Рішення від 14.03.2023 по справі 913/157/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Харків Справа № 913/157/22

Провадження № 3/913/157/22

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Чуєвої М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах:

1.Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області

2.Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна", м. Ковель Волинської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 681 903 грн 25 коп.

в присутності представників учасників справи:

від органу прокуратури - Хряк О.О. - прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, посвідчення від 08.02.2021 № 059740;

від І позивача - представник не прибув;

від ІІ позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: 1.Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та 2.Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна", в якій просить:

- визнати недійсною додаткову угоду від 13.04.2020 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е;

- визнати недійсною додаткову угоду від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е;

- визнати недійсною додаткову угоду від 24.12.2020 № 17 в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - січні 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.;

- визнати недійсною додаткову угоду від 20.01.2021 № 18 в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп. та у вересні 2020 року - лютому 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.;

- визнати недійсною додаткову угоду від 01.03.2021 № 20 в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2 грн 34 коп., у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року у розмірі 2 грн 36 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" кошти в сумі 1 681 903 грн 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведених відкритих торгів 13.01.2020 між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" укладено договір про постачання електричної енергії № 1-Е, до якого протягом лютого 2020 року - березня 2021 року було укладено 21 додаткову угоду, якими вносились зміни до договору, зокрема, додаткові угоди від 13.04.2020 № 5 та від 13.10.2020 № 12, які на думку прокурор, укладено з порушенням приписів п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, необґрунтовано збільшено ціну електричної енергії за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі ст. 215 ЦК України.

Додаткові угоди від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20, якими внесені зміни до положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, також підлягають визнанню недійсними в частинах щодо визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару встановлено у вказаних додаткових угодах.

Крім того, в результаті укладення між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" оспорюваних додаткових угод з порушенням вимог законодавства збільшено ціну на електричну енергію, з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти в розмірі 1 681 903 грн 25 коп. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ІІ позивача грошових коштів обґрунтовані положеннями ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Також заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури у позовній заяві зазначено в якості третьої особи - Східний офіс Держаудитслужби та викладено у тексті позовної зави клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східного офісу Держаудитслужби.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану, веденням активних бойових дій на території міста Харкова та Харківської області, а також з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, Господарський суд Луганської області ухвалою від 11.07.2022 підтвердив підстави представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах: 1.Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та 2.Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" із заявленими позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна", прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 913/157/22, вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження, про дату, час і місце якого учасники справи будуть повідомлені додатковою ухвалою, відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Східного офісу Держаудитслужби, встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

13.07.2022 на офіційну електронну адресу суду від відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" надійшла заява без дати та номеру, яка підписана кваліфікованим електронним підписом, про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позов фактично пред'явлений в інтересах ІІ позивача, яке є комунальним підприємством, а не в інтересах держави.

Аналогічна за змістом заява надійшла від відповідача на адресу суду 01.08.2022 засобами поштового зв'язку.

Ухвалою суду від 05.10.2022 повідомлено учасників справи про призначення розгляду справи в підготовчому провадженні на 25.10.2022 об 11 год. 00 хв.

21.10.2022 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заявника надійшли:

- пояснення від 21.10.2022 № б/н, в яких зазначено про неможливість надання документів, які запропоновано надати за ухвалою суду від 05.10.2022, з огляду на те, що документи знаходяться у розпорядженні ІІ позивача, які були втрачені у зв'язку з початком військової агресії Російської Федерації проти України, а також повідомлені актуальні засоби зв'язку із учасниками справи;

- клопотання від 21.10.2022 № б/н про надіслання копії заяви про залишення позову без розгляду на електронну адресу Лисичанської окружної прокуратури, оскільки вказана заява до Лисичанської окружної прокуратури, у тому числі, засобами поштового зв'язку чи на офіційну електронну адресу прокуратури до теперішнього часу не надходила;

- клопотання від 21.10.2022 № б/н про заміну І позивача - Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на Лисичанську міську військову адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

24.10.2022 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшли документи, які підписані кваліфікованим електронним підписом, а саме:

- заява без дати та номеру про закриття провадження у справі, до якої додано три примірники відповідної заяви для направлення сторонам у справі;

- відзив на позовну заяву від 21.10.2022 № б/н, до якого додано три примірники відзиву для направлення сторонам у справі.

Відповідач у відзиві проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" завданнями торгово-промислової палати є, зокрема, надання експертних висновків, які є обов'язковими до виконання на території України. Таким чином, експертний висновок (довідка) торгово-промислової палати про ціну на товар/коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції, яка діяла на момент укладання додаткової угоди від 13.10.2020 № 12, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз за 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Отже, сторонами не було порушено вимоги закону. Сторони правочину діяли у відповідності до вимог чинного законодавства і в додаткових угодах змінювалась вартість товару та обсяги поставки, тобто у такий спосіб споживач реалізував своє право на користування планових обсягів споживання товару власним потребам. Таким чином, порівняно із запланованими об'ємами та загальною вартістю договору, зазначених у тендерній пропозиції та договорі, то фактично відбулась економія, тобто споживання товару в меншому об'ємі та оплата фактично спожитого товару в меншому розмірі.

Відповідач зазначає, що на час розгляду справи договірні відносини між сторонами повністю виконані, дія договору припинена, отже зміна ціни договору після його виконання сторонами заборонена чинним законодавством, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України для повернення грошових коштів, оскільки кошти сплачені на виконання письмових домовленостей, тобто при наявності правових підстав.

Також у відзиві викладені доводи щодо відсутності підстав для представництва заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури інтересів держави в особі Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та пред'явлення позову фактично в інтересах ІІ позивача, яке є комунальним підприємством.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.10.2022 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшла заява від 24.10.2022 № б/н, яка підписана кваліфікованим електронним підписом, про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судове засідання 25.10.2022 прибув представник органу прокуратури.

Інші учасники справи правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 05.10.2022 в електронній формі до особистих кабінетів І позивача та відповідача в підсистемі "Електронний суд", на електронні адреси прокуратури, І позивача та відповідача, а також шляхом розміщення інформації на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі "Інше/Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях") офіційного вебпорталу "Судова влада України" в мережі Інтернет.

Ухвалою суду від 25.10.2022 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 22.11.2022 об 11 год. 00 хв., відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури від 21.10.2021 № б/н про заміну І позивача, змінено найменування І позивача у справі - Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на Лисичанську міську військову адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

28.10.2022 на адресу суду від відповідача засобами поштового зв'язку надійшли наступні документи:

- відзив на позовну заяву від 21.10.2022 № б/н, до якого додано три примірники відзиву для направлення сторонам у справі;

- заява без дати та номеру про закриття провадження у справі, до якої додано три примірники відповідної заяви для направлення сторонам у справі.

07.11.2022 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшли документи, які підписані кваліфікованим електронним підписом, а саме:

21.11.2022 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заявника надійшли пояснення від 21.11.2022 № б/н, в яких останнім повідомлено, що 04.11.2022 на електронну адресу прокуратури від відповідача надійшов лист, до якого вкладено файли "Заява91315722Енсол.pdf.asice" та "Відзив91315722Енсол.pdf.asice", але ознайомитись зі змістом надісланих відповідачем документів, а також висловити свою позицію стосовно наведених у них доводів, виявилося неможливим, у зв'язку з тим, що відправником до листа не прикріплені оригінальні файли у форматі, доступному для перегляду (pdf, doc, docx тощо). Прокурор неодноразово звертався до відповідача шляхом електронного листування з проханням направити зазначені документи у будь-якому форматі, що дозволяє ознайомитись з їхнім змістом, як на електронну пошту прокуратури, так і на адресу тимчасової дислокації прокуратури. Також прокурором здійснювалися телефонні дзвінки на офіційний телефон відповідача (044)-279-21-23, що також був зазначений у електронному листі відповідача та наявний на офіційному вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна", але дзвінки залишились без відповіді.

Враховуючи позицію відповідача щодо ненадсилання у передбаченому Законом порядку відзиву на позовну заяву та заяви про залишення позову без розгляду на адресу Лисичанської окружної прокуратури та інших учасників справи, ігнорування клопотань прокурора щодо альтернативного надіслання відзиву та заяви на адресу тимчасової дислокації прокуратури, прокурор вважає за доцільне залишити без розгляду відзив на позов та заяву про залишення позову без розгляду або зобов'язати відповідача направити відзив та заяву належним чином на адресу інших учасників судового провадження.

22.11.2022 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшли заяви від 21.11.2022, які підписані кваліфікованим електронним підписом, а саме:

- № 1 про доповнення до відзиву;

- № 2 про відкладення підготовчого засідання;

- № 3 про колегіальний розгляд справи.

У судове засідання 22.11.2022 прибув представник органу прокуратури.

Інші учасники справи правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 25.10.2022 в електронній формі до особистих кабінетів І позивача та відповідача в підсистемі "Електронний суд", на електронні адреси прокуратури, І позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 22.11.2022 провадження у справі № 913/157/22 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 914/2656/21 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі № 914/2656/21, у зв'язку з чим було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи та зобов'язано відповідача надіслати на адресу тимчасової дислокації Лисичанської окружної прокуратури: 25001, м. Кропивницький, вул. Соборна, будинок 5а заяву про залишення позову без розгляду та відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.12.2022 провадження у справі № 913/157/22 поновлено, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 17.01.2023 об 11 год. 40 хв.

13.01.2023 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від заявника надійшли пояснення від 12.01.2023 № 50-42вих-23 на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, в яких останній зазначає, що Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, оскільки є єдиним спеціалізованим підприємством по забезпеченню міст Лисичанськ, Новодружеськ, Привілля та прилеглих селищ, що створений органом місцевого самоврядування - Лисичанською міською радою Луганської області, саме для забезпечення потреб населення у питній воді, як то гарантовано ст. 3 Конституції України.

З приводу делегованих І позивачем ІІ позивачу повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку наділяє комунальне підприємство статусом суб'єкта владних повноважень (у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України), заявник зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Лисичанською міською радою Луганської області, як засновником ІІ позивача, в розділі 3 Статуту комунального підприємства визначені основні завдання його діяльності, серед яких головним є видобування підземних вод та експлуатація магістральних і розподільчих мереж, мереж водовідведення, очисних споруд (п. 3.2 Статуту) для подальшого забезпечення населення відповідної території питною водою.

Для виконання покладених на ІІ позивача завдань останньому надані основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності (п. 5.1 Статуту).

Згідно з п. 5.2 Статуту майно комунального підприємства є комунальною власністю Лисичанської територіальної громади та закріплюється за ним на правах господарського відання.

Пунктом 6.2 Статуту засновник зобов'язав комунальне підприємство забезпечити цільове використання і збереження закріпленого за ним майна та виділених коштів із міського, обласного, державного бюджетів.

Таким чином, ІІ позивач, будучі наділеним І позивачем правом, зокрема:

- на видобування підземних вод та експлуатацію магістральних і розподільчих мереж, мереж водовідведення, очисних споруд для подальшого здійснення водопостачання та водовідведення у містах Лисичанськ, Новодружеськ, Привілля та прилеглих селищ;

- правом господарського відання на майно комунального підприємства, у тому числі правом на цільове використання коштів, виділених йому із міського, обласного, державного бюджетів, а також приймаючи до уваги, що предметом позову, у тому числі, є вирішення питання про стягнення з відповідача коштів місцевого бюджету в розмірі 1 681 903 грн 25 коп., як суму, на яку товар за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е фактично не був поставлений, можливо дійти висновку, що ІІ позивач має статус суб'єкта владних повноважень (у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України) саме у цих спірних правовідносинах, які доречи становлять суспільний інтерес.

Зазначене у повній мірі відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 08.11.2021 у справі № 917/561/21 та від 07.12.2021 у справі № 903/865/20.

Аналогічного висновку дійшов і Східний апеляційний господарський суд під час винесення постанови 13.10.2022 у справі № 913/152/22, якою задовольнив апеляційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.07.2022, якою судом першої інстанції не були підтверджені підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального підприємства.

Враховуючи викладене, заявник вважає, що заява відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає у відповідності до вимог ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.01.2023 закрито підготовче провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 13.02.2023 об 11 год. 50 хв., а також відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі та зазначено, що подана відповідачем заява про залишення позову без розгляду буде розглянута при прийнятті судового рішення.

13.02.2023 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшли заяви про витребування доказів від 10.02.2023 № 4 та № 5, підписані кваліфікованим електронним підписом, в яких відповідач посилаючись на сумніви у відповідності поданих копій додаткових угод, які є предметом судового розгляду, оригіналам, просив витребувати у Лисичанської окружної прокуратури та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" оригінали додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е, зокрема, від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20.

Ухвалою суду від 13.02.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 14.03.2023 об 11 год. 30 хв., а також відмовлено у задоволенні заяв відповідача про витребування доказів.

13.03.2023 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів від 13.03.2023 № 6, підписана кваліфікованим електронним підписом, в якій відповідач просив вжити заходів забезпечення доказів шляхом витребування та огляду доказів, на які посилається прокурор у своїй позовній заяві, а саме, додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е: від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20.

У судове засідання 14.03.2023 прибув представник органу прокуратури.

Інші учасники справи правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені шляхом направлення ухвали суду від 13.02.2023 в електронній формі до особистих кабінетів І позивача та відповідача в підсистемі "Електронний суд", на електронні адреси прокуратури, І позивача та ІІ позивача.

Присутнім у судовому засіданні представником органу прокуратури було надано усні заперечення з приводу заяви відповідача.

Ухвалою суду від 14.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" про забезпечення доказів від 13.03.2023 № 6 залишено без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника органу прокуратури, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За результатами проведеної Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" процедури закупівлі код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, 13.01.2020 між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-Е (надалі за текстом - договір (том № 1, аркуші справи 61-66)).

Відповідно до п. 2.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" - відповідач у справі, постачальник за договором, продає електричну енергію Лисичанському комунальному спеціалізованому підприємству по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" - ІІ позивачу у справі, споживачу за договором, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обсяг постачання електричної енергії складає 13 626 700 кВт*год (п. 2.2 договору). Сума договору становить 29 255 980 грн 89 коп., в тому числі ПДВ - 4 875 996 грн 82 коп. (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.12.2020. Місце постачання електричної енергії: об'єкти споживача та обсяги споживання зазначаються у додатку 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 3.4 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною: 2,15 грн за 1 кВт*год (п. 5.1 договору). Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3 договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.4 договору). Оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактично спожиту електричну енергію протягом 10 банківських днів наступного місяця після отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури (п. 5.7 договору).

Відповідно до розділу 13 договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.12.2020 (п. 13.1 договору).

Умови договору можуть змінюватися за взаємною згодою сторін відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з дотриманням вимог, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 13.2 договору).

Зміни умов договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору (п. 13.3 договору).

Згідно з п. 13.4 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п.п. 13.4.1 договору);

- зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.п. 13.4.2 договору);

- покращення якості предмета закупівлі за умови, то таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.п. 13.4.3 договору);

- продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (п.п. 13.4.4 договору);

- узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг (п.п. 13.4.5 договору));

- зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (п.п. 13.4.6 договору);

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (п.п. 13.4.7 договору);

- зміна умов у зв'язку із застосуванням положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.п. 13.4.8 договору).

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (п. 13.5 договору).

Договір має чотири додатки:

- додаток № 1 "Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу" (том № 1, аркуш справи 67);

- додаток № 2 "Орієнтовні обсяги постачання електричної енергії споживачу" (том № 1, аркуші справи 68-70);

- додаток № 3 "Заява на постачання електричної енергії" (том № 1, аркуш справи 71);

- додаток № 4 "Прогнозований графік споживання електричної енергії" (том № 1, аркуш справи 72).

Договір та додатки №№ 2-4 підписані директором Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" Лозаченко С.І. і генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" Рябенко В.П. та скріплені відповідними печатками.

Додаток № 1 підписаний директором Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" Лозаченко С.І. та скріплений відповідною печаткою.

Протягом строку дії договору між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" укладено 21 додаткову угоду.

Додатковою угодою від 10.02.2020 № 1 (том № 1, аркуш справи 73):

- викладено п. 5.1 договору в новій редакції: "5.1.Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, встановленою в додатку № 5 до договору.";

- доповнено перелік додатків до договору, додатком № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 74), відповідно до якого ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому-грудні 2020 року - 2 грн 15 грн.;

- внесено зміни до п. 2.3 договору та викладено його в новій редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп.".

У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 14.01.2020 по 31.01.2020.

Додатковою угодою від 03.03.2020 № 2 (том № 1, аркуш справи 75) у зв'язку зі зміною банківських реквізитів споживача, викладено нові банківські реквізити споживача.

Додатковою угодою від 04.03.2020 № 3 (том № 1, аркуш справи 76) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 26 729 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 454 921 грн 78 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 2 480 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 413 333 грн 33 коп.".

Додатковою угодою від 09.04.2020 № 4 (том № 1, аркуш справи 77) у зв'язку із допущенням технічної помилки (описки) у назві споживача, викладено преамбулу у новій редакції.

Додатковою угодою від 13.04.2020 № 5 (том № 1, аркуш справи 79) у зв'язку з коливанням цін на ринку:

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 80) в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-травні 2020 року - 2 грн 15 коп.;

- внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в новій редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 537 919 кВт*год.".

У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Підставою для перегляду умов договору, де встановити нову ціну за одиницю товару з 01.03.2020 по 31.03.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7.3 (том № 1, аркуш справи 78).

Додатковою угодою від 21.05.2020 № 6 (том № 1, аркуш справи 88) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 24 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 024 794 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 5 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 843 460 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 22.06.2020 № 7 (том № 1, аркуш справи 89) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 23 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 3 858 127 грн 94 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 6 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 1 010 127 грн 17 коп.".

Додатковою угодою від 09.07.2020 № 8 (том № 1, аркуш справи 90) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 21 148 767 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 3 524 794 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 8 060 763 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 1 343 460 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 18.08.2020 № 9 (том № 1, аркуш справи 91) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 18 630 297 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 3 105 049 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 10 579 233 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 1 763 205 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 04.09.2020 № 10 (том № 1, аркуш справи 92) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 15 831 357 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 2 638 559 грн 61 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 13 378 173 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 2 229 698 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 28.09.2020 № 11 (том № 1, аркуш справи 93) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 13 085 213 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 2 180 868 грн 94 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 16 124 317 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 2 687 386 грн 17 коп.".

Додатковою угодою від 13.10.2020 № 12 (том № 1, аркуш справи 95) у зв'язку з коливанням цін на ринку:

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 96) в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року - 2 грн 15 коп., у вересні-грудні 2020 року - 2 грн 36 коп.;

У пункті 4 додаткової угоди сторони домовились, що додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.09.2020 по 31.12.2020.

Підставою для перегляду умов договору, де встановити нову ціну за одиницю товару з 01.09.2020 по 31.12.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20 (том № 1, аркуш справи 94).

Додатковою угодою від 29.10.2020 № 13 (том № 1, аркуш справи 112) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 10 203 817 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 1 700 636 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 13 242 921 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 2 207 153 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 29.10.2020 № 14 (том № 1, аркуш справи 113) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 10 203 817 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 1 700 636 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 19 005 713 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 3 167 618 грн 83 коп.".

Додатковою угодою від 20.11.2020 № 15 (том № 1, аркуш справи 114) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 7 638 847 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 1 273 141 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 21 570 683 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 3 595 113 грн 83 коп.".

Додатковою угодою від 16.12.2020 № 16 (том № 1, аркуш справи 115) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 29 209 530 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 4 868 255 грн 11 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 4 427 281 грн 66 коп., в тому числі ПДВ - 737 880 грн 28 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 24 782 249 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 4 130 374 грн 83 коп.".

Додатковою угодою від 24.12.2020 № 17 (том № 1, аркуш справ 116):

- викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.01.2021.";

- викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.01.2021.";

- викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 35 051 436 грн 79 коп., в тому числі ПДВ - 5 841 906 грн 13 коп.";

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 117) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року - 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року-січні 2021 року - 2 грн 36 коп.;

- внесено зміни до п. 2.2 договору та викладено його в наступній редакції: "2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 15 547 691 кВт*год.".

Додатковою угодою від 20.01.2021 № 18 (том № 1, аркуш справ 118):

- викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 28.02.2021.";

- викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 28.02.2021.";

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 119) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року - 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року-лютому 2021 року - 2 грн 36 коп.

Додатковою угодою від 18.02.2021 № 19 (том № 1, аркуш справ 120) доповнено та викладено п. 2.3 договору в наступній редакції: "2.3.Сума договору становить 35 051 436 грн 79 коп., в тому числі ПДВ - 5 841 906 грн 13 коп., а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 4 188 843 грн 79 коп., в тому числі ПДВ - 698 140 грн 63 коп.; за рахунок бюджетних коштів - 30 862 593 грн 00 коп., в тому числі ПДВ - 5 143 765 грн 50 коп.".

Додатковою угодою від 01.03.2021 № 20 (том № 1, аркуш справ 121):

- викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 04.03.2021.";

- викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 04.03.2021.";

- викладено додаток № 5 - "Специфікація" (том № 1, аркуш справи 122) в наступній редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2 грн 02 коп., у лютому 2020 року - 2 грн 15 грн., у березні 2020 року - 2 грн 34 коп., у квітні-серпні 2020 року - 2 грн 15 коп., у вересні 2020 року та до кінця дії договору - 2 грн 36 коп.

Додатковою угодою від 04.03.2021 № 21 (том № 1, аркуш справ 123):

- викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: "3.1.Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 15.03.2021.";

- викладено п. 13.1 договору в наступній редакції: "13.1.Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 15.03.2021.".

Додані до позовної заяви Лисичанською окружною прокуратурою документи, зокрема, договір та всі додаткові угоди до нього подавалися у копіях, які були прошиті, з проставленням на останній сторінці посвідчувального напису та підпису уповноваженої особи заявника (том № 2, аркуш справи 20 на звороті).

Відповідно до вимог п. 5.26 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Згідно з п. 4.5 ДСТУ 4163:2020 у документах, що їх оформлюють на двох і більше сторінках, реквізити 23 (відбиток печатки), 26 (відмітка про засвідчення копії документа) проставляють після тексту документа (20).

Таким чином, подані прокурором письмові докази в копіях, які засвідчені належним чином, приймаються судом до уваги та є належними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України.

Виконуючи зобов'язання за договором відповідач передав, а ІІ позивач прийняв електричну енергію за актами прийому-передачі:

- від 31.03.2020 № 3 за березень 2020 року в обсязі 1 021 413 кВт*год на загальну суму 2 390 290 грн 28 коп. (том № 1, аркуш справи 82);

- від 30.09.2020 № 9 за вересень 2020 року в обсязі 1 088 026 кВт*год на загальну суму 2 567 745 грн 71 коп. (том № 1, аркуш справи 98);

- від 31.10.2020 № 10 за жовтень 2020 року в обсязі 968 542 кВт*год на загальну суму 2 285 763 грн 00 коп. (том № 1, аркуш справи 99);

- від 30.11.2020 № 11 за листопад 2020 року в обсязі 1 212 699 кВт*год на загальну суму 2 861 974 грн 49 коп. (том № 1, аркуш справи 100);

- від 31.12.2020 № 12 за грудень 2020 року в обсязі 1 110 917 кВт*год на загальну суму 2 621 768 грн 56 коп. (том № 1, аркуш справи 101);

- від 31.01.2021 № 1 за січень 2021 року в обсязі 1 121 250 кВт*год на загальну суму 2 646 154 грн 49 коп. (том № 1, аркуш справи 102);

- від 28.02.2021 № 2 за лютий 2021 року в обсязі 1 023 772 кВт*год на загальну суму 2 416 106 грн 02 коп. (том № 1, аркуш справи 103);

- від 31.03.2021 № 3 за період з 01.03.2021 по 15.03.2021 в обсязі 558 711 кВт*год на загальну суму 1 318 560 грн 20 коп. (том № 1, аркуш справи 104).

Всього за вказаний період передана електрична енергія в обсязі 8 105 330 кВт*год на суму 19 108 362 грн 75 коп., за яку Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" кошти на загальну суму 19 108 350 грн 28 коп., що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 21.05.2020 № 3 на суму 2 390 280 грн 28 коп.;

- від 29.10.2020 № 32 на суму 2 567 745 грн 00 коп.;

- від 20.11.2020 № 34 на суму 2 285 763 грн 00 коп.;

- від 16.12.2020 № 41 на суму 2 861 974 грн 00 коп.;

- від 18.02.2021 № 1 на суму 2 621 768 грн 00 коп.;

- від 18.02.2021 № 3 на суму 2 646 154 грн 00 коп.;

- від 26.03.2021 № 5 на суму 2 416 106 грн 00 коп.;

- від 19.04.2021 № 11 на суму 1 318 560 грн 00 коп. (том № 1, аркуші справи 83, 105-111).

Прокурор зазначає, що при укладенні оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу порушено приписи п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, необґрунтовано збільшено ціну електричної енергії за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання додаткових угод недійсними на підставі ст. 215 ЦК України.

Крім того, ІІ позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Специфікації від 10.02.2020 № 1, яка є додатком № 5 до договору, повинен був сплатити за поставлену у березні, вересні-грудні 2020 року, у січні-лютому 2021 року та з 01.03.2021 по 15.03.2021 електричну енергію обсягом 8 105 330 кВт*год грошові кошти у розмірі 17 426 459 грн 50 коп., натомість в результаті укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства сплатив 19 108 362 грн 75 коп., а отже з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 1 681 903 грн 25 коп., які прокурор просить стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, укладеного між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна", а саме: від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 та від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20 в частині положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5, від 01.03.2021 № 6, якими визначена вартість ціни за одиницю товару - електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" коштів в сумі 1 681 903 грн 25 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України)

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 ч. 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

Здійснивши аналіз абзацу 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.11) констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 85). Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові у пунктах 82-84 зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 71)).

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вже зазначалося, позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" з посиланням на їх бездіяльність стосовно захисту інтересів держави у бюджетній сфері, що полягає у порушенні вимог закону під час укладення спірних додаткових угод шляхом завищення ціни електричної енергії та призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.

Тобто, одним із позивачів у справі прокурор визначив Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал".

Проте, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" не є належним позивачем, в особі якої прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі названого підприємства є неправомірним.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21, яка визнала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права, а саме щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.

Таким чином, у зв'язку із тим, що позовні вимоги прокурора у цій справі у наведеній частині, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, то вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву в частині позовних вимог, заявлених прокуратурою в інтересах держави в особі Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах комунального підприємства, натомість прокурор, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, не має повноважень на ведення справ за такими вимогами.

Враховуючи викладене, подана позовна заява в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Суд зазначає, що Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" є юридичною особою, самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством України, та спроможне самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення.

Посилання прокурора у поясненнях на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, зокрема, на те, що відповідно до статуту вказаного підприємства, затвердженого наказом Управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, є підстави стверджувати про наявність у підприємства делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, а тому комунальне підприємство є уповноваженим органом у спірних правовідносинах та є належним позивачем у справі, судом не приймаються до уваги, оскільки владні повноваження мають розглядатися у розрізі спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб'єкт господарських відносин.

Крім того, із поданих прокурором доказів не встановлено наявність у ІІ позивача делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

Щодо посилань прокурора на застосування до спірних правовідносин у справі № 913/157/22 правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі № 924/674/21, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21 відступив від висновку щодо застосування норми права, а саме, щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21 (п. 12.5 даної постанови).

Тобто, в даному випадку посилання прокурора на застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 924/674/21, судом не приймаються, оскільки як вже було зазначено Верховний Суд відступив від висновків у згаданій постанові щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України Закону України "Про судоустрій України", зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Стосовно подання позову прокурором в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області слід зазначити наступне.

Лисичанська міська рада Луганської області зареєстрована в якості юридичної особи з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування.

Указом Президента України від 27.07.2020 № 293/2020 "Про утворення військово-цивільної адміністрації" утворено військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області.

Статтею 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" встановлено, що у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження міської ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування. Повноваження військово-цивільних адміністрацій здійснюється ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, у урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Отже, повноваження Лисичанської міської ради Луганської області було припинено у зв'язку з утворенням військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області.

Указом Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 "Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області" утворено Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

Абзацом 4 ст. 2 вказаного Указу постановлено реорганізувати військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області шляхом приєднання до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Указом Президента України від 11.06.2022 № 406/2022 "Про утворення військової адміністрації" утворено Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

У відповідності до приписів ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з п.п. 2, 5, 12 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік).

Пунктом 4 ч. 6 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до Статуту Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", затвердженого наказом Управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 02.06.2021 № 96, Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" створене на базі майна, яке знаходиться у комунальній власності Лисичанської територіальної громади. Основним завданням його діяльності є видобування підземних вод та експлуатація магістральних і розподільчих мереж, мереж водовідведення, очисних споруд для подальшого забезпечення населення відповідної території питною водою.

Згідно з п. 1.2 Статуту засновником підприємства є Лисичанська міська рада Луганської області. На період виконання військово-цивільною адміністрацією повноважень Лисичанської міської ради Луганської області власником підприємства є Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (п. 4.1 Статуту).

Пунктами 4.3 та 4.6 Статуту встановлено, що підприємство є юридичною особою, має право укладати угоди, набувати майнових та інших прав і обов'язків.

Майно підприємства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності (п. 5.1 Статуту). Майно комунального підприємства є комунальною власністю Лисичанської територіальної громади та закріплюється за ним на правах господарського відання (п. 5.2 Статуту). Джерелами формування майна підприємства є доходи, отримані від реалізації послуг, а також інших видів господарської діяльності (п. 5.3 Статуту).

Для досягнення вказаних у Статуті мети та завдань підприємству надається право самостійно укладати угоди із замовниками на виконання робіт (або надання послуг) та постачальниками матеріально-технічних ресурсів по державним та договірним цінам і тарифам (п. 6.1 Статуту).

Пунктом 6.2 Статуту підприємство зобов'язане забезпечити цільове використання і збереження закріпленого за ним майна та виділених коштів із міського, обласного, державного бюджетів.

Як вбачається із матеріалів справи, ІІ позивачу для здійснення розрахунків з відповідачем за поставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е виділялись бюджетні кошти, а Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, є органом який здійснює функції з контролю за використанням бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор не замінює позивача - Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області і не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод, суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Предметом позову у справі № 913/157/22 є визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 № 5 та від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України як таких, що укладені з порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України, а також визнання недійсними додаткових угод від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18 та від 01.03.2021 № 20 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е, якими внесені зміни до положень Специфікацій № 3, № 5, № 6, які є додатком № 5 до вказаного договору, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

В якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Підставами для укладення оспорюваних додаткових угод, якими внесено зміни до істотних умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е, сторонами обрано ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

19.04.2020 набирала чинності нова редакція Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до пунктів 5, 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Отже, у спірних правовідносинах слід керуватися редакцією Закону України "Про публічні закупівлі", чинною до введення в дію нової редакції цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У пункті 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

В якості підстави для збільшення ціни та відповідно укладення додаткових угод № 5 та № 12 надано консультативно-аналітичну довідку Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 № 1015/08.0-7 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20.

Так, відповідно до консультативно-аналітичної довідки Торгово-промислової палати України № 1015/08.0-7 середньозважена ціна електричної енергії у лютому 2020 року становила 1232,08 грн/МВт.год., у березні 2020 році становила 1370,54 грн/МВт.год.

Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1109/20 середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України за 20 днів серпня (01.08-20.08) 2020 року складала 1245,49 грн/МВт.год., а середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України за 20 днів вересня (01.09-20.09) 2020 року складала 1506,87 грн/МВт.год.

Проаналізувавши довідки, як на підставу збільшення ціни на електроенергію та відповідно укладення додаткових угод №№ 5, 12, суд зазначає, що вказані письмові докази взагалі не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію. У вказаних документах не міститься інформація про коливання ціни електричної енергії на ринку, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення.

Більш того, надані відповідачем консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру.

Слід зазначити, що Закон України "Про торгово-промислову палату України" не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (експертних висновків) щодо коливання ціни на товар на ринку.

Натомість вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Тобто, надані постачальником консультативно-аналітична довідка та цінова довідка не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.

У той же час приписи Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням роз'яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 та від 27.10.2016 № 3302-06/34307- 06, передбачають, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 зазначено, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Разом з тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватись ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Незважаючи на це, сторонами всупереч інтересам держави, без належних правових підстав для збільшення ціни товару (за відсутності відповідального коливання ціни такого товару на ринку та документального підтвердження такого коливання), в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі", укладено спірні додаткові угоди, як наслідок, безпідставно збільшено ціну договору за одиницю товару.

Таким чином, при укладенні Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" додаткових угод №№ 5, 12 порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку.

Отже, додаткові угоди №№ 5, 12 є нікчемними згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, тому у задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 слід відмовити, у зв'язку з неналежним способом захисту порушеного права.

Додатковими угодами №№ 17, 18 та 20 не збільшено вартість електроенергії, однак на підставі вказаних угод внесені зміни до положень Специфікацій від 24.12.2020 № 3, від 20.01.2021 № 5 та від 01.03.2021 № 6, які є додатком № 5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп., тому також є нікчемними у цій частині, з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару у розмірі 2 грн 34 коп. та 2 грн 36 коп. встановлено у додаткових угодах № 5 та № 12, що є нікчемними.

Що стосується поданої відповідачем заяви про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, то суд зазначає, що у зв'язку з тим, що позовні вимоги Лисичанської окружної прокуратури заявлені в інтересах держави в особі Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал", фактично подані в інтересах комунального підприємства, тому заява відповідача підлягає задоволенню в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 1 681 903 грн 25 коп. У задоволенні решти заяви слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в частині відмови у задоволенні позовних вимог покладається на Луганську обласну прокуратуру.

Решта судового збору підлягає поверненню на підставі відповідного клопотання, яке на даний час відсутнє, тому зазначене питання наразі судом не вирішується.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738- ІХ, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915- ІХ,), дане рішення прийнято в межах розумних строків.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 226, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання недійсними додаткових угод відмовити.

2.Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна" на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал" коштів в сумі 1 681 903 грн 25 коп. залишити без розгляду.

3.Судові витрати в частині відмови у задоволенні позовних вимог покласти на Луганську обласну прокуратуру.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

5.Повне рішення складено - 24.03.2023.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ

Попередній документ

109772877

Наступний документ

109772879

Інформація про рішення:

№ рішення:	109772878
№ справи:	913/157/22
Дата рішення:	14.03.2023
Дата публікації:	27.03.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Луганської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (14.03.2023)
Дата надходження:	06.07.2022
Предмет позову:	про визнання недійсними додаткових угод

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

25.10.2022 11:00	Господарський суд Луганської області
22.11.2022 11:00	Господарський суд Луганської області
17.01.2023 11:40	Господарський суд Луганської області
13.02.2023 11:50	Господарський суд Луганської області
14.03.2023 11:30	Господарський суд Луганської області
09.05.2023 10:00	Східний апеляційний господарський суд
01.06.2023 12:00	Східний апеляційний господарський суд
18.07.2023 10:45	Східний апеляційний господарський суд
31.10.2023 15:45	Касаційний господарський суд