонам квартира на АДРЕСА_6 була малої площі, шукали іншу, вона була присутня під час оформлення квартирив с.Крижановка.
За нормами ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
Відповідно до ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу .
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Як встановлено у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року сторони підтримували стосунки близько 10 років, до державної реєстрації шлюбу мали фактичні шлюбні стосунки приблизно 2 роки, відповідач ОСОБА_4 підтвердив дані обставини. Рішення суду сторонами не оскаржувалося. 18 листопада 2016 року набрало законної сили.
Крім того, під час допиту свідків судом встановлено також тривале проживання сторін до укладення шлюбу.
Також суд враховує, що сам відповідач в договорі- купівлі продажу квартири АДРЕСА_9 підтверджував її придбання під час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , на спільні сумісні кошти.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на момент укладення ОСОБА_4 договору про пайову участь у будівництві житла по АДРЕСА_6 (у подальшому по АДРЕСА_10 від 29 березня 2013 року сторони проживали однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою.
У такому випадку квартира АДРЕСА_9 , право власності на яку було зареєстровано за відповідачем 18 березня 2016 року за № 13765496, є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.
В наступному саме за отримані від її продажу кошти відбулося інвестування квартири АДРЕСА_1 .
Враховуючи те, що відповідач розпорядився спільним майном подружжя, тому з нього підлягає стягненню половина вартості квартири АДРЕСА_1 в розмірі 259071,50 грн.
Доводи відповідача суд розглядає критично, оскільки вони не підтверджені належними доказами, та навпаки спростовані зібраними у справі доказами.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2975,20 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,76-81,258-259,263,265,268,273,354,355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації частки вартості квартири задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (інн НОМЕР_3 ) грошову компенсацію 1/2 частки вартості відчуженого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 в розмірі 259071,50 грн. а також судовий збір у розмірі 2975,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Суддя
Повний текст рішення складено 24.03.2023 р.