Справа №760/2663/22 2-а/760/811/23
23 березня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5116437 від 06 грудня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що 06 грудня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Новиченко Г. М. винесено вищевказану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП за порушення пункту 11.9 Правил дорожнього руху, а саме, порушення заборони виїзду на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки фабула інкримінованого йому правопорушення не відповідає Правилам дорожнього руху в частині опису правопорушення, не доведений факт виїзду на трамвайну колі зустрічного напрямку та факт руху по відокремленій від проїзної частини трамвайній колії, на ділянці вулиці, де відбулася зупинка автомобіля, немає колій огороджених між собою, визначене в постанові місце правопорушення (м. Київ, вул. Фрунзе (Кирилівська) 137) не існує. Крім того, по вул. Кирилівській має місце суміщене трамвайне полотно, яке хоча і відокремлене від проїзної частини огорожею, однак розташоване в одному рівні з проїзною частиною дороги, що допускає рух по ньому дорожніх транспортних засобів. Інспектором Новиченко Г. М. неправильно було кваліфіковане адміністративне правопорушення, оскільки частина друга статті 122 КУпАП не містить описаного поліцейською правопорушення.
Також, позивач зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на підставі яких встановлено обставини справи та його вину, зокрема, відсутні посилання на технічний засіб яким здійснено фото або відеозапис, відсутній опис цих фото, відеозаписів, їх кількість. При розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором були порушені вимоги статей 245, 279, 280 КУпАП, він був позбавлений можливості реалізації прав, визначених законодавством, оскільки розгляд справи відбувся в момент затримання на місці вчинення правопорушення, до того ж, до приїзду поліції йому були заподіяні тілесні ушкодження, які вплинули на його фізичний та психологічний стан, позбавили можливості об'єктивно сприймати ситуацію та адекватно реагувати на події, що відбулися.
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року вищевказану позовну заву було залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 28 липня 2022 року позивачем надано до суду позовну заяву в новій редакції, в якій визначено коло учасників відповідно до норм чинного законодавства, а також квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
15 листопада 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем процедури розгляду справи, водночас, порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Так, 06 грудня 2021 року о 10-41 год. відповідачем було виявлено транспортний засіб «Mercedes-Benz S350 4 Matic», номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював рух по коліях огороджених між собою по вул. Фрунзе, 137 в м. Києві, чим порушив пункт 11.9 Правил дорожнього руху, після чого відповідачем було подано сигнал про зупинку транспортного засобу, потім, відповідач підійшов до водія та належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів і попросив пред'явити документи. Таким чином, на виконання вимог статті 279 КУпАП, відповідачем було розпочато розгляд справи відразу після його представлення. Враховуючи, що підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснена відповідачем у відповідності до статей 278, 279 КУпАП, роз'яснено позивачу його права та надано постанову на ознайомлення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
12 грудня 2022 року до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він зазначив, що інспектор поліції Новиченко Г. М. особисто не бачила та не могла констатувати інкриміноване порушення, оскільки поліція була викликана після конфлікту між позивачем та групою осіб, в ході якого йому були заподіяні тілесні ушкодження, тобто інспектор прибула на місце після зазначених подій та про вчинення, нібито, правопорушення дізналася зі слів нападників. Водночас, на момент приїзду УПП автомобіль не стояв на трамвайній колії. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, тому просить позов задовольнити у повному обсязі.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5116437 від 06 грудня 2021 року, позивач ОСОБА_1 , 06 грудня 2021 року о 10-41 год., за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 137, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz S350 4 Matic», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух по коліях огороджених між собою, чим порушив пункт 11.9 ПДР - порушення заборони виїзду на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною другою статті 122 КУпАП.
Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 510 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5116437 від 06 грудня 2021 року складена інспектором лейтенантом поліції 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Новиченко Г. М. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 137.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати їхні вимоги, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 11.9 ПДР забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу.
За частиною другою статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що він не порушував Правил дорожнього руху, а при розгляді справи були допущені істотні порушення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, №1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. Оскаржувана постанова серії ЕАО № 5116437 від 06 грудня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, зокрема не доведено, що саме позивач здійснив рух по трамвайних коліях, огороджених між собою.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАО № 5116437 від 06 грудня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 139, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5116437 від 06 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі у розмірі 496,20 гривень.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна