Справа № 947/5520/23
Провадження № 3/947/1927/23
23.03.2023 року суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О. дослідивши матеріали, що надійшли з полку Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 130 кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 089850 вбачається, що ОСОБА_1 17.01.2023 року о 15 год. 55 хв. у м. Одеса по вул. Золотий берег, 37 керував мопедом «Honda Dio 35» з номерним знаком « НОМЕР_1 » у стані алкогольного сп'яніння - 2,73 ‰ алкоголю, відповідно до висновку тесту приладу «Drager Alcotest 7510» № 1158.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за допомогою надсилання судової повістки.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії», виходив з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їхніх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, щоб не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, у тому числі проводити судове засідання за відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
З огляду на те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 130 КУпАП в Київському районного суді м. Одеси, відповідно до його підпису у протоколі, не вжив заходів для: ознайомлення із матеріалами адміністративної справи, явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, повідомлявся про час слухання справи, а тому вважаю, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.
Враховуючи вказане та принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завданням КУпАП.
Враховуючи викладене, розгляд справи буде здійснюватися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними матеріалами.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 3 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до довідки з інформаційного порталу Національної поліції, долученої до матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 тричі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме:
-22.09.2022 року та 25.11.2022 року Житомирським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-10.11.2022 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, висновком тесту приладу «Drager Alcotest 7510» № 1158, довідкою з інформаційного порталу Національної поліції від 20.01.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 тричі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП в повному обсязі доведена, сумнівів у обґрунтованості складеного протоколу у суду не має.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до порушника адміністративне стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП - у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, адже відповідно до довідки УПП в Одеській області ОСОБА_1 таке право не отримував.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 3, 283-285 кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Федулеєва Ю. О.