вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1318/22
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш"
25006, місто Кропивницький, вулиця Архангельська, будинок 94, код ЄДРПОУ 00380014
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна Вагонна Компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
08502, Київська область, місто Фастів, вулиця Андрія Шептицького, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 40081326
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
за участі представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Решетняк О.М., посвідчення №1144 від 18.06.2019, ордер серії СА №1039004 від 07.10.2022,
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №555/22 від 09.08.2022) Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна Вагонна Компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у строк, що визначений у договорі поставки від 13.09.2021 №30/2021ПОСТ-РВКЮ.
У судовому засіданні 17.01.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, яким позов (вх. №555/22 від 09.08.2022) Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна Вагонна Компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - задоволено частково.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання/заява про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №467 від 19.01.2023).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2023 призначено судове засідання з розгляду клопотання/заяви позивача про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №467 від 19.01.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №2028/23 від 01.02.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд клопотання/заяви позивача про прийняття додаткового рішення без участі представника позивача (вх. №358/23 від 02.02.2023).
У судове засідання 02.02.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.01.2023 у справі №911/1318/22 позов Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна Вагонна Компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задоволено частково.
Позивач 19.01.2023 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
01.02.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Аргументи позивача
Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем долучені:
- копія додаткової угоди від 01.08.2022 до договору про надання правової допомоги №01/09/7 від 01.09.2017 між позивачем та адвокатським об'єднанням «АУРУМ ЛЕКС»;
- копія акту виконаних робіт (наданих послуг) від 18.01.2023 згідно додаткової угоди від 01.08.2022 до договору про надання правової допомоги №01/09/7 від 01.09.2017;
- копія рахунку на оплату №1 від 18.01.2023 на суму 10000,00 грн.;
- копія квитанції до платіжної інструкції від 18.01.2023 на суму 10000,00 грн.
Позивач у своїй заяві, окрім іншого, зазначив, що в матеріалах справи вже містяться копії договору про надання правової допомоги №01/09/7 від 01.09.2017 та додаткової угоди до нього від 02.07.2018.
3. Аргументи відповідача
Відповідач зазначає, що правовідносини між позивачем та адвокатом адвокатського об'єднання «АУРУМ ЛЕКС» Овчаренко Наталією Вікторівною представник позивача підтверджує такими доказами: 1) договором про надання правової допомоги від 01.09.2017 № 01/09/7, укладеним між адвокатським об'єднанням «АУРУМ ЛЕКС» та Приватним акціонерним товариством "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" і додатковою угодою від 01.08.2022 до цього договору; 2) ордером серії СА № 1039470 від 01.08.2022. Відповідач відзначає, що в матеріалах справи відсутня та до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не долучена належним чином оформлена довіреність, якою б адвокатське об'єднання «АУРУМ ЛЕКС» доручало б адвокату об'єднання Овчаренко Наталії Вікторівні представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" в Господарському суді Київської області в даній справі.
Відповідач відзначає, що до розрахунку витрат включено 6000,00 грн. за складання позовної заяви та 1000,00 грн. за участь в одному судовому засіданні (всього представник позивача був присутній на трьох судових засіданнях). З огляду на предмет позову та наявне в матеріалах справи листування сторін щодо наявної заборгованості, відповідач дійшов висновку, що справа є незначної складності та сформована судова практика щодо урегулювання спору в подібних правовідносинах кредитора та боржника. З огляду на вказане, відповідач вважає, що розмір витрат позивача на професійну правову допомогу у даній справі є завищеним.
Крім того, відповідач заявляє про врахування судом його майнового стану, про який зазначено у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення штрафних санкцій, які наявні в матеріалах справи.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного учасниками справи та висновки суду за результатами розгляду заяв
5.1. Щодо тверджень відповідача про відсутність доручення адвокатським об'єднанням «АУРУМ ЛЕКС» Овчаренко Наталії Вікторівні представництва інтересів Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" в Господарському суді Київської області.
У частині 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльнність» зазначається таке: «Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.».
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльнність», ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Судова практика Верховного Суду свідчить, що значна кількість ордерів, що додаються адвокатами до матеріалів справи для підтвердження своїх повноважень на здійснення представництва інтересів особи (наприклад, на підписання від імені скаржника касаційної скарги), не містить обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 12 Положення про ордер від 12.04.2019 №41.
У такому випадку, Верховний Суд у своїх рішеннях дотримується позиції про те, що в разі, коли ордер на надання правової допомоги не має обов'язкових реквізитів, він не може вважатися належним документом для здійснення представництва, а тому адвокат, який його надав, не має права підписувати касаційну скаргу (ухвали Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №910/11162/17, від 07.08.2018 у справі №905/2497/17, від 23.02.2018 у справі №13/187, від 16.04.2018 у справі №922/1676/15, від 21.05.2018 у справі №18/257, від 09.08.2018 у справі №916/3266/17, від 12.09.2018 у справі №905/2865/17, від 02.05.2018 у справі №910/16014/17, від 30.03.2018 у справі №908/1843/17, від 21.07.2020 у справі №902/657/19 та ін.).
Отже, ордер на надання правової допомоги, яким адвокат підтверджує свої повноваження, має бути оформлений відповідно до вимог, встановлених Положенням про ордер від 12.04.2019 №41.
Суд зазначає, що у додатках до відповіді на відзив (вх. №1429/22 від 19.10.2022) міститься копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія СА №1039470 від 01.08.2022. У даному ордері, що виданий адвокатським об'єднанням «АУРУМ ЛЕКС», зазначається, що адвокат Овчаренко Наталія Вікторівна на підставі договору про надання правової допомоги від 01.09.2017 №01/09/7 представляє інтереси Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" в Господарському суді Київської області. Також суд зазначає, що даний ордер містить всі обов'язкові реквізити відповідно до пункту 12 Положення про ордер від 12.04.2019 №41.
Таким чином, суд вважає повноваження адвоката Овчаренко Наталії Вікторівні на представництво інтересів позивача у даній справі належним чином підтвердженими.
5.2. Щодо розміру суми витрат на професійну правову допомогу та доводів відповідача про його завищення та неспівмірність зі складністю справи.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов'язання про сплату та строки сплати.».
Також у даній постанові зазначено: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що в пункті 2 додаткової угоди від 01.08.2022 до договору про надання правової допомоги №01/09/7 від 01.09.2017 міститься перелік послуг, що можуть бути надані та вартість кожної з них. Даним пунктом встановлено, що вартість складання позовної заяви є фіксованою та становить 6000,00 грн. У той же час, вартість участі в судовому засіданні становить від 1000,00 грн. до 1500,00 грн. за одне засідання, опрацювання відзиву та підготовка відповіді на відзив - від 500,00 грн. до 1500,00 грн., опрацювання заперечень на відповідь на відзив та формування правової позиції для виступу у судових засіданнях - від 500,00 грн. до 1500,00 грн.
В акті виконаних робіт (наданих послуг) від 18.01.2023 згідно додаткової угоди від 01.08.2022 до договору про надання правової допомоги №01/09/7 від 01.09.2017 визначено вартість за участь в судовому засіданні - по 1000,00 грн. за одне засідання, опрацювання відзиву та підготовка відповіді на відзив - 500 грн., опрацювання заперечень на відповідь на відзив та формування правової позиції для виступу у судових засіданнях - 500,00 грн. Тобто, адвокатське об'єднання «АУРУМ ЛЕКС» визначило позивачу суму до сплати за мінімальним розрахунком, що можливий відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 01.08.2022 до договору про надання правової допомоги №01/09/7 від 01.09.2017. Суд вважає, що таким чином представником позивача було враховано незначну складність справи. Оскільки дії відповідача щодо несплати заборгованості були визнані судом неправомірними, а вимоги позивача були задоволені хоч і частково, але на 99,9% (у зв'язку із неточністю у розрахунку позивачем 0,1% річних), то зменшення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідатиме принципу справедливості, а також принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, що закріплений в пункті 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, розумною та такою, що є співмірною зі складністю справи.
6. Результати розгляду заяви
6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача пропорційно до задоволених рішенням суду від 17.01.2023 позовних вимог.
Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Заяву (вх. №467 від 19.01.2023) Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна Вагонна Компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (08502, Київська область, місто Фастів, вулиця Андрія Шептицького, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 40081326, п/р НОМЕР_1 в ГУ АТ «Ощадбанк» МФО 300465) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Гідравлічних Машин "Цукрогідромаш" (25006, місто Кропивницький, вулиця Архангельська, будинок 94, код ЄДРПОУ 00380014, п/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП БАНК») понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9999,00 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень).
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 23.03.2023.
Суддя С.О. Саванчук