вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2644/22
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код: 20572069)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код: 32614518)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, б. 50, код: 43173325)
про стягнення 53119,04 гривень,
До Господарського суду Київської області 15.12.2022 надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль»/Аеропорт/позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі - ТОВ «Аерохендлінг»/Товариство/відповідач) заборгованості за договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 12.01.2016 № 1752 у розмірі 53119,04 гривень, з яких: 35328,28 гривень основна заборгованість, 10745,46 гривень пеня, 797,33 гривень 3% річних, 6247,97 гривень інфляційні втрати.
Ухвалою від 23.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки, зокрема відповідачу для подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
На адресу суду 10.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ «Аерохендлінг» просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
До суду 17.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 14.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській Черкаській та Чернігівській областях (надалі - Регіональне відділення/третя особа).
Від представника позивача 21.02.2023 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання на адресу третьої особи копії позовної заяви та відповіді на відзив.
На адресу суду 06.03.2023 та 09.03.2023 від Регіонального відділення надійшли письмові пояснення по справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем та ТОВ «Аерохендлінг» 12.01.2016 укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1752 (надалі - договір оренди від 12.01.2016), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 4.2.14 (7В), реєстраційний номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884 (далі - майно), загальною площею 14,1 кв.м., розміщене на четвертому поверсі пасажирського терміналу D за адресою: Київська обл., Бориспіль-7, Аеропорт, та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль» код ЄДРПОУ 20572069 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.09.2015 і становить за незалежною оцінкою 909120,00 гривень без врахування ПДВ.
Згідно п.п. 1.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.6., 10.1. та 10.4. договору оренди від 12.01.2016:
- майно передається в оренду з метою розміщення офісу (п. 1.2);
- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2015 року 13636,80 грн (п. 3.1);
- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2);
- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3);
- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6);
- цей договір укладено строком на один рік, що діє з 12.01.2016 по 11.01.2017 (п. 10.1);
- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном, який надається на запит орендодавця (п. 10.4).
Згідно підписаного сторонами 12.01.2016 акта приймання-передачі орендованого майна, за погодження балансоутримувача, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначене договором оренди нерухоме майно.
Надалі, між Регіональним відділенням та відповідачем укладено низку додаткових договорів про внесення змін до договору оренди щодо терміну його дії, зокрема згідно додаткового договору № 4 від 03.03.2020 сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 11.01.2021 включно.
В наступному, договір було продовжено у порядку, встановленому ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за результатами проведення аукціону. У зв'язку з чим, згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна», між Регіональним відділенням, позивачем та відповідачем 15.11.2021 було укладено додаткову угоду про подовження Договору. Додаткова угода від 15.11.2021 укладена шляхом викладення Договору в новій редакції (надалі - договір від 15.11.2021), що в подальшому регулює взаємовідносини між Регіональним відділенням, позивачем та відповідачем щодо користування державним нерухомим майном.
Згідно п. 7.1. розділу I «Змінювані умови договору» (далі - умови) договору від 15.11.2021, майно може бути використано за цільовим призначенням на розсуд орендаря, окрім тих цільових призначень, які наведені у вказаному пункті договору від 15.11.2021.
Згідно п. 9.1. умов договору від 15.11.2021, місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону і становить 54200,00 гривень без ПДВ.
Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов - балансоутримувачу 30% суми орендної плати; державному бюджету 70% суми орендної плати щомісяця до 15-го числа, що настає за поточним місяцем оренди (п. 3.3. розділу ІІ «незмінювані умови договору» договору від 15.11.2021).
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати (п. 3.4. розділу ІІ «Незмінювані умови договору» договору від 15.11.2021).
На виконання умов п.п. 3.5., 3.6. договору від 15.11.2021, відповідачем на користь позивача 18.11.2021 було здійснено авансовий платіж у розмірі 54200 гривень.
Згідно рахунку-фактури № 76/123 від 31.01.2022 за січень 2022 року виставлено до сплати 71544,00 гривень, з яких на користь позивача належало до сплати 29810 гривень.
Згідно рахунку-фактури № 76/364 від 28.02.2022 за лютий 2022 року виставлено до сплати 58768,28 гривень, з яких на користь позивача належало до сплати 24486,78 гривень.
Керуючись умовами п. 3.9. договору від 15.11.2021, сплачена авансом орендна плата була зарахована позивачем в рахунок повної сплати відповідачем орендної плати за листопад-грудень 2021 року на загальну суму 46073 гривень, а також часткової сплати орендної плати за січень 2022 на суму 8127,00 гривень.
Аргументи сторін.
Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, в обгрунтування якого посилається на те, що в порушення договору відповідач не в повному обсязі сплатив позивачу, як балансоутримувачу, орендну плату за користування майном у січні 2022 року і в повному обсязі не сплатив орендну плату за користування майном у лютому (01.02-23.02.) 2022 року, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 35328,28 гривень, яку позивач проситься стягнути з відповідача у примусовому порядку, а також просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що з 12.03.2020 по 30.04.2023 по всій території України введено карантинні обмеження внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину» № 611 орендна плата відповідачу має нараховуватись у розмірі 50% від нарахованої за договором орендної плати, згідно Додатком № 2 до цієї постанови, як орендарю, що використовує державне майно на території аеропорту з метою розміщення офісу.
В обгрунтування своїх доводів, в цій частині, відповідач, зокрема посилався на Наказ Регіонального відділення від 05.11.2020 № 710 та його лист від 30.11.2020 № 50-02.02-4802, про те, що орендна плата під час карантину має нараховуватися у розмірі 50%.
До того ж, за доводами відповідача, пунктом 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, передбачено можливість надання орендної знижки на підставі наказу орендодавця без внесення змін до договору, що відповідно було здійснено наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 710 від 05.11.2020, копія якого наявна в матеріалах справи.
Оскільки відповідач сплатив на користь позивача орендну плату з урахуванням положень Постанови № 611 за січень, лютий 2022 у нього відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, а позивач відверто ігнорує право відповідача на знижку зі сплати орендної плати, безпідставно обліковує за відповідачем заборгованість, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, відповідач посилається на те, що за умовами п. 3.4. договору від 15.11.2021, позивач мав складати акти виконаних робіт, що є первинним документом для висновку про здійснення господарської операції, проте сторонами такий акт не складався та не підписувався. А виставлені позивачем рахунки за січень-лютий 2022 року підписані особою, повноваження якої на їх підписання матеріалами справи не підтверджені.
Заперечуючи проти позову в частині стягнення штрафних санкцій (пені та нарахувань за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України) відповідач посилався на те, що ним не було допущено прострочення виконання грошових зобов'язань, що виключає можливість здійснення нарахування штрафних санкцій.
До того ж, відповідач посилався на те, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.200 у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 було введено воєнний стан, дію якого було продовжено та оскільки зазначені обставини відповідно до положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є форс-мажорними обставинами, що звільняють від відповідальності за невиконання господарських зобов'язань, відповідач вважає, що підстави для стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.
У відповіді на відзив, позивачем було викладено заперечення проти аргументів відповідача, які зводяться до того, що, наразі відсутні підстави для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611, оскільки зазначена постанова застосовується до випадків нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786. Проте оскільки сторонами було укладено договір від 15.11.2021 в новій редакції за результатами аукціону, а стартова орендна плата була розрахована не відповідно до Методики № 786, то підстави для застосування знижки у нарахуванні орендної плати відповідно до Постанови № 611 відсутні.
В підтвердження зазначених обставин позивач посилався на листи Фонду державного майна України від 12.03.2021 № 10-16-5487 та від 30.09.2021 № 10-16-22898.
Позивач також посилався на те, що відповідні рахунки та акти виконаних робіт було отримано відповідачем, а надання підтверджень повноважень особи, що підписала рахунок діючим законодавством не передбачено, рахунки носять інформаційний характер.
Стосовно наявності форс-мажорних обставин позивачем зазначено, що підставою для звільнення особи від відповідальності потрібно довести не тільки сам факт існування форс-мажорних обставин, але і довести яким чином ці обставини вплинули на неможливість виконання такою особою своїх зобов'язань за договором, що має бути підтверджено відповідним сертифікатом ТПП. До того ж, укладений сторонами договір від 15.11.2021 взагалі не містить посилань на перелік обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
Регіональне відділення у своїх письмових поясненнях виклало лише загальні посилання на укладений сторонами договір оренди, коментуючи положення договору в редакції, що передувала останній редакції від 15.11.2021, на положення Постанови № 611 у взаємозв'язку із певними листами Фонду державного майна України, датованими до укладення сторонами нової редакції договору оренди. Зазначило про наявність у відповідача заборгованості перед Регіональним відділенням з орендної плати у розмірі 9184,40 гривень станом на 02.03.2023 та просило врахувати зазначені пояснення при ухваленні рішення.
Тобто, щодо ключових питань, зокрема, відносно існування у відповідача права на пільги з внесення орендної плати згідно Постанови № 611 після укладення договору в новій редакції від 15.11.2021 Регіональне відділення в своїх поясненнях своєї думки не навело.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За змістом преамбули Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут та надалі в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання зазначеного закону є правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
За змістом ст. 2 зазначеного Закону законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. Оренда здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об'єктів державної та комунальної форм власності. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.
Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що для сплати орендної плати за період січень-лютий (01.02.-23.02) 2022 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 130312,28 гривень, з яких на користь позивача (балансоутримувача), підлягало сплаті 54296,78 гривень, з яких 29810 гривень за січень 2022 року та 24486,78 гривень за лютий 2022 року.
За рахунок авансового платежу у розмірі 54200 гривень, внесеного відповідачем на користь позивача 18.11.2021 на виконання умов п.п. 3.5., 3.6. договору від 15.11.2021, позивач здійснив зарахування суми орендної плати, що мала бути сплачена на користь позивача за листопад-грудень 2021, а залишок у розмірі 8127 гривень зарахував в рахунок оплати орендної плати за січень 2022 року.
Крім того, відповідачем 15.02.2022 здійснено оплату на користь позивача орендної плати за січень 2022 року у розмірі 10841,50 гривень, внаслідок чого позивач обліковує за відповідачем заборгованість зі сплати орендної плати за січень 2022 року у розмірі 10841,50 гривень та за лютий 2022 року 24486,78 гривень, що загалом утворює основну суму стягуваного боргу у розмірі 35328,28 гривень.
Як вбачається, відповідач частково оплачував орендну плату у розмірі, що дорівнює 50% від встановленого договором розміру орендної плати.
Сплачуючи частково, виставлені відповідачу рахунки, останній посилався на те, що нарахування орендної плати за цими рахунками здійснено позивачем без урахування вимог Постанови № 611, а тому відповідач самостійно визначав розмір орендної плати, що підлягав сплаті у відповідному місяці та сплачував 50% від визначеного позивачем розміру орендної плати, як орендар, що використовує орендоване державне майно з метою розміщення офісного приміщення в аеропорту.
Таким чином, стягувана сума заборгованості, за твердженням відповідача, утворилася внаслідок безпідставного виставлення рахунків на оплату у розмірі, що дорівнює 100% розміру орендної плати, коли як Постанова № 611 передбачала здійснення нарахування лише 50% орендної плати на період дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням подальших змін з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який тривав протягом і спірного періоду (січень-лютий 2022 року).
Постановою № 611 врегульовані питання щодо звільнення (повного чи часткового) орендарів від орендної плати.
Так, пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, здійснюється у розмірі: 50% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.
У додатку 2 до Постанови № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до яких віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
Сутність спору полягає в тому, чи наявне у відповідача право на застосування пільг по сплаті орендної плати, запроваджених Постановою № 611. При цьому позивач вважає, оскільки у договорі від 15.11.2021, що є новою редакцією договору оренди від 12.01.2016, який продовжено за результатами проведення аукціону, та в якому (в новій редакції) визначено, що орендоване майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря, то для такого орендаря знижки за Постановою № 611 не застосовуються.
Крім того, позивач вважає, що оскільки зазначена постанова застосовується до випадків нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (надалі - Методика № 786) та оскільки сторонами було укладено Договір від 15.11.2021 в новій редакції за результатами аукціону, а стартова орендна плата була розрахована не відповідно до Методики № 786, то підстави для застосування знижки у нарахуванні орендної плати відповідно до Постанови № 611 відсутні.
Оцінка суду.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується сторонами договір від 15.11.2021 є новою редакцією чинного між сторонами договору оренди від 12.01.2016, який продовжено за результатами проведення аукціону, із урахуванням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (надалі - Порядок).
Сторонами також не заперечується, що в попередній редакції договору було чітко визначене цільове призначення орендованого майна - з метою розміщення офісу, коли як в редакції договору від 15.11.2021 встановлено право відповідача використовувати майно за будь-яким призначенням, окрім певного переліку, наведеного в п. 7.1. Договору від 15.11.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно абз. 1 п. 151 Порядку у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди.
З огляду на викладене вбачається, що уклавши договір від 15.11.2021 сторони лише виклали чинний договір оренди від 12.01.2016 у новій редакції та продовжили орендні правовідносини, що виникли між ними на підставі зазначеного договору.
Позивач в позові не стверджує та не посилається на будь-які докази того, що після укладення договору від 15.11.2021 приміщення використовується відповідачем за іншим цільовим призначенням, тобто не з метою розміщення офісу.
Позивач лише посилається на те, що оскільки стартова орендна плата не була визначена за правилами Методики № 786, то і положення абз. 2 п. 1 Постанови № 611 застосовуватися не може (оскільки в ньому міститься пряме посилання на Методику № 786), та, відповідно, із укладенням договору від 15.11.2021 відповідач втратив право посилатися на наявну у нього 50-ву знижку зі сплати орендної плати.
Постанова № 611 протягом спірного періоду (за який виникла заборгованість) - січень-лютий 2022 року, була чинною та передбачала, що знижка у розмірі 50% застосовується до орендарів, які використовують орендоване приміщення саме з метою розміщення офісу.
В зазначеній постанові не йде мова про те, що знижка застосовується в залежності від визначення цільового використання у договорах оренди та зазначено лише про те, що вона застосовується до орендарів, які фактично використовують орендоване майно, зокрема, з метою розміщення офісу.
Отже, стверджуючи про те, що зазначена постанова на правовідносини сторін, що виникли (продовжені) після укладення договору від 15.11.2021, не застосовується позивач мав довести перед судом той факт, що відповідач використовує приміщення не з метою розміщення офісу, а в інших цілях, які із положенням Додатку 2 до Постанови № 611 не узгоджуються та відповідної пільги не надають.
Втім позивач, застосовує лише формальний підхід та не заперечуючи самого факту використання відповідачем орендованого приміщення з метою розміщення офісу, стверджує, що останній втратив право на пільгу, оскільки орендна плата визначена не на підставі Методики № 786, а за результатами проведення аукціону.
Позивачем не доведено, а судом через опрацювання чинного законодавства не встановлено, що продовження чинного договору оренди у спосіб викладення його у новій редакції призвело до зміни правовідносин сторін у спосіб припинення існування пільги зі сплати орендної плати, адже як вбачається, з огляду на існуючу між сторонами судову історію вирішення спорів щодо застосування пільги за Постановою № 611, впродовж всього часу існування карантину та до жовтня 2021 року відповідач користувався правом на застосування знижки у розмірі 50%.
Зі змісту п. 129-1 Порядку, в редакції чинній станом на день укладання нової редакції договору оренди (від 15.11.2021), слідує, що якщо у зв'язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок, в тому числі, запровадження карантинних обмежень, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про надання орендних знижок, за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
З наведеного вбачається, що для застосування знижки зі сплати орендної плати необхідна наявність сукупності таких умов: прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення, прийняття орендодавцем наказу про застосування знижки, якщо в рішенні Кабінету Міністрів України не зазначено про те, що такі знижки застосовуються без відповідного наказу.
В п. 2 Постанови № 611 Кабінет Міністрів України вказав на необхідність орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Тобто жодної вказівки на необхідність прийняття будь-яких окремих наказів орендодавців Постановою № 611 не передбачалось. Як не передбачалося і внесення змін до укладених та чинних договорів оренди з метою застосування знижки.
Поряд із цим, необхідно зазначити, що Регіональним відділенням 05.11.2020 все ж було видано наказ № 710, згідно якого орендна плата під час карантину має нараховуватися для відповідача у справі у розмірі 50%, хоча імперативні приписи Постанови № 611 видачі такого наказу не вимагали.
У суду відсутні підстави вважати, що від моменту укладення сторонами договору від 15.11.2021, що, як вже зазначалося, є лише угодою про внесення змін до діючого договору та що укладений з метою продовження строку дії договору від 12.01.2016, наказ Регіонального відділення від 05.11.2020 № 710 та/чи Постанова № 611 перестали діяти для відповідача.
Судом також враховано, що наведені вище положення п. 129-1 Порядку, було включено до зазначеного Порядку лише 28.04.2021 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 630 та за загальним правилом дії нормативного документу у часі, він застосовується до правовідносин, що виникли після його прийняття.
Проте, повторюючись, суд зазначає, що право відповідача на застосування до нього знижки ґрунтується на Постанові № 611, від моменту набрання нею чинності та така знижка застосовувалася чи мала застосовуватися, починаючи з 03.06.2020 та, відповідно, її застосування мало продовжуватися і після доповнення Порядку пунктом 129-1 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630, без необхідності додаткового врегулювання за діючим договором оренди правил застосування відповідної знижки.
У справі «Новік проти України» (заява №48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2022 у справі № 910/15737/20, від 07.10.2021 у справі № 903/834/20, від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18, від 09.11.2020 у справі № 904/2404/18.
Застосування іншого порядку формування стартового розміру орендної плати для проведення аукціону щодо продовження діючого договору оренди, тобто без застосування Методики № 786, не може спростовувати самої сутності та мети прийняття Постанови № 611, адже і карантин і використання орендованого приміщення з метою розміщення офісу, як необхідні умови для застосування Постанови № 611, та визначеної нею знижки, наявні та не спростовані позивачем.
Щодо посилання позивача на листи Фонду державного майна України від 12.03.2021 № 10-16-5487 та від 30.09.2021 № 10-16-22898.
Згідно листа Фонду державного майна України від 12.03.2021 № 10-16-5487 «якщо у договорі оренди, продовженого за результатами проведення аукціону, чітко зазначене цільове призначення орендованого майна, яке підпадає під норми Постанови № 611, то для такого орендаря за користування нерухомим державним майном повинні бути застосовані знижки відповідно до Постанови № 611, а якщо у договорі оренди, продовженого за результатами проведення аукціону, визначено, що орендоване майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря, то для такого орендаря знижки за користування нерухомим державним майном відповідно до Постанови № 611 не застосовуються.»
В листі Фонду державного майна України від 30.09.2021 № 10-16-22898 було відображено правову позицію, згідно якої враховуючи те, що за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, … орендоване майно передане у користування за результатами аукціону, тобто стартова орендна плата була розрахована не відповідно до Методики № 786, то на період дії карантину не можуть бути застосовані знижки у нарахуванні орендної плати відповідно до Постанови № 611.
Повноваження Фонду у сфері орендних правовідносин визначені в ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» та ці повноваження не передбачають видання Фондом листів, які мають обов'язковий характер для учасників орендних правовідносин.
А згідно ст. 9 зазначеного Закону нормативно-правовими актами Фонду державного майна України є накази, які Фонд видає у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України.
Тобто, навіть за формальними ознаками, листи Фонду державного майна України, на які, в обгрунтування своїх позовних вимог посилається позивач, не можуть прийматися судом до уваги та висновків суду, що було викладено вище, не спростовують.
Зміст зазначених листів зводиться до того, що застосування пільг з внесення орендних платежів за користування державним майном згідно Постанови № 611 перебуває в залежності від застосування до механізму визначення базової орендної плати Методики № 786, та встановлення в договорі чітко визначеного цільового призначення орендованого майна.
Проте такі висновки Фонду державного майна України викладені в листах, не мають, ані для суду, ані для інших учасників орендних правовідносин жодного правового зобов'язувального значення, а тому є суб'єктивним тлумаченням положень законодавства особами, що зазначені листи підписали та скоріше є свідченням проведення непослідовної та суперечливої державної політики у сфері орендних правовідносин.
Отже, правова аргументація, що міститься в зазначених листах судом до уваги не приймається та висновків суду про безпідставність тверджень позивача про незастосовність до орендних правовідносин із відповідачем положень Постанови № 611 не спростовують.
Аргументи відповідача про те, що за умовами п. 3.4. договору від 15.11.2021, позивач мав складати акти виконаних робіт, що є первинним документом для висновку про здійснення господарської операції, проте сторонами такий акт не складався та не підписувався, а виставлені позивачем рахунки за січень-лютий 2022 року підписані особою, повноваження якої на їх підписання матеріалами справи не підтверджені, судом відхиляються як завідомо необґрунтовані, адже обов'язок з внесення орендної плати не перебуває у прямій залежності із фактом складання акту виконаних робіт, а встановлення повноважень особи, що підписала відповідний рахунок жодного значення для висновку про наявність у орендаря обов'язку здійснювати орендну плату за користування орендованим приміщенням не має, адже такий обов'язок визначений умовами договори та випливає із самої сутності орендних правовідносин.
Щодо суті позовних вимог.
Як вже зазначалося, позивачем виставлено рахунок-фактуру № 76/123 від 31.01.2022 за січень 2022 року, згідно якого на користь позивача належало до сплати 29810 гривень, а також рахунок-фактуру № 76/364 від 28.02.2022 за лютий 2022 року згідно якого на користь позивача належало до сплати 24486,78 гривень.
Судом вже встановлено, що визначення суми, що підлягає сплаті на користь позивача здійснено без застосування 50-ї знижки, встановленої Постановою № 611, а тому належною до сплати на користь позивача орендною платою слід вважати: за рахунком за січень 2022 року - 14905 гривень; за рахунком за лютий 2022 року - 12243,39 гривень.
З тверджень позивача, проти яких відповідач не заперечував, вбачається, що на виконання умов п.п. 3.5., 3.6. договору від 15.11.2021, відповідачем на користь позивача 18.11.2021 було здійснено авансовий платіж у розмірі 54200 гривень.
Керуючись умовами п. 3.9. договору від 15.11.2021, сплачена авансом орендна плата була зарахована позивачем в рахунок повної сплати відповідачем орендної плати за листопад-грудень 2021 року на загальну суму 46073 гривень, а також часткової сплати орендної плати за січень 2022 року на суму 8127,00 гривень.
Поряд із цим, як стверджує відповідач, зарахування позивачем авансового платежу в рахунок повної сплати орендної плати за листопад-грудень 2021 року також здійснено без врахування права відповідача на 50-ву знижку на орендну плату згідно Постанови № 611.
Суд, з огляду на відсутність у матеріалах справи первинних документів щодо нарахування орендної плати за листопад-грудень 2021 року, позбавлений можливості надати оцінку правомірності здійснення позивачем відповідного зарахування.
Таким чином, суд виходить із того, що на момент виникнення спірних правовідносин та формування суми спірної заборгованості (січень-лютий 2022 року) в розпорядженні позивача перебували грошові кошти, сплачені відповідачем у розмірі 54200 гривень, у якості авансового платежу та які, згідно п. 3.9. підлягають зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди за цим договором.
З огляду на це, а також приймаючи до уваги, що відповідачем 15.02.2022 сплачено на користь позивача 10841,50 гривень, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за період січень-лютий 2022 року, по зобов'язаннях зі сплати орендної плати, визначених судом з урахуванням вимог Постанови № 611, відсутня, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволені позову в частині суми основного боргу.
Оскільки позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є вимогами похідного характеру, та оскільки судом не встановлено факту прострочення сплати відповідачем орендної плати у період січень-лютий 2022 року, у задоволенні зазначених позовних вимог суд також відмовляє.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2023.
Суддя Р.М. Колесник